Біль у животі
Біль у животі в період різких змін розмірів матки (в ІІ триместрі та після пологів) може бути пов’язаний з такими станами:
1) перекручування придатків матки, особливо у разі їх збільшення (пухлиноподібні утворення);
2) спайкова кишкова непрохідність (обструкція кишок внаслідок адгезій після попередніх хірургічних втручань).
Біль у правому верхньому квадранті живота при вагітності слід диференціювати з такими станами:
1) тяжка прееклампсія (нудота, блювання і біль у правому верхньому квадранті живота можуть бути присутніми);
2) розрив капсули печінки — катастрофічне ускладнення тяжкої прееклампсії та HELLP-синдрому може супроводжуватися гострим болем у животі, нудотою, блюванням, лихоманкою. Розрив капсули печінки може призвести до гіпотензії та шоку; діагноз рідко визначається до лапаротомії. Материнська смертність перевищує 60 %;
3) гостра жирова дистрофія печінки (асоціюється з гетерозиготним дефіцитом довгого ланцюга 3-гідроксіацил-СоА-дегідрогенази, наявністю ураженого гомозиготного плода). Цей рідкісний стан (1:1000 пологів) супроводжується гострою печінковою та нирковою недостатністю, гіпоглікемією, розвитком коми, геморагічного діатезу і метаболічного ацидозу. Материнська і перинатальна смертність перевищують 25 %.
Біль у лівому верхньому квадранті живота може бути асоційований з такими рідкісними станами, як:
1) розрив селезінки — супроводжується гіперволемією й анемією;
2) розрив аневризми селезінкової артерії. Диспозиція селезінкової артерії під час вагітності зумовлена зростанням розмірів матки та асоційованим з вагітністю збільшенням селезінки. Навіть при виконанні термінової лапаротомії материнська смертність є високою.
При застосуванні загальної анестезії під час вагітності слід враховувати фізіологічні гестаційні зміни, які можуть вплинути на перебіг анестезії або сприяти розвитку небажаних реакцій та ускладнень:
1. Збільшення часу випорожнення шлунка і збільшення залишкового (резидуального) об’єму шлунка значно збільшує ризик аспірації вмісту шлунка під час інтубації.
Тому необхідним є прийом антацидів перед операцією (вони нейтралізують вміст шлунка і сприяють зменшненню тяжкості аспіраційної пневмонії у разі виникнення аспірації). Випорожнення шлунка перед інтубацією запобігає пасивному рефлюксу.2. Гіперемія призводить до звуження верхніх дихальних шляхів і збільшує ризик їх травми під час інтубації, тому слід застосовувати невеликі ендотрахеальні трубки діаметром 6-7 мм.
3. Зменшення функціональної залишкової ємності легенів може зменшувати кисневий резерв, тому навіть короткий період апное призводить до значного зменшення рО2, тому перед інтубацією необхідно проводити інгаляцію 100 % кисню. Якщо про- тягом 30 с інтубація не відбулася, спроби припиняють, і знову проводять маскову інгаляцію 100 % кисню перед другою спробою інтубації.
4. Компресія нижньої порожнистої вени збільшеною маткою асоціюється з гіпотензією матері та плода, тому під час оперативного втручання після І триместру вагітності слід рекомендувати диспозицію матки у лівий бік приблизно на 15°.
5. Гіперкоагуляція при вагітності збільшує ризик тромбоемболічних ускладнень. Для зменшення ризику тромбозу рекомендується профілактичне періоперативне застосування гепарину (переважно низькомолекулярного) та пневматичної компресії нижніх кінцівок еластичним бинтом або панчохами.
Ризик радіологічних методів дослідження при вагітності залежить від експозиції та об’єму процедури (табл. 19.1). Якщо доза опромінення не перевищує 10 рад, значного ризику для плода немає. Значні дози радіації асоціюються з мікроцефалією плода і затримкою ментального розвитку (при експозиції in utero).