Бластоциста
Коли морула потрапляє в порожнину матки, через прозору зону з мікрооточення ембріона починає просочуватися рідина, яка накопичується у міжклітинних просторах внутрішньої клітинної маси.
Поступово міжклітинні простори зливаються і формують єдину порожнину — бластоцель. Тимчасом ембріон знаходиться у стадії бластоцисти (рис. 5.8). Клітини внутрішньої клітинної маси утворюють ембріобласт і локалізовані на одному полюсі, тимчасом як клітини зовнішньої клітинної маси, або трофобласт, стають плоскими і утворюють стінку бластоцисти. Прозора зона зникає, що дає можливість бластоцисті здійснити імплантацію.Клітини трофобласта, які локалізуються над ембріобластним полюсом бластоцисти, близько шостого дня починають вростати в епітелій ендометрія — слизової оболонки матки. Прикріплення та інвазія трофобласта забезпечуються дією інтегринів, що виділяються клітинами трофобласта, а також ламініном і фібронектином міжклітинного матриксу ендометрія. Інтегринові рецептори для ламініну сприяють адгезії, тимчасом як рецептори для фібронектину стимулюють міграцію. Взаємодія цих молекул відбувається і при передачі інформації, що регулює диференціацію трофобласта. Таким чином, імплантація є результатом комплексних взаємодій трофобласта й ендометрія. До кінця першого тижня розвитку зародок людини проходить стадію морули, бластоцисти і починає імплантацію у слизову оболонку матки.
Отже, імплантація відбувається наприкінці першого тижня розвитку.
Клінічні кореляції. Аномальні зародки зазвичай гинуть через 2-3 тиж після запліднення, тому їх частоту визначити важко. Вважають, що близько 50 % вагітностей закінчуються мимовільними викиднями і половина з них зумовлені хромосомними аномаліями. Ці викидні є наслідком так званих «пренатальних фільтрів», що відбраковують аномальні ембріони і тим самим зменшують кількість індивідів із вродженими вадами до 2-3 % замість 12 %. При комбінації методів екстракорпорального запліднення і полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) проводиться молекулярний скринінг ембріонів з генетичними аномаліями (преімплантаційна діагностика). Для цього достатньо виділити один бластомер з ембріона ранньої стадії розвитку і реплі- фікувати його ДНК для подальшого дослідження. Програма «Геном людини» займається вивченням зв’язку специфічних генів із різними клінічними синдромами.
Рис. 5.8. Бластоциста: А — бластоциста людини 9-добового розвитку; Б — нідація через 7-10 днів після запліднення