Хоріоамніоніт

Хоріоамніоніт — інфекція плодових оболонок і амніотичної рідини. Хоріоамніоніт часто асоціюється з передчасним розривом плодових оболонок, але він може розвиватись і при цілому плодовому міхурі.

Діагностика. Класичними симптомами хоріоамніоніту є лихоманка матері, підви­щення рівня лейкоцитів у крові (лейкоцитоз), болючість матки при пальпації і тахі­кардія плода. Враховуючи, що ці симптоми можуть спостерігатись і при інших ус­кладненнях, діагноз хоріоамніоніту нерідко ставиться методом виключення. Підви­щення температури тіла може спостерігатися у жінок, які підлягають індукції пологів шляхом призначення простагландинів або протягом епідуральної анестезії. Тахікар­дія плода може бути природженою або спричиненою в-адреноміметиками, тому важ­ливими є попередні результати НСТ. Кількість лейкоцитів у вагітної збільшується під час вагітності, на початку пологів, а також при призначенні кортикостероїдів.

«Золотим стандартом» діагностики хоріоамніоніту є проведення бактеріологічного дослідження навколоплідних вод, які можна одержати шляхом амніоцентезу. Цим ча­сом можна провести аналіз амніотичної рідини на глюкозу, лейкоцити, білок і вико­нати бактеріоскопічне дослідження. Але чутливість цих тестів не перевищує 40­70 %. У інфікованого плода може розвинутися синдром імунної відповіді, що при­зводить до виділення цитокінів. Тому найбільш чутливим методом діагностики хо- ріоамніоніту вважають рівень інтерлейкіну 6 (ІЛ-6) в амніотичній рідині.

Лікування. При підозрі на хоріоамніоніт негайно застосовують внутрішньовенне введення антибіотиків широкого спектра дії (цефалоспорини ІІ-ІІІ генерації, ампі­цилін, гентаміцин та кліндаміцин). Збудниками хоріоамніоніту звичайно є ті мікро­організми, які колонізують піхву і пряму кишку, в тому числі стрептокок групи В. Іншим важливим етапом лікування є термінове розродження шляхом індукції пологів, пологостимуляції або, при незадовільному стані плода, кесаревого розтину.