Нейротрансмітери
Найбільш важливими нейротрансмітерами, які беруть участь у регуляції функції репродуктивної системи, є два катехоламіни — допамін і норепінефрин а також один індоламін — серотонін.
Усі три нейротрансмітери є моноамінами. Допамін і норепі- нефрин утворюються шляхом конверсії тирозину в середньому мозку. Фермент ти- розин-гідроксилаза конвертує тирозин до (3,4-дигідроксифенілаланіну) (допа), який потім декарбоксилюється до допаміну. Важливим коферментом цього процесу є піри- доксин. Допамін-оксидаза конвертує допамін до норепінефрину. Норепінефрин потім конвертується у епінефрин шляхом додавання метилової групи за допомогою ферменту метилтрансферази (рис. 4.3).Попередником серотоніну є триптофан, який спочатку конвертується до 5-гідрок- ситриптофану за допомогою ензиму триптофан-гідроксилази, що, в свою чергу, декарбоксилюється з утворенням серотоніну. Основним метаболітом серотоніну є 5-гідроксиіндолоцтова кислота (5-HIAA), яка може бути визначена в сечі. Серотонін безпосередньо не впливає на виділення ГнРГ, але він сприяє виділенню пролактину, можливо, шляхом стимуляції секреції гіпоталамічного пролактин-рилізинг-фактора.
Сучасна точка зору щодо дії нейротрансмітерів полягає в тому, що біогенні кате- холаміни модулюють пульсаційне виділення ГнРГ. Вважають, що норепінефрин стимулює, а серотонін інгібує виділення ГнРГ шляхом впливу на частоту, і, можливо, амплітуду імпульсів ГнРГ. Отже, фармакологічні або фізіологічні агенти, які впливають на функцію гіпофіза, можливо, діють шляхом порушення синтезу або метаболізму катехоламінів, що регулюють пульсаційне виділення ГнРГ.
Внутрішньовенне введення допаміну як у чоловіків, так і в жінок, призводить до зменшення рівня циркулюючого пролактину і гонадотропінів. Допамін не чинить прямої дії на секрецію гонадотропінів передньою часткою гіпофіза, його дія модулюється шляхом інгібіції виділення ГнРГ гіпоталамусом.
Хоча точна хімічна структура ендогенного пролактин-інгібуючого гормону ще нез’ясована, вважають, що до- фамін відіграє роль гіпоталамічного інгібітора секреції пролактину.Вплив нейротрансмітерів на секрецію гіпоталамічних гормонів може здійснюватися кількома механізмами. Одним із можливих механізмів є пряма міжклітинна взаємодія або мультисинаптичні зв’язки, де нейротрансмітери виділяються термі-
Рис. 4.3. Біохімічна структура попередників стероїдних гормонів: 1 — фенантрен; 2 — циклопентанпергідрофенантрен (гонан, D-додаткове 5-вуглецеве кільце); 3 — холестерол
наявними нервами і деполяризують рецептори гіпоталамічних клітин. Деполяризація відбувається при вивільненні специфічного гормону гіпоталамічними клітинами. Цей специфічний ефект нейротрансмітерів на гіпоталамічні клітини може бути ушкоджений системним призначенням деяких медикаментів. Так, метилдопа блокує синтез допаміну і норепінефрину шляхом інгібіції ферменту тирозин-гідрокси- лази. І резерпін, і хлорпромазин діють із норепінефрином, допаміном і серотоніном, зв’язуючись і накопичуючись. Трициклічні антидепресанти інгібують нейротрансмі- тери, тимчасом як такі препарати, як пропранолол, фентоламін, галоперидол діють шляхом блокування рецепторів на рівні гіпоталамуса. Отже, при застосуванні таких медикаментів у пацієнток можуть мати місце галакторея, оліго- та аменорея. Цей клінічний ефект розвивається як внаслідок гіперпролактинемії, так і внаслідок порушення секреції ГнРГ.