Захворювання надниркових залоз
Захворювання надниркових залоз, які можуть спричинити вірилізацію у жінок, поділяють на 2 групи: ненеопластичні та неопластичні захворювання. Андрогенпродукуючі пухлини надниркових залоз можуть бути представлені аденомами або карциномами (раком).
Аденоми надниркових залоз звичайно спричинюють надмірну продукцію глюко- кортикоїдів, вірилізуючі наслідки є рідкісними. Карциноми можуть більш швидко прогресувати і зумовлювати значне підвищення рівня глюкокортикоїдів, мінералокорти- коїдів і андрогенних стероїдів.Синдром Кушинга
Синдром Кушинга характеризується надмірною продукцією кортизолу. Враховуючи, що проміжними продуктами синтезу кортизолу є андрогени, синдром Кушинга може супроводжуватися супутнім гіперандрогенним станом. Причинами розвитку синдрому Кушинга можуть бути аденоми гіпофіза, ектопічна продукція АКТГ, пухлини надниркових залоз. При синдромі Кушинга, спричиненому розвитком аденоми гіпофіза, має місце гіперсекреція АКТГ. Паранеопластичний синдром, наприклад негіпофізарні АКТГ-про- дукуючі пухлини, також призводить до зростання рівня АКТГ. Пухлини надниркових залоз звичайно супроводжуються зниженням рівня АКТГ внаслідок негативного зворотного зв’язку з підвищенням рівня надниркових стероїдних гормонів. Усі три причини призводять до надмірної продукції глюкокортикоїдів — глюкокортикоїдного ексцесу, що й спричинює розвиток синдрому Кушинга, а також гірсутизм, акне, нерегулярні менструальні кровотечі внаслідок гіперпродукції андрогенів наднирковими залозами.
При підозрі на синдром Кушинга діагноз підтверджують за допомогою нічного декса- метазонового супресорного тесту. Якщо має місце нормальний негативний зворотний зв’язок від екзогенного стероїдного гормону, надниркові залози повинні зменшити гормональну продукцію у відповідь на дексаметазон. Рівень кортизолу в плазмі крові вимірюють наступного ранку. Якщо рівень кортизолу < 5 мг/дл, діагноз синдрому Кушинга виключається.
Рівень кортизолу > 10 мг/дл вважається діагностичним, тимчасом як значення у межах 5-10 мг/дл — невизначеними. Для підтвердження діагнозу оцінюють рівень вільного кортизолу у 24-годинній кількості сечі.Природжена гіперплазія кори надниркових залоз
Природжена гіперплазія кори надниркових залоз — це комплекс дефіцитів ензимів, включених у стероїдогенез. Найбільш частим порушенням є дефіцит 21а-гідроксилази. Ензимний блок на цьому рівні призводить до накопичення 17а-гідроксипрогестерону (17-ОГП), який шунтується у коло синтезу андрогенів. Пацієнтки з природженою гіперплазією кори надниркових залоз не синтезують кортизол або мінералокортикоїди, що проявляється адреналовою недостатністю і втратою натрію при народженні. Новонароджені жіночої статі мають невизначені геніталії внаслідок надлишку продукції андрогенів. При більш м’якій формі гіперплазії кори надниркових залоз із початком у дорослому віці ступінь дефіциту може варіювати і часто мають місце лише ознаки м’якої вірилізації або нерегулярність ритму менструацій.
Інші типи природженої гіперплазії кори надниркових залоз, які асоціюються з віри- лізацією, включають дефіцит 11β-гідроксилази і 3в-гідроксистероїд-дегідрогенази (3β- ГСД). Пацієнтки з дефіцитом 11в-гідроксилази мають подібні симптоми надлишкової продукції андрогенів — попередники акумулюються і шунтуються на синтез андростен- діону і тестостерону. Пацієнтки з дефіцитом 3в-ГСД акумулюють ДГЕА внаслідок неможливого конвертування прегненолону в прогестерон, або ДГЕА зменшує синтез андрогенів. ДГЕА і ДГЕАС мають м’яку андрогенну дію. У разі присутності цього дефекту в гонадному стероїдогенезі у чоловіків має місце фемінізація, а в жінок — гірсутизм і вірилізація. Всі пацієнтки мають порушений синтез кортизолу і різні ступені надлишку або дефіциту мінералокортикоїдів, залежно від локалізації ензимного блоку.
При підозрі на природжену гіперплазію кори надниркових залоз, визначають рівень 17-ОГП, тому що дефіцит 21а-гідроксилази є найбільш частим. Якщо 17-ОГП є підвищеним (> 200 нг/дл), діагноз підтверджують тестом зі стимуляцією АКТГ. Препарат АКТГ (кортрозин) вводять в/в і через 1 год вимірюють рівень 17-ОГП. Значне зростання рівня 17-ОГП свідчить про природжену гіперплазію кори надниркових залоз, дещо нижчі значення можуть свідчити про природжену гіперплазію кори надниркових залоз з більш пізнім початком у дорослому віці або гетерозиготністю за дефіцитом 21а-гідро- ксилази.