<<
>>

Не лише «тіні забутих предків»... Або Дещо про Національний гуманітарний проект «Україна: у вимірі тисячоліть»

З волі Божої народи не зникають одномоментно. Як спо­куту за непрощенні гріхи спочатку у них відбирає пам’ять. ■«Пам’ять... о вона жорстока, та без неї тяжче, як при ній!», — ніби вирок звучать слова назабутнього Максима Рильського.

Безпам’ятство — страшна хвороба, що вражає не тіло — душу...

На жаль, в обіймах цієї недуги перебуває й українське сус­пільство. Силою історичних обставин цілі покоління українців народжувалися, виростали, виховувались, одержували освіту в умовах нечуваної фальсифікації історії; це входило в генетич­ну пам’ять, деформувало свідомість, породжувало комплекс на­ціональної неповноцінності. І нині ми повного мірою пожинає­мо плоди тієї українофобської колоніальної політики.

Доля розпорядилася так, що вперше за багато століть укра­їнські історики за відсутності будь-якого ідеологічного впливу, в умовах вільного доступу до «спецхранів» — джерел інформа­ції — нарешті отримали можливість самі досліджувати власну історію. Тож, здавалося, варто було сподіватися на особливу підтримку з боку Української держави. Проте реальність інша.

Далі прожектів справа не пішла. Більше того, становище, в яко­му перебувають історична наука та історичне знання про Україну, без перебільшення, можна назвати загрозливим. Традиційна вер­сія вітчизняної історії переповнена «білими плямами», міфами, а почасти й свідомими перекрученнями. Гостро бракує пере­конливої схеми української минувшини. І нині школярі та сту­денти продовжують навчатися за підручниками, складеними за шаблонами двохсотлітньої давнини. Цей навчальний матеріал, підготовлений з «марксистсько-ленінських позицій у підході до вивчення минулого», не відповідає ані свідченням історичних джерел, ані вимогам методології, ані, зрештою, реаліям часу.

Сучасний стан історичної науки — лише один із виявів гу­манітарної та ідейної кризи, в яку втягнуте українське суспіль­ство.

(Чого варте бодай оте одеське квиління, отой жалібний плач з-під стін Південної Пальміри за напрочуд одіозною по­статтю імператриці Катерини II!..).

На жаль, українська влада досі мало переймалася питання­ми гуманітарної політики в Україні. Проблеми вітчизняної освіти, науки і культури, як правило, розв’язувались за залиш­ковим принципом, та й то переважно несистемно, нефахово. Ін­телектуальна еліта нації — вітчизняні науковці, викладачі, вчи­телі, аспіранти, студенти — поставлена в умови, коли доводить­ся думати не про науку — про виживання...

Постала дилема: як бути? З одного боку, цілком очевидна необхідність принципових змін та підходів до гуманітарної по­літики в Україні. І то — на державному рівні. З іншого — вже ні­коли гаяти час та наївно сподіватися, що українські можновлад­ці раптом «прозріють» і, нарешті, усвідомлять необхідність цих змін. Саме тому виникла ідея об’єднати навколо важливої спра­ви небайдужих людей — поважних науковців і молодих дослід­ників, вчителів і викладачів, учнів і студентів, державних му­жів і пересічних громадян... Усіх, хто особливо гостро відчуває потребу змін у гуманітарному житті країни, має достатньо ідей, спроможний протистояти будь-яким антиукраїнським впли­вам, ідеологічному, а то й партійному засиллю, відзначається оригінальністю поглядів, небуденністю викладу матеріалу, не- тривіальністю поглядів на історичне минуле. Одне слово — від­чуває потребу змін в гуманітарному житті нашої держави, має достатньо ідей та готовий долучитися до потрібної справи. Не сумніваємося, що серед них будуть і такі, хто, усвідомлюючи значення цього завдання, зможе організаційно та матеріально допомогти реалізувати наші плани та ідеї.

Так постав Проект «Україна: у вимірі тисячоліть», що, з одно­го боку, спрямований на активізацію та поєднання дослідницьких зусиль у галузі українознавства, з іншого — на популяризацію знань про Україну та українство.

Відомо, що успішна доля будь-якого починання залежить не лише від вузького кола його авторів та організаторів.

Саме тому ми й звертаємося до кожного, кому не байдужа українська справа, долучитися до участі в Проекті. Можливо, хтось із вас вже має певний доробок — книжку, підручник, посібник, словник, хресто­матію, інший цікавий матеріал, що відзначаються оригінальним баченням української минувшини. Якщо так, то запевняємо, що будь-яку цікаву ідею, яка вписується в концепцію Проекту, ми спільно з вами зможемо втілити в життя. Зауважимо: для нас важ­ливий саме незаангажований, поліваріантний, свіжий, розкутий погляд, здатний привернути читацьку увагу. Погляд науковий і водночас популярний, конкретний і разом з тим комплексний, ретроспективний, сучасний. З висоти XXI століття. А головне — українознавчий. Бо саме українознавство — наука про Україну — в сучасних непростих умовах може і має стати тією ідеєю, яка, вре­шті, об’єднає розділене, розшматоване українське суспільство.

Не обмежуючись лише стислим викладом розвитку україн­ської дійсності, ми намагатимемося значно розширити ампліту­ду наукових поглядів на історію, минуле. Можливо, для когось минущі епохи постануть в дещо несподіваному ракурсі — ан­тропоцентрично, персоніфіковано. Можливо... Тому й вітаємо многоваріантність історичних досліджень. Й виходимо з того, що саме антропоцентризм — уособлене, олюднене сприйняття рідної історії — потрібен дослідженням, що будуть запропоно­вані на ваш суд. Бо ж історію пізнаємо, сприймаємо, розуміємо у вимірі людському. І лише людина — її творець, вершитель.

Ми не ставимо перед собою надзавдань, тверезо оцінюємо свої сили. Розуміємо, що взялися за непросту справу. Але впев­нені, що саме в людській небайдужості полягає запорука успіху будь-якого починання...

Проект лише починає свою діяльність, тож запрошуємо до співпраці кожного, хто відчуває в собі бажання, хист та сили розмаїто, цікаво повідати про багатотисячолітню історію нашо­го народу.

Одночасно з виходом цієї книжки ми започатковуємо й ін­формаційну підтримку Проекту у Всесвітній глобальній мережі інтернет (www.ukrainoznavstvo.info). Тут ви зможете отрима­ти детальну інформацію про Проект та його авторів, дізнатися останні новини, побачити результати нашої праці, оцінити пла­ни на майбутнє.

Крім того, ми постійно будемо наповнювати інтернет-сторінку найновішою та найактуальнішою україно­знавчою інформацією, що стане у пригоді науковцям, вчите­лям, батькам, дітям. Проте головне — це основний засіб нашого спілкування з вами, обмін думками. Ми готові сприйняти будь- які ваші оцінки стосовно концепції Проекту, його можливостей та перспектив. А ще — будь-які зауваження та побажання, осо­бливо — нові цікаві ідеї та пропозиції.

Важко передбачити долю Проекту. Відомо, що не помиляєть­ся той, хто нічого не робить. Для нас цілком очевидно: час дія­ти. Без нагнітання зайвих пристрастей; спокійно, виважено, цілеспрямовано йти до мети — щоб Україна і знання про неї постали об’єктивно, багатовимірно, зримо. Саме у зверненні до українознавства ми вбачаємо могутній потенціал, здатний не лише подолати гостру гуманітарну та ідейну кризу в сучасному українському суспільстві, а й сприяти пробудженню України, закласти підвалини у формування нової національної системи цінностей, домогтися зростання українського патріотизму. Це, зрештою, стане запорукою інформаційної та геополітичної без­пеки незалежної України в сучасному світі.

Сьогодні ми представляємо вашій увазі першу роботу, що виходить у рамках Національного гуманітарного проекту «Ук­раїна: у вимірі тисячоліть». Її автор — молодий дослідник, історик, науковий співробітник Інституту українознавства Міністерства освіти і науки України, один з авторів цього Про­екту. Пропонована монографія являє собою перше у вітчизня­ній науці комплексне дослідження давньоукраїнської етнічної історії. Книжка написана в науково-популярному, доступному для пересічного читача стилі, не переобтяжена науковою тер­мінологією та історіографічними роздумами. Водночас пробле­ми етнічної історії розглядаються суто науково, із залученням необхідної аргументації та джерел. Дослідженню притаманні стрункість викладу, логічність та довершеність композиції.

А ще робота вирізняється змістовним переліком незліченної кількості історичних версій подій.

Зрозуміла і авторська оцін­ка порубіжних наукових дослідів та гіпотез. Дослідника харак­теризують виваженість наукових поглядів та концепцій, комп­лексне бачення історичного процесу та, водночас, розуміння виховної ролі історичного знання, його значення у формуванні українця-патріота не через гасла та заклики, а через пізнання історії рідного народу.

Наукова розвідка київського дослідника істотно відрізняєть­ся від аналогічних видань: певний її розділ, підсумовуючи на­явну інформацію з тієї чи іншої проблеми, водночас є окремим дослідженням з коротким підсумком. Для спрощеного сприй­няття матеріалу книжка структурована за принципом підруч­ника: текст кожного розділу розбитий на блоки-підрозділи. Останні об’єднані загальною ідеєю оповіді.

Історична картина, що постала внаслідок авторських дослі­джень, істотно різниться від усталеної, традиційної. Місце біль­шості народів у давньоукраїнській минувшині суттєво пере­осмислене, а частина з них взагалі вперше розглядається в кон­тексті вітчизняної етнічної історії. Окремий розділ присвячено «Велесовій книзі» та її місцю в українській науці. Особливу увагу приділено передісторичному періоду. Останній історики часто невиправдано оминають як такий, що не описаний дже­релами. Один з розділів книги присвячено подіям світової істо­рії та їхньому зв’язку з давньоукраїнськими теренами. Виділено і сукупність питань, пов’язаних із місцем та роллю Боспорського царства в українській історії. З урахуванням новітніх досягнень історичної науки значною мірою переглянуто й переосмислено період Руської держави: при критичному підході до свідчень джерел думка автора суттєво дисонує з картиною, яку нам ма­лювали та до якої привчали століттями.

Вкрай важливим є розділ з проблем методології дослідження етнічної історії, а також словничок із найновішими тлумачен­нями давньої та сучасної української ономастики, укладений спеціально для цього видання відомим сходознавцем-індоло- гом Степаном Наливайком.

Дослідження підсумовує окремий розділ, в якому пропону­ється нова схема давньоукраїнської етнічної історії.

Вся ця сукупність наукового матеріалу, викладена з україно­знавчих методологічних засад, вимальовується у досить струн­ку та яскраву картину нашої давньої історії. Картину, що спро­можна не лише привернути читацьку увагу, а й здійснити ту функцію, яку, власне, й покликана виконувати історія — спри­яти патріотичному вихованню громадянина.

Загалом дослідження Сергія Наливайка суттєво долучає до сталих історичних синтез оригінальне прочитання дивовижно­го розмаїття історії задавнених часів, українського минулого. Як талановитий представник нової генерації дослідників ми­нувшини, наукове бачення та історико-методологічні концепції якого визріли вже в добу утвердження української незалежнос­ті, він пропонує читачеві свою інтерпретацію сукупності фак­тів і подій, що належать історії. Залучаючи численні джерела, жанрово досить багатомірні, автор вміло змальовує правдиву й багатооб’ємну картину минулого рідної Вітчизни.

Отже, ви тримаєте в руках наше перше видання в рамках Проекту. Незабаром з’являться нові дослідження, не менш ці­каві, не менш важливі. Ми починаємо з історії, але не обмежує­мося нею. Адже українознавство — комплексна наука, де тісно переплітаються історія і краєзнавство, мова і література, при­рода і географія, фізика і математика... Так само не обмежимо­ся виданням лише книг. Як і не будемо забігати далеко вперед у наших планах.

Дай, Боже, сил та можливостей здійснити хоча б частину з них на благо України...

Віктор Лакизюк,

заслужений журналіст України, керівник Національного гуманітарного проекту «Україна: у вимірі тисячоліть»

<< | >>
Источник: Наливайко, Сергій. Етнічна історія Давньої України/С. Наливайко. - К.: Євшан-зілля,2007. -624 с.. 2007

Еще по теме Не лише «тіні забутих предків»... Або Дещо про Національний гуманітарний проект «Україна: у вимірі тисячоліть»: