§3. Форма суджень

Судження, які б вони не були, завжди є поєднанням суб’єкта з предикатом, але вони видозмінюються залеж­но від зміни суб’єкта, предиката і зв’язку між ними. Тому нам для ознайомлення з можливими формами суджень слід розглянути можливі зміни суб’єкта, предиката і зв’язку між ними.

I. Судження розрізняють залежно від особливостей суб’єкта.

Суб’єкт може бути або визначеним або невизначеним. Судження з невизначеним суб’єктом суть так звані без­особові судження, наприклад, «світає», «нудно», «сум­но», «боляче». Між судженнями з визначеним суб’єктом ми розрізняємо судження одиничні, часткові й загальні. Одиничними судженнями називаються такі, у яких під­метом є яке-небудь індивідуальне поняття, наприклад, «Ньютон відкрив закон тяжіння». Частковим судженням називається таке, у якому підметом судження є поняття, взяте в частині свого обсягу, наприклад, судження «деякі S суть Р». Загальні судження - це ті, у яких підмет слу­жить для вираження класу речей, або явищ, наприклад, «павуки суть членистоногі».

II. Судження за формою предиката можна поділити на оповідні, описові і пояснювальні. Слід зазначити, що суб’єкт завжди є позначенням поняття речі, предмета, по­дії, тоді як предикат служить для позначення тих змін, яких може зазнавати річ.

Річ ми розглядаємо як щось таке, що має стан буття, що постійне, що відрізняється від своїх ознак саме тим, що річ залишається відносно незмінною, тоді її ознаки можуть змінюватися. Те, що має буття, прийнято нази­вати субстанцією, а те, що в ньому змінюється, прийня­то називати акциденцією. Акциденція може виступати як стан або властивість; у цьому сенсі предикат виражає або стан речі, або властивість якої-небудь речі, але іноді він може виражати також і річ. Особливості предиката і суб’єкта визначають форми суджень:

a) Оповідні судження містять у своєму предикаті ви­слів щодо подій, станів, процесів або діяльності; предикат тут завжди є поняттям стану, причому про оповідувані речі висловлюються стани переважно скороминучі.

b) Описові судження. У описових судженнях одному або багатьом предметам приписується яка-небудь власти­вість або безліч властивостей, причому тут беруть до уваги більш менш постійні властивості. Суб’єктом завжди ви­ступає який-небудь певний предмет або річ. Наприклад, у судженні «вогонь гарячий» предикат виражає поняття властивості або ознаки суб’єкта. Те ж саме слід сказати про предикати в таких судженнях: «сніг білий», «рухи лані гармонійні», «орхідея красива», «ссавці дихають ле­генями», «море синє». Визначення суджень цього роду як описових відбувається внаслідок того, що вони викорис­товуються переважно в описах;

c) Пояснювальні судження підводять яку-небудь річ під родове поняття, причому в цьому випадку предикат виражає поняття речі. Наприклад, «азот є газ», «собака є ссавець», «це є залізо», «горіння є хімічний процес», «па­рабола є конічний перетин».

III. Третій клас суджень - це ті судження, у яких ви­ражаються певні відношення між поняттями суб’єкта і предиката. У них ми вирізняємо судження тотожності, судження підпорядкування, судження відношення:

a) Судження тотожності. У судженнях цього роду по­няття суб’єкта і предиката мають один і той же обсяг, тобто в них підмет і присудок суть поняття рівнозначні. Наприклад, «усякий рівносторонній трикутник є рівно­кутний трикутник», «В.І. Вернадський - перший прези­дент УАН». У математиці часто застосовуються суджен­ня, що виражають тотожність; саме сюди відносяться думки, які виражаються рівняннями. Наприклад:

b) Судження підпорядкування збігаються з поясню­вальними судженнями. Тут поняття суб’єкта і предиката не є тотожними, оскільки їх обсяги відрізняються один від одного. Саме тут поняття з менш широким обсягом підпорядковані поняттю з більш широким обсягом. Тому такі судження можуть бути названі судженнями підпо­рядкування. Наприклад, «Сонце є нерухома зірка», «це є правильний п’ятикутник», «собака є домашня тварина»;

c) Судження відношення простору, часу і причиннос­ті. У реченні «будинок стоїть на вулиці» говориться про об’єктивне просторове відношення між «будинком» і «ву­лицею». «Стоїть на вулиці» утворює зміст предиката. У судженні «Фалес Мілетський жив до нашої ери» предика­том є «жив до нашої ери» і він виражає собою часове від­ношення. «Електрогенератор виробляє електрику» (су­дження причинності).