§7. Софізми
Слід зазначити, що серед логічних помилок, яких люди припускаються в процесі спілкування, є такі, що трапляються ненавмисно, їх називаються паралогізма- ми. Навпаки, ті помилки, які здійснюються навмисно, для того, щоб увести когонебудь в оману, називаються софізмами.
Наведемо декілька прикладів відомих софізмів, що прийшли до нас зі старовини.1. Софізм «брехун». Цілком можливо, що брехун зізнається в тому, що він брехун. У такому разі він скаже правду. Але той, хто говорить правду, не є брехуном. Отже, можливо, що брехун не є брехун. (Яку тут допущено помилку?).
2. Софізм «рогатий». Те, чого ти не втратив, ти маєш. Ти не втратив рогів, отже, ти маєш роги. (Яка помилка тут?).
3. Софізм «купа». Чи можна купу піску, з якої ми узяли одну піщинку, і надалі вважати купою? Так, можна. А якщо узяти ще одну піщинку? Буде. Якщо при послідовному віднятті по одній піщинці купа не перестає бути купою, то одну піщинку треба називати купою. (Яка тут помилка?).
4. Софізм Еватла. Еватл брав уроки софістики у софіста Протагора з Абдери за тією умовою, що гонорар він сплатить тільки в тому випадку, якщо виграє свій перший судовий процес. Учень після навчання не узяв на себе проведення жодного процесу і тому був упевнений, що має право не платити гонорар учителю. Вчитель загрожував подати скаргу до суду, заявляючи йому наступне: «Судді або присудять тебе до сплати гонорару, або не присудять. В обох випадках ти повинен будеш мені сплатити. У першому випадку, за вироком судді, в другому випадку, за умов нашої угоди». На що Еватл відповідав: «Ні в тому, ні в іншому випадку я не заплачу. Якщо мене присудять до сплати, то я, програвши перший процес, не заплачу через наш договір, якщо ж мене не присудять до сплати гонорару, то я не заплачу через вирок суду».
Помилка стає більш зрозумілою, якщо ми роздільно поставимо два питання: 1) чи повинен Еватл платити, чи ні? і 2) чи виконано умови угоди, чи ні?