Спростування:
а) спростування тези;
б) спростування аргументів;
в) спростування демонстрації.
Процес доведення тісно пов’язаний з процесом спростування. Це зумовлюється тим, що доведення істинності висунутої тези передбачає і спростування якогось іншого положення, яке ми вважаємо хибним.
Спростуванням називається така логічна операція, за допомогою якої встановлюють хибність або необґрунтованість тези. Воно може бути спрямованим проти тези, проти аргументів або проти способу доведення. Згідно цього розрізняють такі три види спростування:
а) спростування тези
Спростування тези є логічною операцію, завдяки якій встановлюється хибність тези. Існують такі способи спростування:
- спростування тези фактами;
- спростування тези шляхом доведення істинності нової тези;
- спростування тези шляхом виведення із неї наслідків, що суперечать дійсності.
- Спростування тези фактами.Загальновідомо, що спростувати що-небудь набагато легше ніж довести. Адже для доведення потрібно навести вагому кількість фактів. Водночас, для спростування досить знайти один істинний факт, який протирічить висунутій тезі, що буде достатньою підставою для визнання її хибною. Наприклад, візьмемо положення: “Будь-який метал тоне у воді”. Здавалось, що практика давно переконала нас в істинності цього судження. Але, для того, щоб нас переконати в хибності такого судження, тобто спростувати його, достатньо знайти хоч один метал, який не тоне у воді. І такий метал існує - літій. Отже, істинним буде судження “Деякі метали не тонуть у воді”. Таким чином, тільки одним наведеним фактом можна спростувати судження “Будь-який метал тоне у воді”.
Щоправда, спростування фактами тези, на перший погляд, здається надійним способом.
Але це не завжди так. Адже для цього, по-перше, надзвичайно важко віднайти факт, який би заперечив загальновизнану тезу. По-друге, сама логічна процедура вимага, щоб факт не тільки повторювався, але й його можна було б відтворити.- Спростування тези шляхом доведення істинності іншої тези.
Підставою такого способу спростування є закон виключеного третього, який стверджує, що із двох наявних суперечливих суджень, одне обов'язково буде істинним, а друге обов'язково хибним. Тому досить у ході дискусії довести, що істинною є нова теза, як попередня буде визнана хибною. Наприклад, нам потрібно спростувати тезу про те, що “Всі суспільно небезпечні діяння є злочином”. Виходячи з сказаного раніше, ми формулюємо нову тезу “Не всі суспільно небезпечні діяння є злочином”. Для її доведення наводимо аргументи для сформульованої нами тези. Такими аргументами є те, що: а) “Суспільно небезпечні діяння вчинені неосудними особами не є злочином”; б) “Суспільно небезпечні діяння вчинені малолітніми особами не є злочином”. Таким чином, ми доводимо істинність нової тези, що “Деякі суспільно небезпечні діяння не є злочином”. Така істинність свідчить одночасно про хибність попередньої тези.
- Спростування тези шляхом виведення із неї наслідків, що суперечать дійсності. Для проведення такої логічної операції необхідно:
1. Допустити, що дана теза істинна;
2. Із неї вивести наслідок;
3. Застосувати правило умовно-категоричного силогізму, яке стверджує “Якщо наслідок хибний, то і основа є хибною”.
В такому випадку отримання хибного наслідку автоматично означає, що причиною цього є хибна теза. Наприклад, у справі крадіжки мотоцикла підозрюваний А. заявив слідчому про те, що це подарунок дідуся і бабусі. Для спростування цього зізнання слідчий припустив, що воно істинне і вивів з нього логічний наслідок: “Якщо мотоцикл дійсно подарований дідусем і бабусею, то вони, відповідно, матеріально забезпечені”. Відповідною перевіркою було встановлено, що дідусь і бабуся живуть на пенсію.
Більше того, у звязку з хворобою вони змушені витрачати значні кошти на лікування. На цій підставі (йдучи від хибності наслідку) було спростовано зізнання підозрюваного А.Цікаво, що саме цей прийом часто застосовують викладачі по відношенню до студентів, які наполягають на істинності тези, що вони “знають матеріал дисципліни”. Викладач приймає тезу “Студент А. знає матеріал дисципліни” за істинну і вважає, що в такому випадку студент здатен хоча б побіжно сформулювати кілька проблем курсу. Якщо студент цього зробити не в змозі, то тим самим теза про те, що він “знає матеріал дисципліни” спростовується, а сам студент отримує відповідну оцінку.
б) спростування аргументів.
На практиці спростування може бути направлене не тільки проти тези, але й проти аргументів. Тому існує кілька способів спростування аргументів:
1) встановлення хибності аргументів;
2) встановлення недостатності аргументів відносно
тези;
3) виявлення сумніву в істинності аргументів;
4) виявлення сумніву в надійності джерела аргументів.
Розглянемо їх.
1) Встановлення хибності аргументів. Суть цієї логічної операції полягає в установленні хибності наведених аргументів доведення. Якщо така хибність буде доведена, то це означатиме хибність тези.
Якщо встановлюють хибність аргументів, які використовуються у доведенні, то цим самим теза відкидають як необґрунтовану. Наприклад, потрібно довести тезу, що “Громадянин А. причетний до скоєння злочину”. Для цього ми можемо виходити з того, що потенційними злочинцями є всі ті, в кого в сімї є порушники закону. А у підозрюваного рідний брат не владах з законом, отже, він є злочинцем. Дане доведення спростовується встановленням хибності першого аргументу “Всі, у кого є в родині порушники закону, є потенційними злочинцями”.
2) встановлення недостатності аргументів відносно тези. Цей спосіб спростування передбачає визнання недостатності наведених аргументів для обгрунтування висунутої тези.
Іншими словами, істинності самих аргументів не вистачає для визнання істинності тези. Для виправлення такої ситуації необхідно відшукати нові аргументи. Наприклад, маємо твердження про те, що “Наш сусід є спортсменом”. У якості аргументу наводиться констатація “Він годинами пропадає на стадіоні”. Але наведений аргумент є явно недостатнім. Сусід може пропадати на стадіоні зовсім з інших причин. І бути на стадіоні, як відомо, ще не означає обов’язкове зайняття спортом.Наведений спосіб спростування часто використовують у юридичній практиці, особливо, коли обґрунтування причетності до злочину ведеться за допомогою непрямих доказів.
Наприклад, “Громадянин С. був визнаний підозрюваним і переданим до суду на тій підставі, що свідки бачили, як він виходив із будинку, де був скоєний злочин. На суді адвокат, виходячи з того, що в справі відсутні інші факти, які б вказували на причетність С. до даного злочину, спростував цей аргумент”.
3) виявлення сумніву в істинності аргументів. Суть цього виду спростування полягає у встановленні такого факту, що аргументи, на які опираються в даному доведенні, самі потребують доведення їх істинності.
Цей спосіб спростування часто використовується у судовій практиці. Якщо встановлено, що висновки по справі базуються не на достовірно відомих фактах, а лише на передбачуваних, то наведені аргументи судом не приймаються. Наприклад, у справі використовується аргумент, що “Мотивом даного злочину є помста”. Але, при проведення судового дослідження виявляється, що потерпілий і підозрюваний практично не знали один одного до моменту скоєння злочину. Це не дозволяє брати даний факт в якості аргументу.
4) Виявлення сумніву в надійності джерела аргументів. Суть даного способу спростування полягає в демонстрації недовіри до опонента, що наводить аргументи, або до фактичного матеріалу, на якому базується цей аргумент.
Найчастіше цим видом спростування користуються у судовій практиці, для встановлення неякісних свідчень свідків, потерпіх, обвинувачуваних, висновків експертиз.
Наприклад, при обгрунтуванні тези про взяття викладачем М. хабара під час проведення екзаменаційної сесії, в якості аргументів використовувалися показання студентів А., та Л. Про те, було установлено, що дані студенти при складанні іспиту викладачу М. отримали незадовільні оцінки. Ця обставина викликала недовіру до свідчень студентів А., та Л., і вони були відкинуті як неякісні. в) спростування демонстраціїЦей вид спростування іноді називають доведенням неспроможності демонстрації, або спростуванням звязку тези і аргументів. Суть цього виду спростування полягає у знаходженні помилок у формі доведення. Нагадаємо, що формою доведення виступає певний вид умовиводу. Тому є підставою для визнання доведення неспроможним виявлення в ньому порушень правил побудові такого умовиводу. Наприклад:
Будь-який договір є юридичною угодою.
І. Заповіт є юридичною угодою.
Отже, заповіт є договором.
У цьому випадку доведення є неспроможними. Це пояснюється тим, що хоч тут для демонстрації використовується П-га фігура простого категоричного силогізму. Але при цьому порушується друге правило цієї фігури, відповідно до якого один із засновків повинен бути заперечувальним судженням. Тому теза не випливає із засновків, які беруться тут у ролі аргументів.
Отже, якщо для доведення допускається порушення правил логічного виводу, що притаманні двній формі умовиводу, то зв’язок тези з аргументами спростовуються і доведення вважається хибним.
8.4.