§1. Умовні або гіпотетичні силогізми
До цього часу ми розглядали силогізм, у якому посилками служать категоричні судження, але ми бачили, що, окрім категоричних суджень, є ще умовні й розділюваль- ні судження. Тому можуть бути такі силогізми, до посилок яких входять судження умовні або розділювальні або ті й інші.
Як ми бачили раніше, схема умовного судження буде така:Якщо А є В, то С є D.
Перше судження, як ми бачили, називається «підставою», а друге називається «наслідком». Можна скласти такий силогізм, у якому одна з посилок буде умовним судженням; тоді ми отримаємо умовний силогізм.
Є два типи умовних силогізмів:
1. Modus ponens, або модус конструктивний
Якщо А є В, то С є D.
А є В.
Отже, С є D.
Для пояснення наведемо приклад:
Якщо йде дощ, то асфальт мокрий.
Дощ іде.
Отже, асфальт мокрий.
Цей тип висновку називається modus ponens, тому що в ньому підстава визначена, вона стверджується (від ропеге - ставити); у цьому силогізмі в меншій посилці міститься утвердження підстави. Унаслідок того, що утверджується підстава, утверджується також і наслідок, тому що в даному випадку підстава є причиною наслідку.
2. Modus tollens, або модус деструктивний. Другий тип умовних силогізмів називається modus tollens тому, що менша посилка за своєю сутністю заперечна стосовно наслідку (від tollere - знищувати).
Якщо А є В, то С є D.
С не є D.
Отже, А не є В.
Для пояснення наведемо приклад:
Якщо йде дощ, то асфальт мокрий.
Але асфальт не мокрий.
Отже, дощ не йде.
У цьому силогізмі в меншій посилці заперечується наслідок, через що у висновку заперечується підстава.
Таким чином, отримуємо два типи умовного силогізму. Перший називається також модус конструктивний, тому що в ньому утворюється ствердний висновок, другий тип називається модус деструктивний, тому що в ньому утворюється негативний висновок.
Слід зазначити, що в умовних силогізмах можна робити висновок тільки від утвердження підстави до утвердження висновку і від заперечення висновку до заперечення підстави, але не можна робити висновок від утвердження слідства до утвердження підстави і від заперечення підстави до заперечення висновку.
Це тому, що одна й та ж подія може творитися різними причинами. Насправді, якщо я заперечую, що дана причина призвела до тієї чи іншої події, то з цього не виходить, що до зазначеної події не могла призвести яка-небудь інша причина. Якщо я стверджую, що дана подія відбулася, то це не означає, що вона породжена даною причиною, тому що могла бути безліч інших причин, які могли цю подію спричинити.Для пояснення цього візьмемо такий умовний силогізм:
Якщо хтось читає хороші книги, то він набуває знань. Петро С-ко набув знань.
Ми тут стверджуємо наслідок. Чи можемо ми стверджувати підставу? Чи випливає із сказаного, що Петро С-ко читав хороші книги? Ні, оскільки він ці пізнання міг набути за допомогою різних інших способів, наприклад за допомогою спілкування з ученими людьми, дивлячись пізнавальні телевізійні програми, працюючи в Інтернеті, слухаючи лекції тощо. Таким чином, зрозуміло, що набування знань має своєю причиною не одне тільки читання хороших книг, але й багато інших причин.
Спробуємо заперечити підставу. З цією метою візьмемо той же силогізм:
Якщо хтось читає хороші книги, то він набуває знань. Петро С-ко не читає хороших книг.
Із зазначеного не виходить, що він не зможе отримати потрібних йому знань.