Тема 1. Макроекономіка як наука

Обсяг годин:

лекція — 2 год.

семінар — 2 год.

самостійна робота — 8 год.

План лекції

1. Місце макроекономіки в системі економічних наук.

2. Макроекономіка та економічна політика.

План семінару

1. Економічна система як об’єкт макроекономіки.

2. Предмет та функції макроекономіки.

3. Суб’єкти змішаної економіки.

4. Методи макроекономічного аналізу.

Доповідь: Погляди класиків, монетаристів і кейнсіанців на ме­

ханізм функціонування економіки.

Реферат: Основні напрямки формування економічної політики

України.

Мета вивчення теми полягає у тому, щоб з’ясувати місце макро­економіки в системі теоретичних економічних дисциплін, а також роз­крити її об’єкт, предмет, функції та ознайомитися з методами макро­економічного аналізу.

Структурно-логічна схема викладення першого питання зображена на рис. 1.

1. В результаті взаємодії двох великих систем, таких як природа і суспільство, виникають проміжні системи, до яких належить економіч­на система.

Економіка — це сфера діяльності людей, в якій виробляється багат­ство для задоволення їхніх потреб.

Процес взаємодії суб’єктів господарювання, тобто економічні від­носини між ними, вивчаються і описуються економічною теорією.

Економічна теорія — це наука про економіку як цілісну систему, в якій всі економічні явища взаємопов’язані, взаємообумовлені і підпо­рядковані об’єктивним економічним законам.

Рис. 1. Макроекономіка як наука

До складу економічних теоретичних дисциплін належать політична економія, економічна історія, історія економіки і економічної думки, мікроекономіка, макроекономіка, національна економіка, міжнародна економіка та інші.

Головна проблема, яку досліджує сучасна економічна теорія — це подолання суперечності між суспільними потребами та економічними ресурсами.

Механізм функціонування національної економіки з метою підви­щення її ефективності і є предметом дослідження такої науки як макро­економіка. Об’єктом макроекономіки є економічна система.

Економічна система — це упорядкована система зв’язків між ви­робниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ та по­слуг.

Основними складовими елементами економічної системи виступа­ють: соціально-економічні відносини; організаційні форми господарсь­кої діяльності; господарський механізм; конкретні економічні зв’язки між господарськими суб’єктами.

За типами економічні системи поділяються на:

1. Ринкові економічні системи.

2. Неринкові економічні системи.

До ринкових економічних систем відносяться:

• ринкова економіка вільної конкуренції

• сучасна ринкова економіка (сучасний капіталізм)

До неринкових економічних систем відносяться:

• традиційна економічна система (система, що діє в слаборозвину­тих країнах);

• адміністративно-командна економіка.

Зростання ефективності економіки (пошук шляхів її підвищення) є головним завданням макроекономічного аналізу.

На практиці у більшості країн світу функціонує так звана змішана економічна система, в основі якої лежать ринкові механізми, доповнені певним ступенем державного втручання. Основними суб’єктами змі­шаної економіки є домогосподарства, фірми та держава. Взаємозв’язки між цими суб’єктами ілюструє модель кругообігу (рис. 2).

Рис. 2. Модель кругообігу

Аналіз економічної системи може здійснюватись на певних рінях:

- мікроаналіз — цим займається мікроекономіка,

- макроаналіз — це предмет вивчення макроекономіки,

- інтераналіз — це предмет вивчення міжнародної економіки.

Макроекономічний аналіз — це пізнання, систематизація, узагаль­нення та пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціо­нування народного господарства в цілому.

Макроекономічний аналіз використовує загальний спектр методів, а саме: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, наукову абстракцію, економі­чне моделювання, математичне програмування та інші специфічні ме­тоди.

Варто звернути увагу на два рівні макроекономічного аналізу:

Національне рахівництво, що базується на визначенні макроеконо- мічних параметрів минулого періоду. На основі цих даних може бути зроблене коригування макроекономічної політики та корекція економі­чних інтересів.

Прогнозне моделювання економічних процесів на основі існуючих або нових економічних концепцій. Мета цього аналізу — визначити, які фактори і як вони будуть впливати на покращення макроекономічних показників.

Роль макроекономіки в науці та суспільному житті визначена її фу­нкціями: теоретико-пізнавальною, практичною; прогностичною; світо­глядно-виховною та методологічною.

Макроекономіку, яка виконує теоретико-пізнавальну функцію часто називають позитивною макроекономікою, вона спрямована на дослі­дження і пояснення сутності економічних процесів та явищ, які відбу­ваються в суспільстві. Позитивна макроекономіка відповідає на питан­ня: як воно є ? Відповідно, макроекономіку, яка виконує практичну функцію, називають нормативною. Вона спрямована на обгрунтування рекомендацій щодо шляхів розвитку національної економіки, тобто є підґрунтям для проведення економічної політики і відповідає на питан­ня: як повинно бути?

Після пояснення цих питань бажано дати характеристику об’єктів і суб’єктів макроекономічного аналізу.

До об’єктів макроекономічного аналізу відноситься макроекономі- чна система в цілому та її агреговані показники (рівень цін, обсяг виро­бництва, рівень інфляції, рівень зайнятості тощо).

Суб ’єктами аналізу виступають основні сектори економіки, до яких належать: сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, дер­жавний сектор, сектор фінансових установ, сектор громадських та при­ватних організацій, закордонний сектор.

Підсумовуючи, потрібно сказати, що предмет макроекономіки обу­мовлений її об’єктом і розглядається як механізм функціонування еко­номічної системи держави.

2. В другому питанні потрібно звернути увагу на характеристику економічної політики.

Економічна політика — це цілеспрямований вплив держави на ви­робництво, доходи, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні па­раметри, з метою забезпечення економічного розвитку.

Складові елементи економічної політики зображені на рис. 3.

Економічна політика складається з розробки економічної стратегії і економічної тактики.

Економічна стратегія — це довгострокова програма дій уряду, що спрямована на зміну економічної ситуації.

Економічна тактика — це форми і методи реалізації економічної стратегії.

Основними функціями економічної політики є:

1) аналіз економічної ситуації;

2) прогнозування економічного розвитку;

3) розробка концепції економічного розвитку.

Найважливішими напрямками (видами) економічної політики є фіс­кальна (фінансово-бюджетна) та монетарна (грошово-кредитна).

Фіскальна політика — це комплекс заходів держави, що спрямовані на зростання обсягів виробництва та зниження рівнів безробіття та ін­фляції, шляхом маніпулювання державними видатками та доходами. Суб’єктом проведення фіскальної політики є уряд країни.

Монетарна політика — це комплекс заходів держави, що спрямо­вані на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, шля­хом впливу на грошову масу. Суб’єктом реалізації монетарної політики є центральний банк.

Велике значення має чітке визначення цілей та пріоритетів економі­чної політики, до яких слід віднести:

• забезпечення економічної свободи;

• забезпечення зайнятості;

• забезпечення економічного зростання;

• забезпечення стабільності цін;

• забезпечення охорони навколишнього середовища;

• забезпечення соціального захисту населення;

• справедливе оподаткування.

Державна економічна політика повинна базуватися на знаннях об’єктивних законів економіки, чіткому виявленні пріоритетів, врахо­вувати динаміку і зміни макроекономічних показників, а також можли­ві наслідки реалізації управлінських рішень.

Терміни

Макроекономіка

Ефективність Домогосподарство

Фірма

Економічна система Ринкова економіка Командна економіка Суб’єкт вивчення Об’єкт вивчення

Макроекономічний аналіз Макроекономічний кругообіг Позитивна макроекономіка Нормативна макроекономіка Економічний закон Економічна модель Економічна політика Фіскальна політика Монетарна політика

Питання для перевірки знань

1. Що вивчає макроекономіка? У чому полягає основна супереч­ність макроекономіки?

2. Що є об’єктом макроекономіки?

3. Чим відрізняються між собою основні типи економічних систем?

4. Перерахуйте основних суб’єкти макроекономіки.

5. Дайте визначення категорії «економічна система».

6. Що є предметом макроекономіки?

7. У чому полягають позитивна та нормативна функції макроекономіки?

8. Дайте визначення категорії «економічна політика».

9. Назвіть основні цілі економічної політики держави.

Тести

1. Яка ознака не характеризує вітчизняну модель перехідної економіки:

A. Сильна регулятивна роль держави.

Б. Відсутність ефективного приватного власника.

B. Високий рівень криміналізації господарського життя.

Г. Розв’язанням соціальних проблем здебільшого займаються під­приємства.

2. Макроекономіка є частиною аналітичної економії, яка вивчає:

A. Виробничі відносини економічних суб’єктів.

Б. Ефективність функціонування національної економіки як цілого.

B. Поведінку економічних суб’єктів на ринках ресурсів.

Г. Глобальні тенденції економічного розвитку людства.

Д. Окремі елементи економіки (поведінку фірми, ринки окремих то­варів тощо).

3. Стабілізаційна політика це:

A. Сукупність правил поведінки економічних суб’єктів.

Б. Здатність ухвалювати ефективні господарські рішення.

B. Конкуренція різних економічних ідей.

Г. Здатність керувати економічним процесом.

Д. Заходи уряду, спрямовані на вирішення макроекономічних про­блем.

4. До основних макроекономічних цілей не можна віднести:

A. Економічне зростання.

Б. Повну зайнятість.

B. Стабільний рівень цін.

Г. Рівновагу у зовнішньоекономічних зв’язках.

Д. Рентабельність підприємства.

5. Позитивна макроекономічна теорія вивчає:

A. Те, що є.

Б. Те, що повинно бути.

B. Позитивні тенденції в економічному розвитку.

Г. Оціночні судження.

6. Яке з тверджень поділяють прихильники ліберальної Філосо­фії макроекономіки:

А. Зрівняльний розподіл доходів творить ефективну національну економіку.

Б. Ефективною є лише приватна власність, всі ж інші форми власно­сті мало результативні.

В. Національна економіка не має автоматичного механізму, який за­безпечує повну зайнятість ресурсів.

Г. Директивне планування забезпечує найефективнішу організацію національної економіки.

Д. Уряд через фіскальну і монетарну політику має впливати на су­купний попит.

7. Яке твердження неправильне:

A. Закони природи вічні, а закони макроекономіки — історичні.

Б. Закони природи нейтральні до людських бажань і мотивів поведі­нки, а закони макроекономіки діють через людей, які мають певну мету і певні матеріальні інтереси.

B. Закони природи є об’єктивними, а економічні закони суб’єктивними.

Г. Закони природи є абсолютними, тоді як закони макроекономіки діють як певні тенденції.

Д. Закони макроекономіки, як і закони природи, можуть мати фор­малізоване вираження.

8. Основним методом макроекономіки є:

A. Спостереження.

Б. Контрольований експеримент.

B. Наукове абстрагування.

Г. Статистичний аналіз.

Д. Усі відповіді неправильні.

9. Макроекономічні моделі будуються для:

A. Точного відображення процесів, що відбуваються у національній економіці.

Б. Виявлення принципових економічних зв’язків.

B. Економічного прогнозування.

Г. Усі твердження правильні.

Д. Правильні твердження — Б, В.

10. Нормативна макроекономічна теорія вивчає:

A. Те, що є.

Б. Те, що повинно бути.

B. Нормативні аспекти економічного розвитку.

Г. Оціночні судження.

Література

Основна:

1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика. — M.: Юис, 2001. - С.14-22.

2. Базилевич В. Д., Баластрик Л. O., Макроекономіка (опорний конспект лекцій). — K.: Четверта хвиля, 1997. — С.5-14.

3. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка. Навчальний посібник. — K.: Атіка, 2002. — С.5-18.

4. Базілінська О.Я. Макроекономіка. Навчальний посібник. — K.: ЦУЛ, 2005 — С.5 -19.

5. Круш П.В. Тульчинська С.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. — K.: ЦНЛ, 2005 — С.10-29.

6. Економічна теорія: макроекономіка і мікроекономіка // За ред.

3. Ватаманюка, С. Панчишина. — K.: Видавничий дім Альтернативи, 2001. — С. 118-134.

7. Панчишин С. Макроекономіка — K.: «Либідь», 2002. — С. 9-37, 516-538.

8. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. — К.:Таксон, 2004. — С. 9-20.

9. Савченко А. Г., Пухтасевич Г. O., Тітьонко О. М. Макроекономіка. — K.: Либідь, 1999. — С.10-28.

10. Солонінко К.С. Макроекономіка. Курс лекцій для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — Ж.: ЖІТІ, 2000. — С.5-30.

11. Старченко В. Д. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. — K.: Вид- во Європ. Ун-ту, 2002. -С. 5-11.

12. Харкянен Л.В. Макроекономіка. K.: Каравела, 2006. — С. 6-15

Додаткова:

1. Ковальчук В. М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка): Те­рнопіль, 1999. — С.54-55.

2. Курс экономической теории. Учебник. Общая редакция проф. Чепурина М. H., проф. Киселева В. А. — Киров, 1997. — С. 24-44.

3. Литвицький В. Подолання мікроекономічної анемії в Україні.// Банків­ська справа. — 2003. — № 2. — C.3.

4. Лукінов І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України. // Економіка України. — 2000. — № 6. — С. 4.

5. Макроэкономика: Учебное пособие для вузов // Под ред. проф. И. П. Николаевой. — M.: ЮНИТИ — ДАНА, 2000. — С.4-8.

6. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів економіч­них спеціальностей: У 2-х част. //С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. — K.: Основи, 1998. — С. 219-220.

7. Мусина Л. Экономическая политика и развитие реформ в Южной Корее: опыт для Украины. // Экономика Украины. — 2000. — № 6. — С.77.

8. Шостак Л., Бадрак О. Макроекономічна модель зростання в рамках при- родоресурсних обмежень.// Економіка України. — 2000. — № 12. — С. 46.