1.2. Основні термінологічні поняття екології

Сучасна екологія XXI ст. — це одна з головних фундаментальних комплексних наук про виживання на планеті Земля, завданням якої є пізнання законів розвитку і функціонування біосфери як цілісної системи під впливом природної і антропогенної діяльності, а також про визначення шляхів і засобів еколого-економічно збалансованого співіснування техносфери і біосфери.

Вперше термін "екологія" (грец. ойкос — місце проживання, логос — учення) ввів у науковий обіг видатний німецький біолог, природознавець, послідовник Ч.Дарвіна Е.Геккель (1866).

Американський еколог Юджин Одум дав найбільш коротке і найменш спеціальне визначення екології – це біологія навколишнього середовища.

Екологія — комплекс наук про будову, функціонування, взаємозв'язки багатокомпонентних і багаторівневих систем у природі й суспільстві та засоби кореляції негативного впливу техносфери і біосфери з метою збереження людства і біосфери.

Нині сформувалося близько 100 напрямів екологічних досліджень, які можна об’єднати за принципами галузевої належності, взаємозв’язків, взаємопідпорядкованості, пріоритетності, теоретичного та практичного значення.

У зв’язку з цим, екологія як наука розпалася на ряд наукових підгалузей та дисциплін, які значно відійшли від початкового визначення екології як науки про відносини живих організмів з оточуючим середовищем. Але в основі всіх сучасних напрямків екології лежать фундаментальні ідеї біоекології. Сучасну екологію слід чітко розділяти на теоретичну та практичну (рис. 1).

Рис. 1. Структурна схема сучасної екології

Біоекологія займається формуванням уявлень про екологію як економіку природи на основі вивчення потоків речовини, енергії та інформації в життєдіяльності організмів, їх груп та біологічних систем.

Вона є праматір'ю і головною складовою сучасної екології. До складу біоекології включається екологія особин (аутекологія), популяцій (популяційна екологія або демекологія) та спільнот (синекологія).

Аутекологія вивчає взаємозв’язки представників виду з оточуючим середовищем.

Вона, головним чином, вивчає межі стійкості виду і його взаємодію з різними екологічними факторами: теплом, світлом, вологою, родючістю, а також досліджує вплив середовища на морфологію, фізіологію і поведінку організмів, розкриває загальні закономірності дії факторів середовища на живі організми.

Синекологія аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угрупування організмів, а також між ними і довкіллям.

Популяційна екологія – демекологія, вивчає структуру виду: біологічну, статеву, вікову, етіологічну, описує коливання чисельності різних видів і встановлює їхні причини.

Геоекологія вивчає специфіку взаємовідносин організмів і середовища їх існування в різних географічних зонах, на суші і в океані, в тундрі, тайзі і тропіках, у горах і пустелях тощо; дає екологічну характеристику різних географічних регіонів, областей, районів, ландшафтів; розглядає екологічні наслідки ендо- і екзогенних геологічних процесів, видобутку корисних копалин; займається екологічним картографуванням (нині існує ще кілька визначень геоекології (В.Боков, І.Черваньов, І.Дедю, В.Некос), які не збігаються, але їх суть близька до вищезазначеного).

Агроекологія є одним з головних розділів прикладної екології. Це комплексна наукова дисципліна, об'єктом вивчення якої є агросфера планети, а предметом — взаємозв'язки людини з довкіллям у процесі сільськогосподарського виробництва, вплив сільського господарства на природні комплекси, взаємозв'язки між компонентами агроекосистем і специфіка колообігу в них речовин, енергії та інформації під впливом техногенних навантажень.

Соціальна екологія — розділ сучасної екології, де вивчається специфічна роль людини в довкіллі не як біологічного виду, а як соціальної істоти, відмінності цієї ролі від ролі інших живих істот.

Вона вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою. Тісно пов'язана з етнографією і соціологією.

Техноекологія — найбільший за обсягом блок прикладних екологічних напрямів, пов'язаних з такими об'єктами людської діяльності, як енергетика, промисловість, транспорт, військова справа, сільське господарство, космос.

Займається вивченням обсягів, механізмів і наслідків впливів на довкілля та здоров'я людини різних галузей і об'єктів діяльності, особливостей використання ними природних ресурсів; розробкою регламентацій природокористування і технічних засобів охорони природи; проблемами утилізації відходів виробництва та відтворення зруйнованих екосистем; екологізацією виробництв.

Урбоекологія досліджує процеси урбанізованих і промислових територій, які формують екологічні умови та особливості функціонування екосистем під впливом енергетики, транспорту, будівництва, різних галузей промисловості. Це території найбільш техногенно навантажені.

З появою нових напрямів екологічної діяльності з’являються і нові екологічні терміни та поняття:

Аудит екологічний — інструмент управління, який охоплює систематичну, документовану, періодичну та об'єктивну оцінку того, наскільки відповідає організаційна система управління охороною довкілля та функціонування устаткування того чи іншого виробництва екологічним цілям і вимогам.

Основна мета екологічного аудиту — постійна перевірка екологічної безпеки виробництва та відповідності дій останнього чинним екологічним нормативам і законодавству.

Бізнес екологічний — будь-яка комерційна діяльність, що поліпшує екологічні умови, сприяє охороні навколишнього середовища, екологізації виробництва.

Бізнес екологічний становить більшу частку валового національного продукту, темпи його зростання у 90-х роках ХХ стол. становили близько 10% на рік.

Бізнес екологічний включає виробництво контрольно-вимірювальної апаратури, очисних пристроїв і споруд, виробництво екологічно чистих харчових продуктів і промислових товарів; розроблення і виробництво екологічних технологій і техніки; використання вторинних ресурсів; відновлення природних ресурсів; екологізацію побуту, екологізацію туризму тощо.

Екологічна ліцензія — дозвіл, який видається державою (спеціальними її природоохоронними органами) природокористувачеві і в якому вказані види, обсяги, ліміти господарської діяльності з використання природних ресурсів, а також екологічні вимоги до їх використання з вказанням наслідків невиконання цих вимог.

Екологічні ліцензії видаються також як дозвіл на викиди конкретного забрудника на конкретний проміжок часу. Ці права можуть продаватися державою підприємствам і одним підприємством іншому. Ціна екологічної ліцензії залежить від часу доби, сезону, ситуації в регіоні. Торгівля квотами на забруднення — це найгнучкіший з усіх відомих заходів економічного регулювання якості природного середовища.

Екологічний лізинг — підприємницька діяльність, пов'язана з довгостроковою орендою на конкретних контрактних фінансових умовах на певний період екологічного устаткування, вимірювальної екомоніторингової апаратури, банків екологічних даних тощо, з поступовою, поетапною виплатою повної вартості орендованих екологічних послуг. Дає змогу більш ефективно і оперативно організовувати природоохоронні заходи.

Екологічний менеджмент — підсистема загальної системи управління в будь-якій галузі виробництва, яка гармонізує діяльність і розвиток кожного підприємства та всієї галузі в довкіллі і в екологічному правовому полі.

Екологічний менеджмент забезпечує екологізацію загальних функцій управління, планомірну діяльність з охорони природи і забезпечення екологічної безпеки.

Екологічний паспорт — важливий комплексний екологічний документ, на основі якого визначається вплив об'єкта людської діяльності на довкілля з метою контролю мінімізації цього впливу.

Екологічний паспорт є так само необхідний кожному підприємству для розв'язання питань екологічно збалансованого розвитку, як історія хвороби — для визначення шляхів поліпшення здоров'я кожної людини.

Екологічно чистий продукт — продукт найвищої споживчої якості і конкурентоспроможності, що відповідає чинним екологічним стандартам і є сертифікованим з наданням відповідної екологічної відзнаки маркування.

Екологічна катастрофа — широкомасштабна зміна екологічної та економічної ситуації, яка призводить до повної деградації екосистем, загибелі значної кількості живих істот, тривалої зміни характеру захворювань і надзвичайних соціально-економічних потрясінь.

Екологічна аварія — локальний техногенний інцидент з немасштабними екологічними наслідками, але з можливими людськими жертвами і значними економічними збитками.

Екологічна безпека — ступінь захищеності територіального комплексу, екосистеми, людини від можливих екологічних уражень. Визначається величиною екологічного ризику.

Екологічний ризик — усвідомлена небезпека виникнення небажаних негативних змін екологічної ситуації у певному місці і часі з обрахованими величинами імовір­них збитків.

Екологічні захворювання — захворювання, викликані несприятливими екологічними умовами або отруєннями викинутими у довкілля забруднювачами — продуктами людської діяльності (вплив радіації, електромагнітних, вібраційних і шумових аномалій, хімічних, токсичних речовин тощо).