Формування державності України

У формуванні державності України важливі, по-перше, демократичність і відкритість законодавчого процесу, повнота нормотворчих функцій, надійність фінансової і матеріальної ба­зи, щорічні звіти про діяльність виконавчо-розпорядчих органів, суспільний контроль в межах закону за діяльністю виконавчої влади; по-друге, незалежність суду і прокуратури, підвищення їх статусу в суспільстві, вдосконалення процесуального законодав­ства, точне дотримання презумпції невинності, норм правосуддя і права на захист; дієвість виправно-трудової системи; відміна ак­тів необгрунтованого позбавлення волі громадянства; по-третє, створення динамічного, сучасного державного апарату, що фор­мується на конкурсній основі, підконтрольність його в межах за­кону представницьким органам і громадськості.

В процесі формування суверенної демократичної держави, що розгорнувся в Україні, найважливіший принцип — верховенство закону — має таку базу, як розподіл влади на законодавчу, вико­навчу і судову. Прерогативою прийняття законів володіє тільки Верховна Рада. Вже прийнятий ряд законодавчих актів, що об­межують функції Кабінету Міністрів, Президента, регламент дія­льності Верховної Ради та ін. В суспільстві діють норми загаль­нолюдської моралі і моральних заповідей, що віддають пріоритет добру, соціальній справедливості, співчуттю, милосердю, благо­дійності. В процесі демократизації і законотворчості переборю­ються штучні бар’єри між людьми різноманітних світоглядних позицій, переконань, поглядів. Кожний прагне краще зрозуміти один одного, захищає все те, що їх об’єднує. Розвиваються полі­тичний плюралізм, змагальність різноманітних ідейних течій, новизна ідей. Становище в Україні в політичному і суспільному житті характеризується мітинговістю, сплесками емоцій, про­явами екстремізму. Посилюється вплив корумпованих елементів на управління, дедалі більше тиснуть деструктивні процеси.

У процесі формування державності України повніше забезпе­чуються системні залежності між Конституцією і законами різ­них видів, не припускаючи їх неузгодженості на основі оцінок перспектив розвитку економічної, політичної і соціальної сфер, техніки, стану навколишнього середовища, міжнародних відно­син та ін. Завчасно готуються в комітетах і комісіях, наукових установах концепції законів, що містили б оптимальні варіанти рішення на основі їх зіставлення, розрахунку наслідків законів, що реалізуються, та ін. Слабкість і неузгодженість концепцій за­конів про власність, про землю, про приватизацію, про економіч­ну реформу та ін. вже призвели до гострих суперечностей. Су­часне суспільство хитається від порушень законності, що тягнуть за собою найтяжчі економічні, політичні та інші наслідки. В чому ж причина? По-перше, диктат у недалекому минулому адмініст­ративних актів, що призвичаювали громадян до слухняності, до покірного виконавства. В процесі демократизації в масовій сві­домості і поведінці людей ейфорія законотворчості не привела, на жаль, до перелому в співвідношенні правомірної і неправомір­ної поведінки.

Одним із важливих принципів, що висловлюють моральні джерела взаємодії держави, як носія політичної влади, і громадя­нина, як учасника її здійснення, є взаємна відповідальність дер­жави перед громадянином і громадянина перед державою. При­ймаючи на себе шляхом видання законів конкретні зобов’язання перед громадянами, всіма людьми суспільства, громадськими ор­ганізаціями і об’єднаннями, іншими державами і всім світовим співтовариством, держава визначає і правові заходи відповідаль­ності своїх офіційних представників за дії, що здійснюються від імені держави і її органів. Зв’язаність законом самої держави і її органів полягає в тому, що держава, яка видавала закон, не має права сама ж його порушити. Принцип взаємної відповідальності держави перед громадянином і громадянина перед державою — протистояти будь-яким формам свавілля, необґрунтованості і вседозволеності. Держава, беручи більшу відповідальність перед громадянами, має право очікувати від них високої свідомості ви­конання громадянського обов’язку. Держава має ефективні фор­ми контролю і нагляду за здійсненням законів та інших нормати­вно-юридичних актів.

Одна з важливих сфер в діяльності держави — контроль над державним управлінням, особливо в умовах конфлікту між дер­жавою і особою. Сюди належить, мабуть, і процесуальний конт­роль суду за законністю в діяльності органів дізнання, досудово- го слідства і прокуратури та ін.

ЛіТЕРАТУРА

АронР. Демократия и тоталитаризм. — М., 1993. Громыко А. А. Политические режимы. — М., 1994. Даль Р. Ф. Введение в теорию демократии. — М., 1992. Ордещук П. К. Американская политическая система: поиск эф­фективной демократии // Свободная мысль. — 1991. — № 14. Токвиль А. Демократия в Америке. — М., 1992.

Гулиев В. Политическая система: предвидимое будущее // Диалог. — 1990. — № 5.

Питання для повторення

♦ Що таке політична система суспільства?

♦ У чому суть теорій політичної системи Девіда Істона, Га- бріеля Алмонда та ін.? У чому суть структурних елементів політичної системи суспільства?

♦ Які особливості реформування політичної системи України?

♦ В чому особливості формування державності України?