<<
>>

Функції політичної системи

Функції політичної системи, механізм її дії детально і послідовно аналізував американський політолог Габріель Ал­монд, підкреслюючи, що всі системи здійснюють два базових на­бори функцій — функції входу і функції виходу.

Визначаючи зміст набору функцій входу, Габріель Алмонд виділяє з них чо­тири: політична соціалізація і залучення людей до участі в полі­тичному житті, процес, у ході якого індивіди і соціальні спільно­сті, шари та групи формулюють свої вимоги, що відповідають їх реальним або удаваним інтересам, і переносять вимоги до центру політичної боротьби або до сфери прийняття політичних рішень (артикуляція інтересів); агрегування інтересів, тобто процес, у ході якого політичні партії висувають багато однорідних окремих вимог, що пред’являються урядовим структурам, і політичні ко­мунікації. Виділяється і три функції виходу: розробка норм- законів, застосування норм і законів і контроль за дотриманням норм. Але якщо функції входу реалізуються переважно неурядо­вими структурами і сферами, то функції виходу — вже прерога­тива уряду.

Функція політичної соціалізації та залучення людей до участі в політичному житті суспільства властива всім сучасним полі­тичним системам, сприяє поширенню серед всіх людей суспільс­тва духу участі в політиці. На відміну від демократичних країн, де функція соціалізації і залучення людей до участі в політично­му і суспільному житті реалізується неурядовими, недержавними структурами, хоча і там очевидний вплив державних структур на процес соціалізації, в тоталітарних і авторитарних суспільст­вах функція соціалізації та політизації, фактично, є прерогативою держави, тому що всі органи і учасники політичної соціалізації (школа, молодіжні об’єднання, засоби масової інформації та ін.) контролюються державою та культивують «дух насильства». Внаслідок розповсюдження «духу насильства» в політичному, суспільному житті, в демократичних суспільствах індивідуум пе­ретворюється з суб’єкта на громадянина, але процес політизації і перетворення суб’єкта на громадянина в країнах тоталітарних, авторитарних режимів буде відсутній.

У сучасних умовах в Україні процес політичної соціалізації і залучення людей до уча­сті в політичному житті виходить з-під контролю держави. Пові­льно, тяжко вирішується в сучасних умовах в Україні і основне завдання процесу політичної соціалізації — створення нової по­літичної культури.

Функція артикуляції інтересів у країнах з демократичним ре­жимом, де існує офіційна повага громадянської думки і прихиль­ність доктрині свободи асоціацій, об’єднань, організацій по інте­ресах, розглядається як зв’язуюча ланка між громадянином та державою. В середині 80-х років в Україні специфічно йшов про­цес, в ході якого індивіди та соціальні спільності, верстви та гру­пи формували свої вимоги, що відповідали їх реальним інтере­сам. Люди виражали інтереси, не адекватні інтересам комуні­стичної партії, хоча і вважалося, що комуністична партія — єди­ний виразник всіх соціальних інтересів людей. Справжні соціа­льні спільності, верстви зі своїми інтересами, що відповідають їх реальному становищу, тоді були відсутні, а висування і форму­вання інтересів, що відповідають реальному становищу в суспі­льному житті соціальних спільностей, по суті, здійснювала прав­ляча політична партія. В сучасних умовах в Україні формуються групи інтересів, проявляється і артикуляція інтересів, що вихо­дить з-під влади держави та політичних партій. I якщо політична система спроможна артикулювати, тобто формувати реальні ін­тереси соціальних спільностей, різних соціальних груп, то вона здатна й агрегувати їх, тобто перетворювати вимоги на альтерна­тиви державної політики, реалізувати практично.

Політичні комунікації — процес передачі інформації і переко­нань. Встановлення зв’язків між інститутами політичної системи та координацію їх дії здійснює в структурі політичної системи інформаційно-комунікативна сфера (політичні комунікації). По­літичні комунікації — поняття, що відображає процес взаємодії політичних суб 'єктів на основі обміну інформацією і безпосеред­нього спілкування людей, а також засоби і способи духовної вза­ємодії.

Абсолютизація ролі комунікації є в ряді теорій технологі­чного визначення — концепція інформаційного суспільства, комп Ютерної демократії (Девід Белл, Збігнєв Бжезинський), де комунікації розглядаються як соціокультурне джерело влади, суть людино-машинного діалогу і політичного розвитку. Політо­лог Карл Дойч подає політичну систему як специфічну комуніка­тивну систему, розкриває не тільки самий процес формування і внесення до свідомості політичної інформації, але і показує соці­альні результати введення нової інформації в політичну систему. Охоплює інформаційно-комунікативна сфера і канали передачі відомостей, інформації уряду (процедура слухання справ на від­критих засіданнях Кабінету Міністрів, комісій з розподілу, кон­фіденційні консолідації з зацікавленими організаціями, об’єднан­нями та ін., а також засоби масової інформації). Наявність певно­го обсягу знань та інформації, особливо в сфері політичного жит­тя, має величезне значення для оцінки громадянами дій та подій, що відбуваються в економіці та соціальній сфері. В сучасних умовах в Україні поведінка громадян в суспільстві визначає за­кони, розроблені в процесі нормотворчості. Звичайно процес но- рмотворчості включає ряд етапів: формування політики і вибір спільної мети, розробку рішень і конкретних правил для досяг­нення мети. Таку функцію виконують законодавчі, а також вико­навчі і судові органи. Прийняттям законів не вичерпується дер­жавна політика. В процесі прийняття рішень важливу роль грає функція «застосування норм», яку виконують не тільки виконавчі органи і адміністративні структури, але нерідко й законодавчі, а також виконавчі і судові органи влади.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Функції політичної системи:

  1. Сутність, структура і функції політичної системи
  2. Поняття, функції та структура політичної системи
  3. Структура, функції та типи політичної системи
  4. Функції політичної культури
  5. Функції політичної свідомості
  6. Сутність, структура та функції політичної культури
  7. Рекрутування політичної еліти, її типи та функції
  8. 82. Поняття політичної системи та її структури
  9. Особливості політичної системи України
  10. Модель політичної системи Девіда Істона