<<
>>

Поняття суб’єкти політики

Що таке суб’єкти політики, суб’єкти влади? У повсяк­денному житті політичні відносини знаходять відображення у по­літиці як способі взаємовідносин різних соціальних спільностей, класів, соціальних верств, націй та відстоювання своїх інтересів і задоволення потреб за допомогою різноманітних засобів, серед яких важливу роль відіграє влада.

Різноманітні соціальні спільно­сті, соціальні верстви, класи, нації, професійні, політичні об’єднання, індивіди тощо виступають суб’єктами політичних відносин, суб ’єктами влади. Суб ’єкти політики — це індивіди і со­ціальні верстви й спільності, а також організації, об’єднання, без­посередньо більш-менш свідомі, що беруть участь у політичній ді­яльності. В залежності від усвідомленості та міри участі в політичній діяльності, американський політолог Габріель Алмонд виділяє три групи суб’єктів політики. По-перше, суб’єкти, учасни­ки політики (партиципанти), які ясно усвідомлюють свою мету і шляхи її реалізації та інституціональні механізми, які вони вико­ристовують (політичні партії, політичні рухи тощо.). По-друге, суб’єкти політики, які спонукають до турботи про реалізацію своїх безпосередніх, місцевих, повсякденних інтересів і які не усві­домлюють політичних наслідків своєї участі, своєї політичної ролі (парохальні). По-третє, суб ’єкти політики — піддані, які розумі­ють свою політичну роль і призначення, але не бачать спроможно­сті виходу за межі, самостійного впливу на політичне життя.

Досить різноманітна і сама класифікація суб’єктів політики. Найбільшим поширений є поділ суб’єктів політики на два основ­них типи: соціальний та інституціональний.

Соціальний — охоплює індивідів та різні соціальні верстви, у тому числі професійні, етнічні, демографічні та ін. Сюди нале­жать і особа, професійні групи, нації, класи, еліти тощо.

Інституціональний — включає державу, політичні партії, професійні спілки, політичні рухи, інституціоналізовані спілки, групи інтересів тощо. Кожний із політичних інститутів здійснює певний вид політичної діяльності і включає до неї спільність, со­ціальну групу, верству тощо. У процесі інституціоналізації сти­хійні та нестійкі форми політичної діяльності набувають визна­ченості, а також спроможності до саморегулювання.

Інколи виділяється і третій тип — функціональний, що охоп­лює соціальні інститути (церква, університети, корпорації, спор­тивні асоціації, добровільні товариства), призначені для реаліза­ції здебільшого неполітичних завдань, проблем, хоча насправді помітно, а іноді і надто вагомо впливають на політику.

Основи діяльності людини, особи в політичному житті визна­чені необхідністю задоволення політичних потреб: участі у фор­муванні та вдосконаленні політичних структур, політичної сис­теми суспільства, в діяльності політичних партій, різних суспільних формувань тощо.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Поняття суб’єкти політики:

  1. 3.1. Суб’єкти державного управління процесами реалізації державної політики стосовно жінок і ґендерної політики в Україні
  2. 2.2. Поняття суб’єкта права інтелектуальної власності
  3. 2.3. Поняття суб’єктивних прав на об’єкти інтелектуальної власності
  4. Людина як суб’єкт політики, основні параметри її політичної діяльності
  5. Соціальні спільності — суб’єкти політики
  6. 51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт , об’єкт , мета і ціль, засоби та результат
  7. 2.4. Суб’єкти експертизи заявок на об’єкти промислової власності
  8. Структура влади. Суб’єкт, об’єкт
  9. 49. Основні складові пізнавальної діяльності:суб’єкт
  10. 3.1 Суб’єкт злочинів, передбачених у ст.ст. 407-409 КК Украйни
  11. Суб’єкти фінансового ринку
  12. 1.3. Суб’єкти наукової і науково-технічної експертизи
  13. 2.3 Характеристика суб’єкта злочинів, що посягають на волю особи
  14. 67. Людина і суспільство як соціальний суб'єкт.
  15. Предмет і об’єкт науки про політику
  16. 6. Агробіржа як суб'єкт аграрного права
  17. 73. Рушійні сили та суб’єкти соц. процесу
  18. 3.2.2. Суб’єктивні особисті немайнові права на об’єкти промислової власності