Визначення поняття влада

В чому ж таємниця влади? В чому її привабливість? Чому заради влади люди жертвують всім — честю, свободою, добрим іменем, дітьми, життям? Історія свідчить: кожний, хто рвався до трону, шукав свого: один — багатства, другий — поче­стей, третій — права вершити долю людей, четвертий прагнув змінити світ...

Влада є одним з фундаментальних початків людського суспі­льства. Слово влада — від грецьк. — панувати, управляти, воло­діти. Влада — право і можливість розпоряджатись чимось і ки­мось, підкоряючи своїй волі. Коли американського президента Річарда Ніксона спіймали на брехні стосовно скандальної події в готелі «Уортергейт», спалахнула політична криза і, не чекаючи процедури відречення президента від посади конгресом, Річард Ніксон пішов у відставку. Чому на такий крок іде людина, яка є главою держави? Адже президент мав переважну законність, си­мвол суверенітету великої держави, в його руках зосереджені ва­желі і механізми управління, але Річард Ніксон не дає відчути су­спільній думці свою владу, а покірно йде у відставку? Влада — це здатність конкретних лідерів змусити підкорятися собі. Та сприймаючи владу лише як потенціал примусу і насилля, не мо­жна зрозуміти, чому в історії сучасного суспільства можливі і та­кі парадокси. Якщо міра законності — показник ступеня поваги суспільства до уряду, а забезпечення суверенітету — показник поваги до держави, то влада — це повага конкретного політично­го лідера, її здійснюючого, повага народу.

Влада — організована і регулятивно-контролююча основа по­літики, одне з найважливіших і найстародавніших політичних знань управління суспільством, культурною діяльністю, конкрет­ним життям людини.

Поняття влади взагалі, поняття політичної влади зокрема, по­яснюється по-різному, буденно, побутово і науково. Буденно, в повсякденному житті говоримо про владу батьків над дітьми, про владу над людиною сил природи, під пануванням яких перебу­ває, поки не зуміє підкорити їх, про владу держави над громадя­нами та ін. Це найрізноманітніші поняття влади, що часто між собою мають мало спільного. Слово влада в буденному вживанні визначається і як суспільні відносини і установи (дійсну владу в місті має міська Рада та ін.). Тому-то, влада стає особливим ви­дом суспільних відносин — відносин влади. Їм властиві цілесп­рямований вплив суб’єкта влади або виконавця владних функцій на об’єкт влади, причому владний вплив є тільки тоді, коли об’єкт і суб’єкт влади перебувають у відносинах панування і під­корення. Джерело будь-якої влади — реальне панування однієї частини явища над іншою. Саме ж поняття влада — стародавньо- грецьке — органічно зв’язане з поняттям володіння майном. Влада означає один з атрибутів приватної власності. Поняття влада надто широке, полісемантичне, має багато відтінків і нюа­нсів. Існують в науці найрізноманітніші визначення влади. Пояс­нюється це складністю, багатоаспектністю самого явища суспі­льного життя — влади. Кожне з визначень влади звичайно акцентує увагу на тій або іншій стороні, на окремих проявах вла­ди в повсякденному житті.

По-перше, з точки зору мети визначення, влада характеризує здатність досягнення поставленої мети, одержання намічених результатів.

По-друге, влада розглядається як особливий тип поведінки, за яким одні люди командують, інші підкоряються. З позиції поведі­нки людини підхід до визначення влади індивідуалізує розуміння влади, зводить її до взаємодії реальних осіб, звертаючи особливу увагу на суб’єктивні мотиви влади. Американський політолог Га­рольд Лассуелл відмічає, що початкові імпульси для виникнення влади дає властиві індивідам прагнення до влади і володіння полі­тичною енергією. У владі людина бачить засіб поліпшення життя, надбання багатства, завоювання престижу, свободи, безпеки тощо. Влада — самомета. Її володар має можливість мати насолоду нею, творити, що заманеться, незважаючи ні на що.

По-третє, з позицій психології влада розглядається як індиві­дуальна поведінка. Не обмежуючись тлумаченням змісту і суті во­лі до влади, як її джерела, Гарольд Лассуелл звертався до психо­аналізу, намагаючись з’ясувати психологічні основи волі до влади, визначав прагнення до влади як прояву, сублімації, тобто підне­сення подавленого лібідо, що підтверджує трансформацію потягу переважно чуттєвого або ж психічну енергію взагалі (Зігмунд Фрейд, Карл Юнг). Прагнення до влади і особливо оволодіння нею виявляє функцію суб’єктивної компенсації фізичної або духовної неповноцінності. Влада виникає як взаємодія волі до влади одних і готовності до підкорення, добровільного рабства — інших. У пси­хіці людини, вважає Зігмунд Фрейд, є структури, що роблять її схильною до віддання переваг свободі від рабства заради особис­тої захищеності і заспокоєння за допомогою любові до володаря. Психологічний підхід до визначення влади допомагає виявити ме­ханізми мотивів влади як командування і підкорення.

По-четверте, існує і системний, структуралістський підхід до визначення влади. Такий підхід протилежний підходу з позиції поведінки людини і психологічному баченню влади. I якщо при підході з позиції поведінки людини і психології визначення вла­ди виходять з розуміння влади знизу вгору, від індивідів до сус­пільства, реальним проявом влади, то системний підхід у визна­ченні влади виходить з похідності влади, а тлумачення її випливає не з індивідуальних відносин, а соціальної системи як властивості системи, що проявляється у взаємовідносинах час­тин і цілого. Американський політолог Толкотт Парсонс визна­чає владу як «здатність системи забезпечувати виконання її еле­ментами взятих зобов’язань, спрямованих на реалізацію коле­ктивної мети системи». Інші представники системного підходу (Карл Дойч, Ніколас Лукас) поясняють владу як засіб соціального спілкування (комунікації), що дозволяє регулювати групові кон­флікти і забезпечувати інтеграцію суспільства.

По-п’яте, існують і структурно-функціоналістські і реляційні інтерпретації влади. Структурно-функціоналістські інтерпре­тації влади визначають її як властивість соціальної організації, як спосіб самоорганізації спільності людей, що заснована на до­цільності поділу функцій управління і підкорення. Релятивістське визначення влади розглядає її як відносини між двома партнера­ми: один з них значно впливає на інший. Влада є взаємодією її суб’єктів і об’єктів.

Аналіз влади — глобального, виняткового, незвичайного яви­ща, властивого і природі, і людському суспільству, показує, що влада має давню традицію в історії суспільної думки. Ще Арісто- тель висловлював думку, що початки владарювання і підкорення універсальні, охоплюють не тільки світ живих істот, але й неживу природу. Відносини влади Арістотель розглядав як природну не­обхідність одних людей підкорятися, а інших — панувати, управ­ляти, владарювати. Тут існують різні крайності, винятково до утвердження, що відносини влади існують не тільки у тварин, але навіть у комах; більше сприймаємо твердження, що основа влади полягає у природі людини як біологічної істоти. Влада ж — суспі­льне явище, характерне лише для людського суспільства.