Конституційна економіка в контексті сучасного економічного розвитку України

Немає ніяких сумнівів, що від якості конституційних правил безпосередньо залежить рівень економічного розвитку країни. Конституція має формувати таку систему організації державної влади, яка забезпечувала б максимально сприятливі умови для ефективного функціонування економіки, створила б можливості і механізми прийняття ефективних рішень на макро- і мікрорівнях, орієнтувала б на домінування стратегічних інтересів перед короткостроковими.

Новий політико-економічний підхід розглядає не тільки економічні основи поведінки в політичному процесі, але і політичні методи втручання в ринкову економіку.

Економісти зазначають, що проблеми трансформації української економіки в ринкову викликані, як показав досвід проведення економічних реформ, в першу чергу, відсутністю адекватної зміни економічної теорії. В цей час за основу теоретичних підходів були запозичені теорії і досвід минулих років, які сформувалися в інших умовах і застосовувалися в інших реаліях. Мова йде, перш за все про відому доктрину Вашингтонського консенсусу. Модифікацією цієї доктрини для постсоціалістичних країн була «шокова терапія», результатом дії якої стало перетворення України в країну з неясними перспективами. Однією з головних помилок розробки ідеології переходу до нової суспільної системи було ігнорування досягнення сучасної економічної думки. Щоб подолати негативні наслідки реформ і дати гідну відповідь на виклики XXI століття необхідно, в першу чергу, знайти ефективні інструменти пізнання економічного реформування [286, с.97].

На сучасному етапі розвитку України вивчення конституційної економіки має вагоме значення, оскільки цей науковий напрям дає відповідь на питання: чи відповідає нинішньому політичному розвитку конституція країни, чи не гальмує вона економічний розвиток.

Конституційна економіка - науковий прикладний напрямок і основа правової реформи в сфері системи економічного законодавства.

На відміну від Росії, де різні аспекти розбудови конституційної економіки досліджуються ще з середини 90-х років ХХ ст., в інших країнах СНД ці проблеми тільки-но починають потрапляти до поля зору науковців [288, с.909]. Практично у всіх економічно розвинених європейських країнах конституційне будівництво йде в напрямку децентралізації і інстітуталізації. Проведені дослідження свідчать, що саме регіональна фінансова автономія сприяє більшому темпу економічного розвитку. Таким чином, маючи європейські орієнтири і власний досвід конституційної законотворчості, вивчення конституційної економіки дозволить підготувати таку конституцію (або конституційні зміни), які у своїй середньостроковій перспективі будуть мотивувати економіку розвиватися, а політичний устрій країни поставити на демократичний шлях розвитку.

Але не всі стабільно функціонуючі інститути є ефективними. Сукупність рис, що характеризують стійкість інституційної системи, ні в жодному разі не гарантує ефективність інститутів. Хоча стабільність може бути необхідною умовою для складного характеру людського взаємодії, вона, не є достатньою умовою ефективності.

У сучасній державознавчій літературі ствердилася думка, що до числа конституційних інститутів належать конституційні засади економічної, соціальної, політичної систем, духовного життя суспільства, власності, труда, народовладдя, засади парламентаризму, вихідні положення про статус глави держави, судової системи, місцевого самоврядування.

Для формування конституційної економіки в Україні необхідне створення інституційних умов, аналогічних «соціальному ринковому господарству» в Німеччині. Методологічні засади її були створені ордо-ліберальною «теорією порядку». Німеччина втратила чверть власної довоєнної території, була розділена на окупаційні зони, виробництво на початку 1948 р. ледве досягало половини рівня 1936 р. Величезні людські втрати, деморалізоване війною й розрухою населення, 12 млн. біженців, зношений реальний капітал, зруйнована інфраструктура, карткова система і збереження елементів нацистської системи управління - ось далеко не повний перелік лих повоєнної Німеччини. Відбулася дійсно «втрата старого світу без набуття нового». Почуття апатії й безвиході штовхало до зневаги до встановлених норм. Порядок був нагально потрібний. Без нього було б неможливе ніяке відродження країни. Недивно тому, що «теорія порядку», яка з’явилася в 1930-1940 роки, стала методологічною основою соціального ринкового господарства у ФРН [288 с.910].

Конституція визначає значимість основних політичних інститутів держави: законодавчої і виконавчої влади, функції президента, уряду, судової системи, і регулює відносини між цими інститутами та народом. Залежно від форми правління виборці висловлюють свої уподобання щодо державних рішень. Ці переваги можуть мати або не мати впливу на законодавців, що приймають рішення. Рішення проводяться в життя особами, що представляють виконавчу владу, які можуть діяти більш-менш ефективно при їх здійсненні.

Конституційна економіка необхідна для держав перехідного періоду, якою є й Україна, оскільки вона забезпечує реальне застосування конституційних норм і принципів у практиці здійснення економічної діяльності й виробляє ставлення до Конституції як до Основного Закону держави, що є опорою громадян, а не як до набору красивих, але пустих слів.

Особливо актуальною для української дійсності є головна ідея конституційної економіки, що полягає в тому, що фінансові кошти держави є надбанням не держави, а народу. Тому важливою є думка Дж.

Україна претендує на звання демократичної правової соціальної держави з капіталістичною економікою. Але без концепції економічної конституції неможливо здійснити «переорієнтацію» державного апарату влади на забезпечення добробуту громадян. У зв’язку з цим використання національною елітою ідеологічного спадку й практичного досвіду реалізації «Нового курсу» Ф.Д. Рузвельта чи повоєнного відновлення Німеччини та Японії набуває непересічного значення [288, с.913].

Здійснення в Україні ринкових перетворень зумовлює якісно нове ставлення до конституційного права як головного регулятора суспільних відносин. У сучасних умовах конституційне право набуває особливого змісту, оскільки має забезпечувати реформування суспільних відносин на ринковій основі. Забезпечення оптимального конституційно-правового регулювання суспільних відносин, у тому числі економічних - актуальна проблема не лише сучасного соціально-економічного, а й суспільно-політичного життя держави. Це зумовлено структурними зрушеннями в економіці України, її розвитком у напрямку до формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.

Відповідно зростає потреба вивчення ролі конституційного права в регулюванні економічних відносин. Визначаючи сутність правового регулювання економічних відносин, слід погодитися з поширеною тезою, що мірилом цього процесу є певний рівень упорядкованості, а одним з важливих засобів - право та закон як юридична форма його втілення.

Конституція України задає вектор розвитку економіки, є найбільш узагальненим юридичним вираженням економічних потреб та інтересів народу. Вона закріплює правові основи економічної організації суспільства, визначає головний зміст і загальну спрямованість розвитку економічних відносин, тим самим надаючи їй властивості “конституційної економіки”.

Суб’єкти законодавчої ініціативи також не залишають поза увагою проблеми конституційного регулювання економічних процесів. Яскравим прикладом є зареєстрований в апараті Верховної Ради України проект Закону «Про внесення змін до Конституції України» № 4290 від 31.03.2009.

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, ініціювання змін обумовлено станом сучасного українського суспільства і політичного процесу в Україні, який об’єктивно потребує необхідності вдосконалення конституційного регулювання суспільних відносин. Ці зміни мають сприяти досягненню визначеної у чинній Конституції України мети, пов’язаної, зокрема, з прагненням розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, а також необхідністю забезпечення наступництва у конституційному творенні.

Комплексні зміни до Конституції України викликані також практикою застосування її положень, виявленням та необхідністю усунення у її змісті певних недоліків, зокрема, недостатності гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, вад в організації та функціонуванні державного механізму, недосконалості системи стримувань і противаг, які мала б забезпечувати збалансованість та єдність цього механізму.

Адекватним і витребуваним способом конституційного реформування є здійснення системного оновлення (удосконалення) Конституції України, що має завданням, зокрема:

систематизацію, посилення конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина, реальне забезпечення їх захисту насамперед у судовому порядку;

забезпечення здійснення ефективної державної влади на засадах чіткого розподілу функцій, удосконалення системи стримування і противаг, уникнення дуалізму в системі виконавчої влади, а також збалансування всього державного механізму;

розширення конституційного регулювання інститутів безпосередньої демократії;

оптимізацію територіальної організації влади в Україні;

розвиток місцевого самоврядування;

створення передумов для здійснення судової реформи та реформи правоохоронних органів;

встановлення конституційних засад участі України у процесах світової і європейської інтеграції;

усунення наявних неузгодженостей конституційного тексту [289].

На сучасному етапі соціально економічного і політичного розвитку, враховуючи сформовані передумови, стає зрозуміло, що про конституційну реформу не забули - її просто перенесли на пізніший час. Декларовані в країні реформи - просто не дають можливості займатися реформою конституційною, ті гостріше відчувається необхідність в концентрації і координації зусиль учених і фахівців, спрямованих на дослідження проблем, пов'язаних економіко-правовими процесами що відбуваються в нашій країні. Стає необхідністю комплексних оцінка національної доктрини політичних і соціально-економічних перетворень в країні. Ця доктрина, що складається з практичних рекомендацій з новим методологічним підходам економічних і політико-юридичних проблем на основі принципів оптимального поєднання економічної доцільності з досягнутим рівнем конституційного розвитку, відображених в нормах конституційного права, що регламентують економічну і політичну діяльність в державі.

Концептуальним ядром доктрини має стати: визначення пріоритетного місця і ролі законних прав, свобод та інтересів людини у цивільно-правових і державно- владних відносинах. Зовсім по новому необхідно поглянути на взаємозв'язок права і закону, відповідність закону моральним і сучасним принципам прийнятим в цивілізованому суспільстві.

Саме така доктрина повинна базуватися на конституційних засадах. І сучасні і майбутні зміни в конституцію нашої країни повинні чітко дотримуватися розроблених концептуальних засад, які, з одного боку будуть відображати реальну систему організації державної влади, відповідних економічним рівнем розвитку країни, а з іншого, відповідні економічні інститути які б ефективно функціонували в країні.