Висновки до розділу 2

1. На сьогодні не існує єдиної точки зору українських науковців щодо визначення підстав представництва прокуратурою інтересів дітей в цивільному судочинстві. Не дає відповіді на це питання і процесуальна юридична практика.

2. Визначення в п. 2 ст. 121 Конституції України функції представництва прокуратурою інтересів громадянина в суді у випадках, визначених законом, дає змогу такій незахищеній категорії осіб, як діти за допомогою державного органу захистити свої права та інтереси.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Таким чином, підставою представництва у суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) є його неспроможність через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Як бачимо, в законодавстві закріплено загальне положення про те, що підставою представництва у суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) є його неспроможність через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.

3. У зв’язку із недостатнім правовим регулюванням підстав представництва прокуратурою інтересів дітей в суді Генеральній прокуратурі України необхідно на підзаконному рівні шляхом видання відповідних наказів детальніше врегулювати це питання з метою уникнення суперечностей, що виникають в юридичній науці та правозастосуванні.

4. Проблема визначення форм представництва прокурором інтересів у суді є однією з центральних у юридичній науці. Зумовлено це тим, що на сьогодні немає єдиного підходу у вчених та юристів-практиків як до визначення понять «процесуальна форма», «форми представництва прокурором», так і до класифікації форм представництва прокуратурою інтересів громадян у суді. Частково відповідь на це питання дає ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у якій ідеться про форми представництва прокуратурою у суді.

5. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для вступу у справу, а також обсяг і межі повноважень прокурора у судовому процесі визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України. З наведеної законодавчої норми випливає, що представництво прокуратурою інтересів дітей у суді проходить у певних процесуальних формах, кожна з яких спрямована на ефективний захист порушених, невизнаних чи оспорених прав, свобод та інтересів неповнолітніх громадян.

6. Пропонуємо під процесуальною формою розуміти сукупність встановлених або санкціонованих законодавством норм і правил, що регламентують порядок здійснення правосуддя, діяльності кожного, хто бере участь у цивільному судочинстві. Формами представництва прокуратурою інтересів дітей у суді є: досудове провадження, звернення до суду з позовом про захист порушених, невизнаних чи оспорених прав, свобод та інтересів дітей; участь у розгляді справ судами (як у випадку безпосереднього звернення прокурора з позовом, так і вступу у справу за власною ініціативою чи залучення його до справи за ініціативою суду); ініціювання та участь у перегляді незаконних судових рішень, що стосуються інтересів дітей; захист прав дітей під час виконання судових рішень.

7. Визначено, що основним засобом реалізації першої форми представництва прокуратурою інтересів дітей в суді є позов. Підготовка позову є найбільш складним та відповідальним моментом захисту прав дітей, адже саме від правильно написаної та обґрунтованої позовної заяви залежить подальший розгляд і вирішення справи та якнайшвидший захист чи поновлення порушених прав, свобод та інтересів неповнолітніх громадян. Важливим елементом права на судовий захист є можливість апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, його перегляду за нововиявленими обставинами, коли прокурор є активним учасником процесу. Додаткової уваги потребує вдосконалення законодавства України щодо участі прокурора у виконавчому провадженні.

8. Окрему увагу в рамках другої форми представництва прокуратурою інтересів дітей в суді необхідно приділити проблемі недоліків у правовому регулюванні участі прокурора у розгляді справ судами, коли вирішуються питання про позбавлення батьківських прав. Зокрема, чинний СК України не передбачає обов’язкової участі прокурора під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав. Запропоновано вирішити проблему участі прокурора у справах про позбавлення батьківських прав шляхом внесення змін і доповнень до ст. 165 СК України, в якій передбачити обов’язкову участь прокурора під час розгляду справ у судах про позбавлення (поновлення) батьківських прав.

9. Очевидною є недосконалість правового регулювання представництва прокуратурою інтересів дітей в цивільному судочинстві. Тільки на підзаконному рівні більш чітко визначено механізм захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб. Водночас існує нагальна потреба внесення змін до чинних законів України. Лише в результаті спільної праці науковців та практичних працівників прокуратури України можна належним чином врегулювати питання щодо вдосконалення правового регулювання представництва прокуратурою інтересів дітей в цивільному судочинстві.