Актуальність дослідження

Система духовних сімейних ціннісних орієнтацій є однією із найважливіших проблем сучасної психологічної науки. Цінність, як правило, мають як живі істоти, так і предмети, ідеальні стани речей, дій, ситуацій, моральні норми, принципи.

Проблема духовності стає актуальною в наш час, коли виховання особистості здійснюється за умов зростаючої освіченості, соціальної активності та інформованості. Так, М.Й. Боришевський наголошує: «Значення духовності особливо зростає нині, коли перед людиною постає багатий вибір життєвих самовизначень у найрізноманітніших сферах діяльності, а також ціннісних орієнтирів, які визначають життєвий шлях особистості. Однак розвиток глобалізаційних процесів зумовлює не тільки розширення можливостей вибору та спектру спрямованості цілей життєвих самовизначень, а й пропонує спокуси, некритичне ставлення до яких може зруйнувати в людині її гуманістичну сутність» [9, с. 390].

Підкреслюючи актуальність цього питання, М.І. Пірен зазначає: «Нині цінності стали предметом вільного вибору. Сучасна Людина втратила віру в безумовну цінність ідеалів, які формувала (чи формує) ідеологія, така ситуація порушує душевний спокій людини, котра жила в лещатах ідеологічних стереотипів, і штовхає її на пошук нових, смисложиттєвих цінностей і світоглядних орієнтирів. Тому є потреба в ідеологічному осмисленні національної ідеї в рамках плюралізму, гуманізму, духовності, громадянськості та високої моральності» [18, с.37].

«Сімейні цінності, – зазначає І.Г.Малкіна-Пих, – це вироблений, відкрито схвалюваний і культивований сімейною свідомістю ідеал, у якому містяться абстрактні уявлення про атрибути належного в різних сферах життєдіяльності. Сімейні цінності входять в психологічну структуру

особистості кожного члена сім’ї як важливе джерело мотивації його поведінки (бути освіченим і культурним, соціально успішним, матеріально забезпеченим тощо)» [17, с. 59].

Відзначаючи важливість цінностей у сімейному вихованні, М.Й. Боришевський наголошує: «Особливе, вирішальне значення у розвитку духовної спрямованості особистості належить змісту сімейно-родинних цінностей. Якщо для батьків такі цінності як обов’язок перед суспільством, нацією, національні інтереси, моральні чесноти, патріотизм є священними, якщо вони дійсно визначають щоденну поведінку батьків, то й діти у таких сім’ях поступово навчаються долати розбіжність між визнанням їх важливості, необхідності та фактичним дотриманням. У сім’ях, де дотримання таких цінностей є законом життя батьків, то й діти стають непідвладними впливам навіть численних негативних прикладів з навколишнього соціального середовища» [8, с. 16].

Значущість і актуальність досліджень, спрямованих на розробку досліджуваного нами питання, постійно підкреслюється у психологічній літературі. Так, багато дослідників стверджують, що саме цінності визначають характер відносин особистості з середовищем, з сім’єю і це, в свою чергу, детермінує особливості її поведінки Б.Г. Ананьєв [2] Т.В.

Зокрема, Г.С. Костюк зазначає: «Дорослі опосереднюють формування досвіду дитини вже з перших її днів. Немає ніякої можливості провести якусь штучну межу, що відокремлювала б особистий досвід дитини від досвіду суспільного, а тим більше не можна протиставити їх. Особистий досвід дитини проймається досвідом, засвоюваним від дорослих, через що набуває нової якості. Таке взаємопроникнення існує в усіх виявах свідомого психічного життя дитини, починаючи з її осмисленого сприймання» [15, с. 127]. Єдність свідомості і поведінки − обов’язкова умова постійного вдосконалення духовності особистості. Духовні цінності залежать надалі від включення особистості в життєдіяльність суспільства, від повноти спілкування, від тієї системи суспільних і міжособистісних взаємин, у яких існує людина. Формуючись у певних соціальних умовах, духовні цінності втілюють у собі високі суспільні інтереси, активізують соціальну діяльність, прилучаються до свідомого втручання індивіда у справи суспільства, слугують свідомому вибору місця в ньому.

Як філософська категорія «цінність» означає, по-перше, позитивну чи негативну значущість будь-якого об’єкта, на відміну від його екзистенційних і якісних характеристик (предметні цінності), по-друге, нормативно наказово-оцінну грань явищ суспільної свідомості (суб’єктивні цінності, або цінність свідомості). До предметних цінностей відносять, приміром, споживчу вартість продуктів праці, культурне надбання минулого, корисний ефект чи теоретичне значення наукової істини тощо. До цінностей свідомості відносять суспільні настановлення і оцінки, імперативи і заборони, цілі і проекти, що виражаються у формі нормативних

уявлень (про добро і зло, справедливість, прекрасне і потворне, про смисл і призначення людини, ідеали, норми, принципи, дії тощо). Предметні цінності і цінності свідомості – два полюси ставлення людини до світу.

Як стверджує В.О.Столін: «Залучення дитини в реальні взаємовідносини і діяльність дорослих сприяє формуванню її системи цінностей і визначенню себе відносно цієї системи. Багато з цих цінностей, зокрема такі, як праця та чи інша професія закладаються у сім’ї, так само, як і негативні мораль і цінності батьків впливають на формування духовних цінностей дитини» [22, с. 55].

На всіх етапах розвитку дитини в сім’ї, як на неї, так і на її батьків справляють постійний вплив різні фактори соціального середовища. Так, І.В.Грєбєнников до таких чинників відносить: «матеріальні і побутові умови; численність і структуру сім’ї, її ідейно-моральний та емоційнопсихологічний клімат; рівень розвитку сімейного колективу; характер взаємин між його членами; трудову атмосферу сім’ї; життєвий досвід і культурно-освітній рівень дорослих членів сім’ї; наявність вільного часу і характер організації сімейного дозвілля; особистий приклад батьків; можливість використання засобів масової інформації і культури; систему і характер внутрішньосімейного спілкування і спілкування сім’ї з навколишнім середовищем; рівень педагогічної культури дорослих членів сім’ї (насамперед матері та батька); розподіл педагогічних впливів тощо» [10, с. 11-12].

Цілком зрозуміло, що перераховані чинники впливають на виховний потенціал сім’ї, але не всі вони однаково значущі за своїм складом та змістом. Як зазначає В.Я. Титаренко, з виокремленням таких чинників, аналізом тих специфічних виховних можливостей і механізмів, якими кожен з них володіє, насамперед пов’язана розробка педагогічно раціональної соціальної тактики і стратегії, спрямованих на активізацію процесу формування особистості в сім’ї.

До найважливіших чинників він відносить: а) внутрішньосімейні взаємини (між подружжям, батьками і дітьми); б) ідейно-політичний і моральний досвід батьків, в) організація життєдіяльності сім’ї; г) численність і склад сім’ї; д) рівень педагогічної культури батьків та рівень їхньої освіти; е) ступінь відповідальності старших за виховання дітей [24, с. 17].

Особливу роль у духовному розвитку особистості відіграє емоційна атмосфера сім’ї, оскільки саме тут у дітей формуються високі моральні якості, без яких неможливе становлення духовної особистості. Приклад батьків є тим першим соціальним досвідом, який засвоюють діти протягом свого життя. Це спілкування специфічне, неповторне, бо воно будується на

почутті любові, прихильності батьків до дітей і навпаки. Батьки впливають при цьому на них усіма гранями своєї особистості: зовнішністю, поглядами, інтересами, ставленням до праці та до навколишніх. Варто зазначити, що вплив батьківського прикладу посилюється, як правило, загальною атмосферою сім’ї, яка будується на основі групової свідомості і загального стилю поведінки батьків. Як наголошує В.Я.Титаренко: «Групова свідомість сім’ї − це складний соціальний феномен, діалектична єдність загального і особливого. Загальне виступає у ньому не лише як наслідок певної ідентичності поглядів, норм, орієнтацій тощо, які тією чи іншою мірою властиві тим, хто вступає у шлюб, але і як продукт конкретного буття сім’ї, результат спільних форм діяльності подружжя, спілкування, на основі чого утворюється новий, більш високий ступінь спільності думок, оцінок, норм, ціннісних орієнтацій, соціальних почуттів та інших елементів свідомості» [24, с. 110].

Отже, враховуючи наслідки аналізу літературних джерел, ми розглядаємо духовні цінності особистості як інтегративне утворення, яке складається із цілої низки духовних почуттів, прагнень потреб. Одні з них можуть займати лідируючі позиції в цьому процесі, інші – відіграють другорядну роль у контексті духовної спрямованості особистості. Формуючись у певних соціальних умовах, духовні цінності втілюють у собі високі суспільні інтереси, активізують соціальну діяльність, залучаються до свідомого втручання індивіда у справи суспільства, слугують свідомому вибору власного місця в ньому.

6.2.