Сутність поняття «Я-концепція»

Психіку людини формує впродовж її життя мислення, досвід, діяльність, навколишнє середовище, внаслідок чого утворюється суб’єктивний світ. Модель світу складається з двох підструктур: «Я-образ» і «Я-концепція».

«Я-образ» значною мірою формується підсвідомо і відображає емоційно забарвлені уявлення про себе. «Я-концепція» включає в себе вже усвідомлені оцінки, результати ана­лізу і прогнози, тобто те, як людина дивиться на свої дії, можливості та їх розвиток у майбутньому.

«Я-концепція» становить стійке, узагальнене, внутрішньо узгоджене, значною мірою суперечливе уявлення людини про саму себе, зафіксоване в словесних визначеннях. Вона сприяє інтерпретації та мотивації нового досвіду і є джерелом очікування певних дій стосовно себе. Німецький психолог В. Нейбауер назвав «Я-концепцію» «теорією самого себе». «Я-концепція» дає змогу дисциплінувати мислення, сконцентрувавши його лише на обраному предметі, тобто на поставленій меті, а також підключити підсвідомість людини, усі приховані в ній резерви, для досягнення бажаних результатів [119, с. 194].

Існує глибинна залежність між позитивною «Я-концепцією» й успішністю самореаліза- ції та між негативною «Я-концепцією» і недостатньою реалізацією своїх концептуальних можливостей.

«Я-концепція» включає не лише наше сприйняття того, що ми є, але також і те, якими, як ми думаємо, ми повинні були б бути і хотіли б бути. У зв’язку з цим психологи виділяють дві форми «Я-концепції» - реальну й ідеальну. Поняття «реальна» «Я-концепція» ще не означає, що вона є реалістичною. Головне в «реальній» «Я-концепції» - це уявлення особистості про себе, про те, якою «Я» є. Ідеальна ж «Я-концепція» - це уявлення особистості про свої бажання («яким би я хотів бути»).

Натомість представники реверсивної психології мають дещо інший підхід щодо харак­теристики теорії «Я-концепції». На їхній погляд (Дж. Аптер, С. Бахтіярова), людська пове­дінка не є однаковою навіть в абсолютно однакових ситуаціях, проте люди демонструють своєю поведінкою цілий комплекс відносин і почуттів, які можуть переходити від одних крайнощів до інших. Визнання цієї багатоманітності поведінки заперечує традиційний погляд на особистість, яка складається із набору статичних рис.

До того ж, принцип реверсивності виходить з того, що людський досвід у своїй основі не є однозначним. Тобто, все те, що ми відчуваємо, може підлягати як позитивній, так і негативній самооцінці, і ми можемо повертатися від однієї оцінки до іншої. На цій основі реверсивний психоаналіз виокремлює в «Я-концепції»: а) Я-динамічне; б) Я-реалістичне; в) Я-соціальне.

Я-динамічне акцентує увагу на з’ясуванні протилежностей установок стосовно мислен­ня, совісті, почуттів, дії, волі, які розглядаються з погляду суперечності між динамічністю й статичністю. Я-реалістичне характеризує життя особистості на рівні суперечності, як «тут і тепер» й «там і колись». Врешті, Я-соціальне виявляється у суперечності між пере­більшенням себе і перебільшенням інших [13, с. 84-210].

Водночас, різні підходи щодо вияву сутності і змісту «Я-концепції» єдині в тому, що становлення «Я-образу» і «Я-концепції» починається з народження дитини і здійснюється протягом усього життя індивіда.

5.2.