Конфронтація.
На ці події галицький князь відреагував посольством. Про це згадує Микита Хоніат[616]. Відносини між обома країнами різко погіршилися. Навесні 1186 р. брати Петро й Іван Асень підняли повстання у Болгарії, яка залишалася візантійською провінцією.
Але після перших же невдач вони відступили за Дунай. Однак, навесні наступного 1187 р. вони продовжили боротьбу за відновлення Болгарського царства, царем якого був проголошений Петро. З ним прийшли „кумани, народ досі вільний, негостинний і дуже войовничий, і ті, що походять з Вордони, які сміються з смерті, гілка руських, народ милий богу війни”[617]. „Вордона” може бути спотвореною назвою „бродників”[618] або „Бирладі”, і тоді це прямий доказ допомоги болгарам з боку Ярослава Осмомисла. Можливо, що саме він підштовхнув до повстання болгарських сепаратистів після загибелі Андроніка Комніна. Але цю версію Федора Успенського заперечує чимало дослідників, зокрема грецький історик Федоно Малінгудіс[619]. Вони вважають, що болгарським повстанцям допомагали тільки кумани-половці. Натомість відомий візантиніст Геннадій Літаврин детально проаналізував їхні аргументи і дійшов до беззаперечного висновку: „восени 1186 р. у критичний момент розвитку повстання... військову підтримку повсталим разом з половцями надали руські”[620]. Ще одну версію висунув польський історик Єронім Граля. Спростовуючи сучасника подій Микиту Хо- ніата, він твердить, що бродники не почували себе частиною Русі (адже Плоскиня зрадив князів на Калці) і брали участь у війні спонтанно. Тому це не може розглядатися як політична активність Русі[621]. Обидві події ніяк не зв’язані, крім того, в часи Ярослава Осмомисла територія, на якій знаходилися бродники (навіть якщо вони були окремим етносом), контролювалася галицьким князем. Але звернемо увагу на інші аргументи.Новий василевс Ісаак II Ангел відразу ж вирішив задушити повстання болгарів з двох сторін. Найперше ціною поступок на Балканах добився угоди з Угорщиною, яку було скріплено шлюбом василевса з юною Маргаритою, дочкою короля Бели III. Угорський король зайняв ворожу до болгарських повстанців та їхніх союзників позицію.
I тоді, як читаємо у „Слові”, галицький князь Ярослав „заступив королю шлях, замкнув Дунаю ворота”. Це явне свідчення блокади проходів у Болгарію. “Замкнути Дунаю ворота”, тобто перекрити шлях флотилії по Дунаю, найкраще було в районі Залізних воріт. Тобто в ущелині, де ріка затиснута між відрогами Трансильванських Альп і, підступаючими до них з другого боку, горами Магоча. Тоді й фраза „меча бремени чрез облаки” означала певний реальний факт, спогади про який могли оживити у сучасників картину переправи катапульт і пороків, які разом з лучниками могли „замкнути” Залізні ворота[622].
„...рища тропу Траяню чрез поля на горы” — також ремінісценія болгарської війни[623]. За Д.Ангеловим „Троянів прохід” — гірський прохід від Пловдива, званий пізніше Василицею, добре відомий у болгаро-візантійських війнах XII-XIV ст.[624] Не знайшовши порозуміння
з Ангелами, Ярослав Осмомисл вирішив підтримати повстання Асенів у Болгарії. Спочатку Асеням допомагали тільки половці (пропущені через дунайські володіння галицьких князів) та бродники[625], а вже потім галицькі війська Ярослава Осмомисла[626], які не дозволили угорцям вдарити в спину болгарам. Підтримавши повстання Асенів, галицький князь сприяв відродженню Другого Болгарського царства[627]. Зрозуміло, що відроджена Болгарська держава не могла в короткий час організувати власне лицарське військо, тому на перших етапах Асені змушені були опиратися на галицьку допомогу[628], половців[629] та волохів[630]. Існує версія про волоське походження Асенів[631]. Це наштовхує на думку, що останні справді могли мати якісь володіння у
Бирладській волості з мішаним слов’яно-волоським населенням. Болгарський історик Петр Стоянов Мутафчієв (1883—1943) свого часу висунув версію про руське походження Асенів. Свій висновок він аргументував придунайськими руськими поселеннями та половецьким іменем Асен, яке зустрічається у руських літописах[632]. Були спроби заперечити цю версію і намагання довести походження Асенів від попередньої болгарської династії,840 які не можна назвати вдалими841. Однак і версія С.Мутафчієва залишається гіпотезою.