<<
>>

Конфронтація.

На ці події галицький князь відреагував посоль­ством. Про це згадує Микита Хоніат[616]. Відносини між обома країнами різко погіршилися. Навесні 1186 р. брати Петро й Іван Асень підняли повстання у Болгарії, яка залишалася візантійською провінцією.

Але після перших же невдач вони відступили за Дунай. Однак, навесні наступного 1187 р. вони продовжили боротьбу за відновлення Бол­гарського царства, царем якого був проголошений Петро. З ним при­йшли „кумани, народ досі вільний, негостинний і дуже войовничий, і ті, що походять з Вордони, які сміються з смерті, гілка руських, народ милий богу війни”[617]. „Вордона” може бути спотвореною назвою „бродників”[618] або „Бирладі”, і тоді це прямий доказ допомоги болга­рам з боку Ярослава Осмомисла. Можливо, що саме він підштовхнув до повстання болгарських сепаратистів після загибелі Андроніка Комніна. Але цю версію Федора Успенського заперечує чимало дослідників, зо­крема грецький історик Федоно Малінгудіс[619]. Вони вважають, що бол­гарським повстанцям допомагали тільки кумани-половці. Натомість відомий візантиніст Геннадій Літаврин детально проаналізував їхні аргументи і дійшов до беззаперечного висновку: „восени 1186 р. у кри­тичний момент розвитку повстання... військову підтримку повсталим разом з половцями надали руські”[620]. Ще одну версію висунув польсь­кий історик Єронім Граля. Спростовуючи сучасника подій Микиту Хо- ніата, він твердить, що бродники не почували себе частиною Русі (адже Плоскиня зрадив князів на Калці) і брали участь у війні спонтанно. Тому це не може розглядатися як політична активність Русі[621]. Обидві події ніяк не зв’язані, крім того, в часи Ярослава Осмомисла територія, на якій знаходилися бродники (навіть якщо вони були окремим етно­сом), контролювалася галицьким князем. Але звернемо увагу на інші аргументи.

Новий василевс Ісаак II Ангел відразу ж вирішив задушити по­встання болгарів з двох сторін. Найперше ціною поступок на Балканах добився угоди з Угорщиною, яку було скріплено шлюбом василевса з юною Маргаритою, дочкою короля Бели III. Угорський король зайняв ворожу до болгарських повстанців та їхніх союзників позицію.

I тоді, як читаємо у „Слові”, галицький князь Ярослав „засту­пив королю шлях, замкнув Дунаю ворота”. Це явне свідчення бло­кади проходів у Болгарію. “Замкнути Дунаю ворота”, тобто перекри­ти шлях флотилії по Дунаю, найкраще було в районі Залізних воріт. Тобто в ущелині, де ріка затиснута між відрогами Трансильванських Альп і, підступаючими до них з другого боку, горами Магоча. Тоді й фраза „меча бремени чрез облаки” означала певний реальний факт, спогади про який могли оживити у сучасників картину переправи ка­тапульт і пороків, які разом з лучниками могли „замкнути” Залізні ворота[622].

„...рища тропу Траяню чрез поля на горы” — також ремінісценія болгарської війни[623]. За Д.Ангеловим „Троянів прохід” — гірський прохід від Пловдива, званий пізніше Василицею, добре відомий у болгаро-візантійських війнах XII-XIV ст.[624] Не знайшовши порозуміння

з Ангелами, Ярослав Осмомисл вирішив підтримати повстан­ня Асенів у Болгарії. Спочатку Асеням допомагали тільки по­ловці (пропущені через дунай­ські володіння галицьких кня­зів) та бродники[625], а вже по­тім галицькі війська Ярослава Осмомисла[626], які не дозволили угорцям вдарити в спину бол­гарам. Підтримавши повстання Асенів, галицький князь спри­яв відродженню Другого Бол­гарського царства[627]. Зрозуміло, що відроджена Болгарська дер­жава не могла в короткий час організувати власне лицарське військо, тому на перших етапах Асені змушені були опиратися на галицьку допомогу[628], половців[629] та волохів[630]. Існує версія про во­лоське походження Асенів[631]. Це наштовхує на думку, що останні справді могли мати якісь володіння у

Бирладській волості з мішаним слов’яно-волоським населенням. Бол­гарський історик Петр Стоянов Мутафчієв (1883—1943) свого часу вису­нув версію про руське походження Асенів. Свій висновок він аргумен­тував придунайськими руськими поселеннями та половецьким іменем Асен, яке зустрічається у руських літописах[632]. Були спроби заперечи­ти цю версію і намагання довести походження Асенів від попередньої болгарської династії,840 які не можна назвати вдалими841. Однак і версія С.Мутафчієва залишається гіпотезою.

<< | >>
Источник: Войтович Л.В.. Галич у політичному житті Європи XI-XIV століть. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України,2014. — 478 с.. 2014

Еще по теме Конфронтація.: