Король Юрій Львович: родич і союзник.
Коротке правління короля Юрія Львовича ще не знайшло відповідного дослідження[1990] [1991]. За життя батька Юрій Львович був його найближчим соратником. Тримаючи Белзьке, а потім і Холмське князівства, він трудився у спільних інтересах. У 1287 р. Юрій одружився вдруге з Євфимією, дочкою куявського князя Казимира Конрадовича, сестрою Владислава Локєтка[1992]. Напевно під впливом своєї дружини Євфимії Юрій Львович вважав одним з головних напрямків своєї політики зближення з польськими князями. В інтересах брата дружини Владислава Локєтка у 1300 р. Юрій Львович здійснив похід аж під Краків[1993]. Десь тоді була видана за до- бжинського князя Земовита сестра Юрія — Анастасія[1994]. Бл. 1301 р. була видана за сохачевського і черського князя Тройдена Болеславича дочка Юрія — Марія[1995]. їх син Болеслав-Юрій пізніше успадкував галицький престол у 1323 р. Чеський король Вацлав II отримав впевнену перемогу над Владиславом Локєтком і добився свого визнання сюзереном Польщі. Владислав Локєток втік у Галицько-Волинське королівство[1996]. У 1302 р. Юрій Львович надав йому допомогу і польський князь пробував відвоювати Сандомирську землю[1997]. В результаті сам король Юрій Львович втратив Люблінську землю. У тому ж 1302 р. раптовим ударом краківські та сандомирські дружини Вацлава II зайняли Люблінську землю, приєднану Левом Даниловичем, а воєвода Петро Галько (Галка) з залогою залишив Люблін[1998]. Юрій Львович і далі продовжував допомагати свояку Владиславові Локєтку, внаслідок чого останній у 1304—1305 рр. повернув собі Сандомирську землю, а у 1306 р. здобув Краків[1999]. Напевно за цю допомогу заслужив король Юрій похвалу польського хроніста Яна Длугоша, загалом неприхильного до володарів королівства Русі, який писав, що він був “муж мудрий і добрий, до духовенства щедрий, під правлінням якого Русь славилася досягненнями миру і достатку”[2000]. Можливо, що у Юрія Львовича були плани протиставити союз з польськими князями та баварським герцогом чеському королю Вацлаву III та угорському претенденту Карлу Роберту. Багато моментів його європейської політики залишаються незрозумілими, зокрема його позиція у питанні Угорської спадщини. Ілля Паршин звернув увагу на повідомлення Іоана з Віктрінґа (1270/1280—1345/1347) про загибель чеського короля Вацлава ІІІ у 1306 р. (“Rex ВоЬешіе інѵепів... віенѣ Ціеі- tur, perfossus est, relrnquens інѵепет ѵібнат, Ruthenorum гедів їіііат... ”[2001]), висунувши цікаву версію, що згадана хроністом Єлизавета Віола, дочка цешинського князя Мєшка І, могла бути не дочкою, а внучкою “короля Русі” Лева Даниловича (так як походження її матері невідоме, а молодший брат Мєшка І битомський князь Казимир ІІ між 12751278 рр. одружився з Оленою Львівною, тоді ж міг відбутися і шлюб Мєшка з іншою дочкою)[2002]. Додамо, що дружиною Мєшка І могла бути і племінниця Лева Даниловича. Шлюб Вацлава ІІІ з Єлизаветою Віолою, який відбувся 5 жовтня 1305 р.[2003], був цілком мотивований: чеський король, поріднившись із галицько-волинськими Романовичами, міг розраховувати на укладання швидкого миру з Владиславом Локєтком і, можливо, на допомогу у боротьбі із Карлом Робертом[2004]. Спірною залишається i дата смерті Юрія Львовича. За Длуго- шем 18 березня 1308 р. померла його дружина Євфимія, а 21 квітня 1308 р., якраз на свій день народження, помер і сам король Юрій[2005]. Зв’язки галицького короля з польськими князями і точні дати смерті короля і його дружини, відомі польським хроністам, схиляють до правильності цієї версії. Польські історики навіть вважають, що потреба підтримати юних племінників позбавила Владислава Локєтка можливості протидіяти Тевтонському Ордену у його намірах захопити Гданське Помор’я[2006]. М.Кордуба сумнівався у правильності цієї дати, пересуваючи її на 1315 р.[2007]. Проблема ця залишається дискусійною. До неї долучається згадка у Длугоша, поміщена вже після повідомлення про смерть короля Юрія Львовича, яка стосується місії папи Климента V (1305—1314) з нагадуванням про обіцянку прийняти унію, яке король Русі відпустив ні з чим[2010]. Про папську місію до короля Русі під 1308 р. повідомив також фландрський хроніст Корнелій із Зандфліта[2011]. Але обидва повідомлення, як переконливо довів Ілля Паршин, були сконструйовані хроністами XV ст. на підставі невірно інтерпретованої інформації доступних їм джерел про перемовини з королем сербської Рашки, які мали місце у 1308-1309 рр.[2012] Таким чином, ці повідомлення не стосуються дискусії щодо дати смерті короля Юрія Львовича. В цілому навіть ці, нечисленні i не завжди однозначні пам’ятки, які залишилися від правління Юрія Львовича, дозволяють цілком позитивно оцінити діяльність цього короля, зовнішня політика якого спиралася на тісний союз з польськими сусідами.