Таблиця 28 ДИНАСТІЇ ЖЕМАЙТСЬКИХ КНЯЗІВ

У легендарній генеалогії жемайтські династії тісно переплетені з литовськими. Напевно так і було у дійсності. Можливо, що винищення литовських князів Міндовгом, який прагнув об'єднати Аукштайтію, Делтуву та Жемайтію в одну державу, дало певну перевагу жемайтським князям, які зуміли відтіснити нащадків старших литовських князів.

Три коліна до Живинбуда і Викинта

1. ШВИНТОРОГ...................................................................... ?

Легендарний князь литовський і жемайтський з роду Кітавраса (початок XII ст. ?), тобто предок Довспрунка та Міндовга. З його правлінням традиція пов'язувала зміни у язичеському культі (140, с.92, 131, 132, 149, 177).

Два коліна до Живинбуда і Викинта

2. ГЕРМОНТ [СКІРМОНТ]...................................................................... 1

Легендарний князь литовський і жемайтський (перша пол.ХІІ ст. ?) (140, с.92-93,131-132,149, 177, 197, 218).

Одно коліно до Живинбуда і Викинта

4. ТРАБУС...................................................................... 2

Легендарний князь жемайтський (друга половина XII ст.?) (140, с.93, 132, 149, 177, 197,218).

4. КОЛІГІН...................................................................... 2

Легендарний князь литовський (друга половина XII ст. ?). Цікаво, що традиція поставила молодшого сина князем литовським. Колігін помер за життя брата і його спадкоємець став васалом жемайтського князя.

I

5. ЕРДИВІЛ-СКІРМОНТ († після 1219)...................................................................... ?

Як старший із жемайтських князів підписався під угодою 1219 р. За легендарними генеалогіями називався Скірмонтом. Так як Тройнат був сестричем Міндовга, то виходить, що Ердивіл одружився з сестрою Міндовга та Довспрунка.

6. ВИКИНТ († після 1248)...................................................................... ?

Рідний брат Ердивіла, учасник переговорів у 1219 р. Князь жемайтський (після 1219 -1245 рр.), по смерті Ердивіла — старший із жемайтських князів. У 1245 р. прогнаний Міндовгом, знайшов притулок у Данила Романовича разом з синами Довспрунка. З допомогою своїх васалів підняв повстання у Жемайтії, яке охопило половину краю. На допомогу йому виступили волинські війська. Напевно загинув у боротьбі з Міндовгом (1246, с.378).

7. NN, сестра ЕРДИВІЛА І ВИКИНТА...................................................................... ?

Видана за Довспрунка, князя девялтовського, старшого брата Міндовга.

8. РОМАН [РИМУНТ ?]...................................................................... 4

Легендарний князь жемайтський (сер.ХІП ст.). Можливо, що прийняв християнство між 1251-1260 рр. під тиском Міндовга, що допомогло йому зберегти своє становище. Литовське ім'я його, можливо, було Римунт

II

9. ТРОЙНАТ († 1264)...................................................................... 5

Вбитий у 1264 р. конюхами Міндовга внаслідок змови, організованої прихильниками Войшелка (112, стб.861). Князь жемайтський (? — 1263 рр.), вел. кн. литовський (1263-1264 рр.). Вже у 1262 р. зірвав спільний похід на орденський замок Венден. У 1263 р. очолив змову, яка завершилася вбивством короля Міндовга та двох його синів. На переговорах підступно вбив полоцького князя Товтивіла, старшого з династії Міндовга. Це не допомогло йому утриматися на престолі (2024, s.63, 78).

10. ЛЮБАРТ († бл.1258)...................................................................... 5

Легендарний князь карачевський, який загинув у бою з ординцями Курдаса (Кирдаса) (140, с.91-92, 110, 130, 148, 176, 196, 217). Напевно, Любарт був князем керновським, який загинув у бою з ординцями під час походу Куремси (бл. 1258 р.).

11. ПИСІМОНТ († бл.1258)......................................................................

Легендарний князь турівський [?], який загинув разом з братом Любартом. Мождиво, що у середині XIII ст. частина Турівської землі опинилася під литовським пануванням (хоча б на короткий час).

12. НАРИМУНТ († до 1269)...................................................................... 8

Князь керновський (бл. 1258 — до 1269 рр.). Керновське князівство (з центром у Кернові-Кярнаве) було одним з важливіших литовських князівств. Наримунт завоював частину ятвязьких земель, вів боротьбу з Довмонтом, загинув у війні з Васильком Романовичем (140, с.92, 94, 150-151, 177-178,198-199, 219-220). Галицько-Волинський літопис називає трьох братів Тройдена, які загинули у боротьбі з волинськими князями: Борзу, Лесія і Свелкенія (112, стб.869,871). Один з них тотожний Наримунтові.

13. ДОВМОНТ-ТИМОФІЙ († 20.05.1299)...................................................................... 8 < князі СВІРСЬКІ ?

Князь нальшенайський і утянський (? -1264 рр.), князь псковський (1266-1299 рр.). Учасник змови, яка завершилася вбивством Міндовга. Після загибелі Тройната і приходу до влади Войшелка та Шварна втік у Псков. Прийняв християнство і став одним з найвидатніших псковських князів. За свої заслуги в обороні Пскова і будівництво кам'яних храмів канонізований у 1374 р. Перша дружина була сестрою дружини Міндовга. Вдруге одружився з Марією (в чернецтві Марфа), дочкою Олександра Невського (1214; 663, ч.2).

Згідно легендарної генеалогії Довмонт мав сина Ялгодда від якого пішли князі Свірські. Князі СВІРСЬКІ справді походили з якоїсь литовської династії, їх володіння складали волості Свір, Кобильник, Мядзьол, Сирмеж, Свірани, Ворняни і Трокінікі у Кревському князівстві. Вперше князі Свірські Олександр, Ерік і Роман підписалися на перемир'ї Свидригайла Ольгердовича з Орденом 15.05.1432 р.

Сильно розросла родина князів Свірських трималася окремо і земську службу несла під керівництвом свого хорунжого, який титулувався «хорунжим Свірським і Кревським» (2112, s.

14. ГОЛЬША...................................................................... 8 < табл. 29

За традицією був першим князем гольшанським і заснував Гольшани (над р.Вілією неподалік від гирла Вільни, яка впадає у Вілію) (140, с.93-94, 132, 150-151, 198-199, 218-220). Напевно загинув під час війни з волинськими князями у другій половині XIII ст. (до 1269 р.). Можливо тотожній Лесію ? Від нього вели свій рід князі ГОЛЬШАНСЬКІ.

15. ГЕДРУС [ЕРДЕНЬ] († 1267)...................................................................... 8 < князі ГЕДРОЙЦИ, князі ГЕДРОЙЦИ-ЮРАГА, князі ЯМОНТОВИЧІ-ПІДБЕРЕЗЬКІ

Загинув у 1267 р. (97, с.85). Традиція вважає його першим князем гедройцьким (? -1264/1266 рр.), який заснував Гедройці. Після загибелі Тройната поставлений Войшелком полоцьким князем (1264/ 1266- 1267рр.). Воював проти псковського князя Довмонта у боротьбі з яким загинув. У 1266р. Довмонт захопив у полон його дружину та двох синів. Літописи називають його васалів князів Гоїторна, Любима і Люгайла. Можливо це були його діти. Князі ГЕДРОЙЦИ вели своє походження від Гінвіла, сина Гедруса. Вперше у достовірних джерелах князі Гедройци (Гедройти, Гедройтські) з'являються під 1399 р. Война, Гогул і Ягайло Гедройци жили на початку XV ст. Різні гілки цієї родини сильно розрослися у XVI ст. і дожили до XVIII ст. Значної ролі вони не відігравали (2112, s.65-76). Те ж саме можна сказати і про їх відгалуження — рід князів ГЕДРОЙЦІВ-ЮРАГА, які походили від Юраги-Юрія, сина Гурди Гінвіловича, внука Гедруса. Ця гілка вигасла у XVII ст. (2112, s.76). Від Гурди Гінвіловича, внука Гедруса вели свій рід і князі ЯМОНТОВИЧІ-ПІДБЕРЕЗЬКІ. Ямонт Тулундович, клецький князь (з 1390 р.), загинув у битві на р.Ворсклі у 1399 р. Його сини Семен († після 1411 р.) та Михайло († до 1443 р.) отримали уділ з центром у Підбереззі на південь від Лукомля. Семен Ямонтович був у свиті Владислава-Ягайла під час битви під Грюнвальдом.

16. ТРОЙДЕН († після 1282/до 1289)...................................................................... 8

Помер після 1282 р. і до 1289 р. (112, стб.869, 871, 878, 882, 933). Вел. кн. литовський (бл.1270?-після 1282 / до 1289 рр.). По смерті Романа не отримав нічого. Лише Наримунт надав йому завойовані ятвязькі землі. Від Войшелка отримав також уділ у Аукштайтії. Бл. 1270 р. утвердився на литовському престолі. Провадив довгу війну з волинськими князями. Взяв Городно (112, стб.871) та Дорогичин (112, стб.874). Волиняни відбили Слонім і Турійськ. З допомогю Менгу-Тімура Лев Данилович у 1275 р. повернув Дорогичин, але спроби з допомогою Ногая у 1279 р. повернути Чорну Русь виявилися невдалими (112, стб.872-878, 911). В цих війнах згинули брати Тройдена: Борза, Лесій, Свелкеній (112, стб.871, 869) і Серпутій (112, стб.869, 874). Це могли бути Наримунт, Гольша або ще четверо братів Тройдена. Також не виключено, що мова йшла про двоюрідних братів-васалів.

III

17. ОЛЬГІМАНТ...................................................................... 9

Князь новогрудський (після 1256 — ? рр.). Сприяв литовському завоюванню Чорної Русі (140, с.92, 131, 148, 151, 176, 196, 199, 217, 220).

18. АНДРІЙ († 1323)...................................................................... 15

Помер у 1323 р. (126, стб.42). Потрапивши в полон до Довмонта у 1266 р. У полоні прийняв

християнство, став ігуменом одного з монастирів, а потім єпископом тверським (1289-1316 рр.).

28.03.1316 р. залишив єпископію і пішов у монастир (126, стб.36). Помер у монастирі на Оші і похований у Твері в соборі св.Спаса.

19. NN, син († після 1266)......................................................................

Потрапив з братом у полон в 1266 р. Дальша доля невідома.

20. ГАУДЕМУНДА-СОФІЯ († 1288/1291)...................................................................... 16

У 1279 p. видана за мазовецького плоцького князя Болеслава Земовитовича († 1313 р.) (276, t.3, р.47; 1966, s.63-82). Остання згадка про Гаудемунду-Софію відноситься до 1288р. У 1291 р. Болеслав одружився вдруге з Кунегундою, дочкою чеського короля Пшемисла-Оттокара II. Один з синів Софії на честь діда був названий Тройденом.

21. РИМУНТ-ВАСИЛЬ [?]...................................................................... 16

Згідно традиції виховувався у Львові при дворі Лева Даниловича, де прийняв християнство, а згодом і чернечий чин (в чернецтві Лавриш). Відрікся від влади на користь Вітеня. Традиція вважала його останнім з роду Кітавраса (140, с.150,198, 219). Ім'я Римунт, можливо, дане на честь діда. Ряд істориків (Ю.Пузина, В.Пашуто) вважають сином Тройдена Пукувера. У Тройдена міг бути ще й син Будикид (112, стб.933).

IV

22 РИНГОЛЬТ [?]...................................................................... 17

Легендарний князь новогрудський (кінець XIII ст.) (140, с.92, 131, 148-149, 176, 196-197, 217-218). Місцева традиція навіть зробила його батьком Мііщовга, з часами якого пов'язане завоювання Чорної Русі. Скоріше всього це був останній з нащадків Ердивіла-Скірмонта, після яких до Коріата Гедиміновича у Новогрудку князів не було.

23. ВІТЕНЬ († 1315)...................................................................... ?

Вел. кн. литовський (бл.1295-1315 рр.). Заданими П.Дюсбурга у 1296 р. Вітень мав титул короля (234, р.267). Традиція виводить його з Жемайтії із роду Колюмнів. Володів невеликим князівством із центром в Айракголі-Райголі, був соратником Тройдена. Обраний з'їздом литовських князів (140, с.94-95, 159, 179, 195, 220). Версія, за якою Вітень навіть не належав до княжого роду, не витримує ніякої критики: при наявності стількох відгалужень і окремих князівських династій жоден нобіль не міг стати великим князем. Вітень міг бути сином одного з братів Тройдена або навіть незнаного жемайтського князя який відзначився як полководець і через це був обраний великим князем після вигаснення династії Кітавраса. Версія Кромера та Ваповського, що Вітень був убитий конюхом Гедиміна залишається відкритою. Ми допускаємо, що Вітень міг загинути внаслідок змови, у якій брав участь його брат Гедимін.

24. ГЕДИМІН [ГЕДИМІНАС] (* бл.1275 † 1341)...................................................................... ?< табл. 30

Помер 1341 р. Вел.кн.литовський (1316-1341 рр.). В окремих документах титулований «королем литовців і руських». Походження одного з найвидатніших литовських князів неясне. Відомості начеб-то Гедимін був конюхом Вітеня, який зайняв трон після вбивства свого пана, приведені у Кромера та Ваповського, відкидав уже М.Стрийковський (293, cz. 1, s.353). Це просто відгомін конфронтації Литви та Польщі. Більшість літописів називали Гедиміна сином Вітеня (293, s.356; 138, с.35; 140, с.95, 151, 179, 199, 220), але сучасні йому документи хрестоносців вважали його братом Вітеня (268, t.2, N 687, р. 140; t.6, N 3068, р.466), що приймаємо і ми, разом з версією походження від незнаного князя з роду Колюнів.

Т.Нарбут датував народження Гедиміна 1257 р. (1931, t.l, s.159), але ця дата нічим не підтверджена, а з огляду на вік його дітей виглядає невірогідною. Гедимін народився не пізніше 1275 р., як вважав Г.Пашкевич (1946, s.250-251) або близько цієї дати (1933, s.250-251).

Першою його дружиною була незнана з походження литовка, від якої народилися старші сини. Ольгерд і Кейстут народилися від Ольги, напевно Рюриківни з полоцької династії. Молодші сини — від. третьої дружини Єви, яку джерела також називають русинкою. Вона могла бути нащадком городенських або турівських князів. Хрестильним іменем її була Леоніда (Левоніда), під цим іменем вона записана у Пом'янику свого внука волинського князя Федора Любартовича (1120, с.51-52). Хоча Гедимін, який загинув під час облоги замку Баєрбург, і був похований за язичеським обрядом, він певний час був християнином (причому і православним і католиком). У тому ж Пом'янику Федора Любартовича князь Гедимін записаний під хрестильним православним іменем Прокопія (1120, с.52).

25. ГВАРЕБУТА-ВАСИЛИСА [?]...................................................................... ?

У Пом'янику князя Федора Любартовича поряд з дружиною Гедиміна записана Василиса.

А.Петрушевич вважав, що це сестра Гедиміна Гваребута (1120, с.52-53).

V

26. СВАЛЕГОТЕ...................................................................... 23

Син Вітеня згадується тільки в орденському документі (1246, с.492). Його доля невідома.