ВІД РЕДАКТОРА

Український народ протягом своєї багатовікової історії створив чимало неповторних культурних цінностей. Відшукати, зберегти і, по можливості, відродити ці історико-культурні надбання, ознайо­мити з ними громадськість — таке важливе завдання науковців.

Одним з визначних історико-археологічних комплексів Серед­нього Подністров’я є залишки давньоруського міста Бакота, яке ототожнюється за територією з колишнім селом Бакота Кам’янець- Подільського району Хмельницької області, затопленим водами Дністра після спорудження Могилів-Подільської ГЕС. Перші архео­логічні обстеження в Бакоті були проведені 100 років тому В.Б.Ан- тоновичем, К.М.Мельник, Ю.Й.Сіцинським. Протягом XX ст. археологічні дослідження в Середньому Подністров’ї, і зокрема в регіоні Бакоти, — були продовжені.

Багаторічними були і розкопки, проведені археологічними екс­педиціями Кам’янець-ПодільськОго педагогічного інституту та Інституту археології Академії наук України на місці давньоруської столиці Дністрянського Пониззя XII-XIH ст. міста Бакота.

Стаціонарні археологічні розкопки в Бакоті, а також розвідкові роботи, проведені в її окрузі, дали можливість авторам цієї книги відтворити історію заселення мікрорегіону з найдавніших часів, простежити соціально-економічні, культурні і політичні Передумо­ви формування одного з головних міських осередків ХІІ-ХІП ст. у Середньому Подністров’ї. З’ясувалося, що в мікрорегіоні майбут­ньої давньоруської столиці Пониззя відбувався процес еволюції і консолідації значних угрупувань східнослов’янських племен, що знайшло свій вияв у функціонуванні «гнізд» поселень першої і дру­гої половини І тисячоліття нашої ери. Це, зокрема, селища чер- няхівської культури П-V.

Матеріальна і духовна культура східнослов’янського населення всього І і початку If тисячоліть нової ери у Середньому Подністров’ї найяскравіше відображенна саме в старожитностях Бакоти. Архео­логічні матеріали не тільки зафіксували поступальний соціально- економічний розвиток суспільства, а й дали можливість визначити процес формування в Бакоті та її окрузі важливого східнослов’янсь­кого язичницького центру. Саме на місті останнього і виник в кінці XI - на початку XII ст. давньоруський християнський скельний пе­черний монастир, який відіграв чималу роль в поширенні і перемозі християнської релігії в Середньому Подністров’ї і водночас сприяв формуванню давньоруської столиці Пониззя — міста Бакота.

Автори зробили вдалу спробу відтворити історичну топографію давньоруської Бакоти — міста XII-XIII ст., яке складалося з дитин­ця, центральної міської забудови і посаду (окольного града), а та­кож феодального замку і скельного печерного монастиря. В книзі показано столицю Пониззя, яка виросла на основі високорозвинутої сільської округи. Разом з цим, археологічні дослідження дозволили зафіксувати залишки залізоробних і гончарних майстерень, що, природно, як і вигідне розташування місцевості на водному торго­вельному шляху, сприяли розвитку міста.

Комплексне історико-археологічне вивчення давньоруської Ба­коти XII-XIII ст. з залученням свідчень літопису дозволило з’ясува­ти місце і роль столиці Дністрянського Пониззя у зв’язках з стольним Галичем, іншими давньоруськими містами Галицько-Во­линського князівства. Цікаві, зокрема, і епізоди історії Бакоти у зв’язку з Болохівським князівством XII-XIII ст., яке було розташо­вано на порубіжжі земель Київського і Галицько-Волинського князівств. Певна увага приділена авторами пізньосередньовічній історії Бакоти та її периферії XIV-XV ст. За даними археологічних та історико-архітектурних досліджень з’ясовано причини перене­сення центру міста після подій ординської навали в середині XIII ст.

Книга подає всі основні матеріали, які були відкриті в Бакоті та в її окрузі під час археологічних розкопок і розвідкових робіт 60-х — початку 80-х років XX ст. Це робить її своєрідним зібранням пер­шоджерел з історії одного з мікрорегіонів Середнього Подністров’я.

Таким чином, історіографія давньої і середньовічної історії по­повнюється важливим монографічним дослідженням про Бакоту в контексті історії всієї Південно-Західної Русі-України. Бакота, як адміністративний і культурний центр Дністрянського Пониззя, бу­ла історичним попередником пізньосередньовічних міських центрів Поділля — Смотрича і Кам’янця-Подільського. Отже, нерозривний зв’язок поколінь в історичному процесі від східнослов’янських пле­мен, епохи Київської Русі, і до пізнього середньовіччя досить рельєфно простежується за матеріалами Бакотського мікрорегіону. Якоюсь мірою це відбилося і в історичній пам’яті народу.

Книга про Бакоту (столицю давньоруського Пониззя) буде спри­яти задоволенню щирого інтересу людей до глибин історії краю. По­бажаємо ж книзі доброго шляху до зацікавленого, історією читача.

П. Я. Слободянюк.