§ 13.1. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Вивчення юридичної відповідальності вважаємо за доцільне розпочати із з’ясування значення слова «відповідальність». Так, в Оксфордському тлумачному словнику англійської мови відповідальність трактується, як «бути відповідальним, зробити щось без чужої підказки або наказу, те, за що відповідає особа»¹.

У французькій мові, цей термін означає «необхідність виконати обов’язок, договір, спокутувати провину»^{[300] [301].}

В українській мові «відповідальність» означає «покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну роботу, дії, вчинки, слова»^[302].

Підсумовуючи зазначене можемо стверджувати, що

відповідальність - це загальносоціологічна категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільства, обов’язків, соціальних завдань, норм і цінностей, усвідомлення суті та значення своєї діяльності, її наслідків для суспільства, певної соціальної групи або конкретної особи.

Антиподом поняття «відповідальність» є поняття

«безвідповідальність», що визначається як несумісність свідомості і соціальної поведінки суб’єкта з об’єктивними законами суспільного розвитку, з нормами етики, моралі і права, із загальноприйнятими умовами людського існування.

На сьогодні у наукових юридичних джерелах можна побачити підходи до розуміння юридичної відповідальності, де юридична відповідальність характеризується тільки як позитивна (перспективна), тільки як негативна (ретроспективна) або є єдиною та включає в себе позитивну (перспективну, добровільну) і відповідальність за протиправну поведінку (негативну, ретроспективну).

Позитивну (перспективну) юридичну відповідальність можна визначити як сумлінне, відповідальне ставлення особи до виконання своїх юридичних обов’язків, що проявляється у її правомірній (законослухняній) поведінці та може бути підставою для застосування до неї заохочувальних норм права.

Ознаками позитивної (перспективної) юридичної відповідальності є:

- виникає з юридичного обов’язку, що обумовлюється правовим статусом відповідних суб’єктів права здійснювати позитивні, корисні для суспільства, держави, колективу людей та окремої особи діяння. Наприклад, відповідальність Кабінету Міністрів України перед Президентом України та Верховною Радою України, народних депутатів України перед виборцями, голів місцевих державних адміністрацій перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України тощо.

- сумлінне, відповідальне ставлення особи до виконання своїх юридичних обов’язків. Наприклад, особа, перебуваючи на державній службі, повинна сумлінно виконувати службові обов'язки, відповідально ставитися до служби, до виконання своїх посадових обов'язків тощо.

- виступає формою реалізації заохочувальної норми права, засобом державного переконання та правового стимулювання і може виражатися в певних позитивних наслідках майнового, організаційного та особистісного характеру. Наприклад, позитивна відповідальність в сфері трудового права виражається у вигляді сумлінного виконання трудових обов'язків або перевиконання трудової норми робітниками підприємства, за що роботодавцем, в особливій процесуальній формі (найчастіше на особливо урочистих церемоніях з дотриманням ряду процедур - встановлення самого факту заслуги, вручення нагороди), застосовуються до них заохочувальні норми (грошова премія, нагородження почесною грамотою тощо).

Позитивна юридична відповідальність є добровільною формою правової діяльності суб'єкта правовідносин, що реалізується через правомірну поведінку^[303].

Негативна (ретроспективна) юридична відповідальність - це реакція уповноваженого суб’єкта права на вчинене правопорушення, в результаті чого, на підставі і в передбаченому законом порядку, до правопорушника застосовано примус, що полягає у встановленні обов’язку зазнати наслідків особистого, майнового або організаційного характеру, вид і міра яких передбачені санкціями відповідних норм права.

До ознак негативної (ретроспективної) юридичної відповідальності відносяться:

- полягає в реакції уповноваженого суб’єкта права на вчинене правопорушення, що проявляється в офіційній негативній оцінці (засудженні) поведінки суб’єкта правопорушення та знаходить свій вираз в офіційному правозастосовному акті;

- настає тільки за скоєне правопорушення. Тобто за протиправне, винне, соціально шкідливе діяння деліктоздатної особи. Специфіка негативної юридичної відповідальності полягає в тому, що вона перш за все завжди оцінює минуле, дію, яка вже була вчинена 1;

- спирається на державний примус. Здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав та покарання винного у вчиненні правопорушення, шляхом застосування певних державно- примусових заходів особистого, майнового або організаційного характеру, вид і міра яких передбачені санкціями відповідних норм права;

- притягнення до негативної юридичної відповідальності здійснюється уповноваженим суб’єктом. Така діяльність здійснюється відповідно до приписів матеріальних і процесуальних норм права, в яких передбачено права та обов'язки суб'єктів під час досягнення мети юридичної відповідальності.

Отже, можемо зазначити, що зміст негативної юридичної відповідальності визначається наслідками за соціально-шкідливі діяння, позитивна ж юридична відповідальність виходить з правомірності діяння та є найбільш бажаною формою відповідальності в правовій державі.

Як єдина категорія, юридична відповідальність включає в себе позитивний (перспективний) та негативний (ретроспективний) аспекти юридичної відповідальності, що у своїй єдності доповнюють одна одну. На цій підставі юридичну відповідальність можна визначити як нормативний, гарантований і забезпечений державним переконанням або примусом юридичний обов’язок щодо дотримання та виконання норм права, реалізований у правомірній поведінці суб’єктів права, що схвалюється або заохочується державою, а у випадку порушення норм права - обов’язок правопорушника перетерпіти осуд, обмеження прав особистого, матеріального чи організаційного характеру.

Підсумовуючи усе вищезазначене, вважаємо за необхідне стверджувати, що юридична відповідальність і безпека суспільства нерозривно пов'язані між собою. Юридична відповідальність є однією із гарантій забезпечення безпеки суспільства загалом і особистої безпеки людини зокрема, засобом підтримання і зміцнення законності та правопорядку в суспільстві.

Класифікація юридичної відповідальності:

За галузевим критерієм юридична відповідальність поділяється на такі основні різновиди: конституційно-правову, кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, трудову (дисциплінарну та матеріальну), міжнародно-правову^{[304] [305].}

Конституційно-правова відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що характеризується належним та сумлінним виконанням суб’єктами конституційного права своїх обов’язків (позитивний аспект) або передбачає настання негативних наслідків чи небажаної зміни конституційно-правового статусу для таких суб’єктів за порушення норм чинного конституційного права (негативний аспект)^[306].

До ознак конституційно-правової відповідальності

відносять:

- має конституційний (системоутворюючий) характер;

- передбачає конституційні санкції як міру юридичної відповідальності;

- специфічність підстав конституційно-правової

відповідальності;

- спеціальне коло суб’єктів конституційно-правової

відповідальності^{1 [307] [308] 3}.

Кримінально-правова відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності, суть якого полягає в осуді від імені держави за вироком суду особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і застосуванні до неї державного примусу у формі покарання або інших заходів кримінальної відповідальності, передбачених КК3.

Ознаками кримінальної відповідальності є:

- настає за винне, суспільно небезпечне і протиправне діяння, вичерпний перелік яких міститься у КК;

- спирається на державний примус;

- супроводжується державним осудом і тягне негативні наслідки для особи, що вчинила кримінальне правопорушення (заходи негативної кримінальної відповідальності передбачені у ст.

- настає з моменту вступу в законну силу вироку суду;

- реалізується виключно в судовому порядку;

- існує і реалізується у межах кримінальних правовідносин.

Адміністративно-правова відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає у реагуванні держави (в особі її компетентних органів) на вчинення суб’єктом права адміністративних правопорушень

(проступків) шляхом притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та застосування до неї адміністративного стягнення в установлених законом формах і порядку.

Адміністративній відповідальності, як різновиду юридичної відповідальності, притаманні такі ознаки:

- застосовується за вчинення адміністративного

правопорушення (проступку);

- супроводжується державним осудом;

- здійснюється в певному процесуальному порядку;

- здійснюється уповноваженими державними органами та посадовими особами;

- пов’язана із застосуванням примусу та негативних наслідків для особи, що вчинила адміністративне правопорушення;

- застосування адміністративних стягнень здійснюється в установлених законом формах і порядку (заходи державно-примусової форми реалізації адміністративної відповідальності передбачені у ст. 24 КУпАП).

Адміністративна відповідальність існує в таких сферах суспільного життя як права та свободи людини і громадянина; охорона праці та здоров'я населення; власність; сільське господарство; транспорт; громадський порядок і громадська безпека; порядок управління та ін.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Цивільно-правова відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що виражається у застосуванні до правопорушника, у випадку здійснення ним протиправних дій або бездіяльності, передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правових обов’язків майнового характеру (санкцій)¹.

Ознаками цивільно-правової відповідальності є:

- настає за спричинення шкоди фізичній, юридичній особі або державі будь-якою особою, визнаною цивільним законодавством суб’єктом цивільних правовідносин;

- притягнення до цивільно-правової відповідальності

здійснюється судами^{[309] [310].}

Відповідальність у трудовому праві - це вид юридичної відповідальності, що полягає у передбаченому нормами трудового права обов’язку працівника відповідати за вчинене ним

правопорушення.

Ознаками трудової відповідальності є:

- застосовується тільки за дисциплінарні проступки;

- застосовується лише власником або уповноваженим органом, з яким працівник перебуває у трудових відносинах;

- дисциплінарні стягнення застосовуються з дотриманням строків давності та встановленого порядку накладення стягнень;

- виникає з моменту притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності.

Відповідальність у трудовому праві поділяється на матеріальну та дисциплінарну. Вони відрізняються за правовим змістом, юридичними наслідками, процедурою застосування заохочень і стягнень, але в обох випадках суб'єктом відповідальності виступає працівник.

Матеріальна відповідальність - це вид негативної юридичної відповідальності працівника за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків. Разом з тим, матеріальна відповідальність може бути повною та обмеженоюі.

В основі матеріальної відповідальності лежить обов'язок працівника бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (ч. 2. ст. 131 КЗпП).

Дисциплінарна відповідальність - це застосування до працівника в порядку та на умовах, передбачених законодавством про працю, дисциплінарних стягнень у вигляді обмежень особистого або організаційного характеру.

Розрізняють загальну та спеціальну дисциплінарну відповідальність. Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена Кодексом законів про працю України і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Спеціальна дисциплінарна відповідальність визначає особливості правового статусу окремих груп працівників і здійснюється в порядку підлеглості, відповідно до статутів про дисципліну, на підставі окремих нормативно-правових актів.

Міжнародно-правова відповідальність - це обов’язок суб’єкта міжнародного права відшкодувати шкоду, заподіяну ним іншому суб’єктові цього права. Міжнародно-правова відповідальність виникає у разі порушення норм міжнародного права, міжнародно-правових зобов'язань, закріплених у договорах, звичаях, актах міжнародних організацій, які мають обов'язковий характер, рішеннях міжнародних судів та арбітражів^{[311] [312]}.

Ознаками міжнародно-правової відповідальності є:

- настає за вчинення міжнародного правопорушення;

- полягає у застосуванні до суб’єктів міжнародного прав, що вчинили правопорушення, санкцій міжнародно-правових норм;

- полягає в обов’язку суб’єкта міжнародного права відшкодувати шкоду, заподіяну ним іншому суб’єктові цього права;

- спрямована на забезпечення міжнародного правопорядку;

- реалізується в міжнародних правоохоронних правовідносинах.

Держава несе міжнародно-правову відповідальність за протиправні дії своїх органів, а також органів місцевого самоврядування незалежно від того, які функції вони виконують (внутрідержавні чи міжнародні).

Розрізняють міжнародно-правову відповідальність двох видів

матеріальну та політичну.

Матеріальна відповідальність полягає в обов'язку відшкодувати матеріальні збитки. Вона здійснюється шляхом відшкодування правопорушником матеріальної шкоди в натурі (реституція), за заподіяну шкоду (компенсації) та повного або часткового відшкодування матеріальної шкоди, товарами, послугами (репарація).

Політична відповідальність реалізується шляхом: задоволення нематеріальних вимог для відшкодування шкоди, завданої перш за все честі та гідності потерпілої держави, її політичним інтересам (сатисфакція); правомірного примусу, заходів політичного та економічного характеру, що застосовуються однією державою у відповідь на неправомірні дії іншої держави (репресалій); примусових заходів як збройного, так і неозброєного характеру у відповідь на правопорушення з метою його припинення, відновлення порушених прав і забезпечення відповідальності правопорушника (санкції); відновлення правопорушником попереднього стану та взяття ним відповідальності за всі несприятливі наслідки (ресторація).

Поряд із наведеною класифікацією існують також інші варіанти видового розгляду юридичної відповідальності:

- за характером наслідків (особиста, майнова, організаційна);

- за кількістю суб'єктів правопорушення (індивідуальна, колективна);

- за суб'єктами застосування відповідальності (відповідальність, яку застосовують судові, інші юрисдикційні, правоохоронні, органи місцевого самоврядування тощо);

- за обсягом матеріального відшкодування (повна, обмежена, підвищена);

- залежно від розподілу цивільно-правової відповідальності

(часткова, солідарна, субсидіарна тощо)^[313].