§ 1.4. ФУНКЦІЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

Сутність і зміст теорії держави та права, її особливості, місце і роль у системі суспільних та юридичних наук найбільш повно, рельєфно і конкретизовано розкриваються через поняття та види функцій цієї юридичної науки, які вона виконує, впливаючи на правову реальність.

Термін «функція» (від лат. function - виконання, здійснення, завершення) означає напрям діяльності, спосіб діяння об’єкта, спрямований на досягнення певного результату. Кожна з юридичних наук, у тому числі й теорія держави та права, виконує характерні власне їй специфічні функції, що визначаються предметом цієї юридичної науки, а з іншого боку, - спираються на суспільне життя та практичну діяльність, взаємодіючи з іншими юридичними науками.

У навчальних і наукових працях представлені різні підходи до визначення поняття функцій теорії держави та права^[34]. Узагальнюючи наявні точки зору з цього приводу, можна зробити висновок, що функції теорії держави та права - це основні напрями її наукової та навчальної дії на правову реальність, що визначають і характеризують сутність, зміст, соціальне призначення, мету і завдання теорії держави та права в системі юридичних наук.

Ознаки функцій теорії держави та права:

- основні напрями наукової та навчальної дії стосовно пізнання предмета загальнотеоретичного правознавства, метою яких є отримання, систематизація знань про правові та державні явища, а також про інші пов'язані з ними суспільні феномени;

- напрями фундаментальної наукової діяльності, змістом якої є формування професійних компетентностей у майбутнього юриста та правоохоронця;

- вектори дії, що визначають і характеризують сутність, зміст, призначення, мету і завдання теорії держави та права як юридичної науки.

Варто погодитися з тим, що функції теорії держави та права як фундаментальної науки в системі правознавства забезпечують її повне та всебічне перетворення в надійну теоретичну та методологічну базу для вирішення актуальних праводержавних завдань у сфері науки і практики. Функції теорії держави та права характеризують соціальне призначення, визначають образ, характер цієї науки та її особливості як самостійного різновиду наукової діяльності.

До функцій теорії держави та права як фундаментальної юридичної науки належать такі:

- онтологічна (від лат. ontos - суще, logos - вчення) - виявлення, фіксація сутності явищ і процесів правового життя суспільства, об’єктивних умов їх існування. Теорія держави та права не лише вивчає в узагальненій формі природу праводержавних явищ, а й пояснює об’єктивні процеси їх розвитку, з’ясовує, які юридичні закономірності, тенденції та випадковості знаходяться в основі цих процесів;

- гносеологічна (від лат. gnoseos - знання, logos - вчення) - теоретичне пізнання, відображення права та держави на рівні їх закономірностей, тенденції і випадковостей виникнення, трансфорації та функціонування; формування загальних уявлень про окремі правові та державні інститути; констатація сучасного стану генезису правової реальності. Процес пізнання права і держави є безперервним, оскільки протягом історії людства ці явища перманентно розвиваються, що вимагає постійного оновлення уявлень про правове життя. Особливість цієї функції полягає в тому, що вона виконується наукою для свого розвитку. Теорія держави та права є своєрідним ключем для опанування юридичними знаннями про правові та державні явища;

- евристична (від лат. heurisko - знаходжу; евристика - мистецтво знаходження істини, нових відкриттів) - виражається в тому, що теорії держави та права притаманна певна система логічних прийомів і методологічних правил дослідження, які дозволяють їй не тільки пізнавати «наявність» буття, його тенденції, але й відкривати нові закономірності, тенденцій і випадковості в розвитку права та держави.

- прогностична (від лат. prognosis - передбачення, пророкування) - наукове передбачення подальшого розвитку правових і державних явищ на основі адекватного відображення їх об’єктивних закономірностей; визначення перспектив генезису правової реальності шляхом висунення гіпотез і прогнозів, аналізу альтернатив. Істинність гіпотез, висунутих теорією держави та права, перевіряється практикою. Крім того, виконуючи функцію наукового передбачення, теорія держави та права виявляє проблеми, що постануть перед правом і державою в майбутньому, аби скорегувати еволюцію цих явищ у потрібному для суспільства напрямі. Водночас варто звернути увагу й на інший бік проблеми. Прогностична функція може реально виявлятися лише за умови фактичного сприйняття її висновків і пропозицій юридичною практикою. Це, так би мовити, дорога з двостороннім рухом¹;

- аксіологічна (від лат. ахіа - цінність, logos - вчення) - оцінювання фактів (явищ і процесів) правового життя суспільства, співвідношення права і моралі, міри гуманності. Ця функція теорії держави та права зводиться до виявлення цінності права як міри справедливості, свободи, рівності, правової оцінки чинного законодавства, діяльності держави;

- методологічна (від лат. metodos - шлях дослідження, logos - вчення) - виражається у формуванні поняттєво-категоріального апарату системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що реально забезпечує одноманітність у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права. Особливості методологічної функції полягають також у тому, що теорія держави та права надає юридичного змісту загальнонауковим методам, створює систему спеціальних методів, використовує галузеві методи, сприяє обміну інформацією між юридичними науками щодо методологічних знань^{[35] [36];}

- ідеологічна (від лат.

- виховна - сприяє підвищенню рівня правової культури населення, оскільки надає знання про закономірності, сутність і соціальне призначення права та держави в сучасному суспільстві, обґрунтовує необхідність і доречність неухильного дотримання та виконання норм права, активної участі у справах громадянського суспільства. Виховна функція, впливаючи на волю, свідомість і поведінку суб'єктів права, поряд з формуванням правової свідомості та правової культури виробляє почуття правомірної поведінки, що є важливою гарантією забезпечення законності та правопорядку. У цілому теорія держави та права спрямована на виховання законослухняних людей, а відтак, і на побудову громадянського суспільства та правової держави;

- комунікативна (лат. communico - роблю спільним; повідомляю; з'єдную) - забезпечує передачу нових знань із сфери загальнотеоретичних юридичних наук галузевим і, навпаки, дотримання оптимальних темпів приросту та вдосконалення юридичних знань, запобігання дублюванню наукових досліджень та утворенню прогалин в юридичних знаннях. Ця функція теорії держави та права, по-перше, сприяє запозиченню юридичною наукою новітніх досягнень інших галузей знання та їх адаптації до її потреб; по-друге, створює умови для найкращої циркуляції інформативних потоків між різними галузями юридичної науки з метою їх взаємодії та взаємозбагачення¹;

- прикладна (практична, науково-прикладна, практично-

прикладна, практико-орієнтуюча) - полягає у виробленні

рекомендацій для практичного вирішення складних завдань правового розвитку; реалізується через розробку проєктів нормативно-правових актів, концепцій реформування правових і державних інститутів, аналіз та узагальнення юридичної практики.

- інтеграційна (системоутворююча) - виявляється в тому, що теорія держави та права об’єднує всі юридичні науки у злагоджену, гармонійну пізнавальну систему і визначає її єдність. У процесі реалізації цієї функції відбувається інтеграція юридичних явищ і положень інших юридичних наук у загальнотеоретичні поняття, що мають абстрактний характер, а також формулюються їх дефініції, визначаються основні риси та закономірності, тенденції і випадковості виникнення, перетворення та функціонування праводержавних явищ. Ці юридичні поняття та їх доктринальні дефініції становлять каркас усієї юридичної науки, оскільки в концентрованій формі генерують спільні, істотні ознаки правових і державних явищ.

Окрім розглянутих вище основних напрямів дії теорії держави та права, в юридичній літературі додатково виокремлюють політичну (політико-управлінську), інтерпретаційну, пропедевтичну, навчальну й інформаційну функції^{[38] [39].}

Отже, є всі підстави стверджувати, що предмет теорії держави та права тісно пов’язаний і відповідним чином обумовлений функціями, які виконує ця юридична наука. Усі функції теорії держави та права взаємопов’язані між собою і можуть забезпечити позитивний результат лише за умови, що будуть здійснені в єдності, комплексі. Теорія держави та права виконує окреслені вище функції щодо свого предмета, використовуючи як власний доробок, так і напрацювання інших суспільних та юридичних наук.