§ 3.4. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ФОРМИ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОГО (ПОЛІТИЧНОГО) РЕЖИМУ

Форма державно-правового (політичного) режиму вказує на сукупність прийомів, методів і засобів здійснення державної влади.

Загальними показниками будь-якого

державного режиму є:

- ступінь реальності забезпечення прав і свобод

громадян;

- ступінь захищеності та забезпеченості гарантіями прав і свобод громадян (політичного й ідеологічного вибору, економічної свободи) та ступінь врахування інтересів різних соціальних груп (у тому числі меншин) тощо;

- роль права в житті суспільства та вирішенні державних справ;

- способи легітимації (узаконення) державної влади;

- співвідношення правових і неправових способів здійснення владних функцій;

- методи, інтенсивність і правова обґрунтованість використання силових структур, інших ресурсів влади;

- місце та роль у державному житті апарату примусу;

- участь громадян та їх об’єднань у політичному житті держави;

- основні способи вирішення конфліктів, що виникають у суспільстві.

Форма державного режиму дозволяє провести чітку межу між різними державами. Він є певною мірою «лакмусовим папірцем», за допомогою якого можна визначити відповідність між проголошеними положеннями насамперед форми державного правління та їх реальним втіленням у життя. Це пов'язано з тим, що і монархії і республіки можуть бути як реальними, так і номінальними (формальними). Державний режим допомагає відрізнити демократичну форму держави, що реально забезпечує політичну свободу й антидемократичну, за якої політична свобода або ще не досягнута, або придушується.

Різниця демократичних і антидемократичних режимів показує, що суб'єкти державного спілкування в номінальній монархії лише формально можуть бути підданими, але фактично вони є громадянами, які можуть активно приймати участь у формуванні та здійсненні реальної державної влади.

Демократичний державний режим - це стан політичного життя суспільства, за якого державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, утворенні та діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини.

До основних ознак демократичного державного режиму належать: основне джерело влади в державі - народ (громадяни); законодавча влада здійснюється виборним колегіальним органом - парламентом; рівність громадян перед законом, гарантованість державою їх прав і свобод; виборність представницьких органів влади населенням; юридично визначена строковість повноважень представницьких органів; розвинена система демократичних інститутів; пряма участь громадян у вирішенні загальних справ; реальне здійснення поділу державної влади; політичний плюралізм із врахуванням інтересів меншин.

Демократичний державний режим має кілька основних різновидів:

- ліберально-демократичний, заснований на системі гуманістичних принципів здійснення державної влади, визначенні свободи людини, її діяльності, забезпеченні рівності всіх перед законом;

- консервативно-демократичний, побудований на переважному застосуванні таких принципів державного управління, які склалися історично, отримали закріплення у свідомості суспільства, є характерними саме для цієї держави, що не бажає перейти до нових форм і методів державного управління;

- радикально-демократичний, здійснюється шляхом постійного

введення нових форм реалізації державної влади, використання рішучих заходів для підвищення ефективності державного управління^[104].

Антидемократичні державні режими - це режими, за яких державна влада здійснюється шляхом обмеження та порушення формально проголошених прав і свобод людини.

До основних ознак антидемократичного режиму в умовах сьогодення належать: формальне закріплення в

конституційних актах мінімуму прав і свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення; надмірна централізація державної влади; тенденція до застосування неправових засобів здійснення влади; застосування примусових методів управління; протиправне використання силових структур; у деяких випадках авторитаризм може досягати крайнощів у прагненні держави повністю контролювати всі сфери суспільного життя (економіку, ідеологію, духовно-культурний розвиток тощо).

Форми антидемократичного державного режиму:

- деспотичний державний режим - тобто режим необмеженої влади і свавілля в управлінні при відсутності його правових і моральних основ, повній безправності підданих. Нерозривно пов’язаний з деспотичними формами монархічного правління. Такий тип державного режиму був характерним переважно для рабовласницьких типів держав;

- авторитарний державний режим - інститути демократії існують формально, державні рішення приймаються правлячою елітою, функції якої не обмежуються законом, офіційно визнається пріоритет публічних інтересів над приватними інтересами;

- тоталітарний державний режим є крайньою формою авторитарного та характеризується такими ознаками: повним, або тотальним, самодержавством диктатора - царя, тирана, фюрера, вождя; жорстким контролем держави в усіх сферах економічного і політичного життя, а також життя окремого громадянина; повним одержавленням усього громадянського життя; наявністю однопартійної системи, яка є пануючою в суспільстві, та відсутністю партійної опозиції або іншої легальної опозиції; наявністю однієї пануючої ідеології в усіх сферах життєдіяльності суспільства; відсутністю або формальною (фальшивою) реалізацією різних форм демократії - безпосередньої та представницької; ліквідацією або суттєвим обмеженням демократичних і громадянських прав і свобод громадян; приматом держави і каральних органів стосовно різних інститутів суспільства, ліквідацією громадянського суспільства, його інститутів і принципів; мілітаризацією політичної та економічної систем, створенням військово-промислових комплексів, які домінують над усіма іншими сферами суспільного життя.

Необхідно відзначити, що в реальному житті в будь-якому державному режимі завжди проявляються поєднання рис різних його видів, тобто «чистих» державних режимів практично не існує.

Рашизм (від «Росія» (англ. Russia, «Раша») + «фашизм»), або російський фашизм, - термін, який використовується науковцями,

політиками і публіцистами для позначення політичної ідеології та соціальної практики владного режиму Росії кінця XX - початку XXI століття, що базується на ідеях «особливої цивілізаційної місії» росіян, «старшості братнього народу», нетерпимості до елементів культури інших народів; на тоталітаризмі й імперіалізмі радянського типу, використанні російського православ’я як моральної доктрини, на геополітичних інструментах впливу, насамперед енергоносіях для європейських країн, військовій силі, стосовно країн, що входять до сфери впливу РФ.

В основі рашизму (російський філософ, ідеолог Дугін О. Г.), який уже цілком сформувався в офіційну ідеологію, лежать заперечення сили права й утвердження права сили, неповага до суверенітету сусідів і самоствердження через свавілля та насильство. Першочерговими ознаками рашизму є агресивна ненависть до інших людей, думка яких відрізняється від типової пропаганди РФ. Загалом, ці риси притаманні будь-якій російській владі й успадковані від Золотої Орди. Однією з основ рашизму є ідеологія духовної теорії РПЦ про «богообраність» росіян [1].

Контрольні питання:

1. Сформулюйте поняття форми держави та назвіть елементи.

2. Наведіть точки зору сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців щодо елементного складу (структури) форми держави.

3. Охарактеризуйте принципи організації та функціонування форми держави.

4. Розкрийте взаємозв’язки між формою держави та її сутністю, змістом та історичним типом.

5. Сформулюйте поняття та охарактеризуйте види форми державного правління.

6. Назвіть особливі властивості монархічної республіки.

7. Сформулюйте поняття та охарактеризуйте види форми державного устрою.

8. За якими принципами утворюються автономії.

9. Назвіть специфічні риси державного устрою держави України.

10. Сформулюйте поняття та охарактеризуйте види форми державно-правового режиму.

Корисні джерела для підготовки до занять:

1. Бостан С. К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики / Бостан С. К. - Запоріжжя : Юридичний ін-т, 2005. - 540 с.

2. Бурдін М. Ю., Логвиненко І. А., Лазарев В. В. Теорія держави та права у визначеннях та схемах : довідник. Харків : ХНУВС, 2021. 108 с.

3. Кириченко В. М., Кириченко Ю. В., Соколенко Ю. М. Політико- правова система України : підручник / за заг. ред. В. М. Кириченка. Київ : Центр учбової літератури, 2019. 304 с.

4. Кресіна І. О., Явір В. А., Ходаківський М. Д. Етнокультурна автономія як інститут забезпечення прав національних меншин: світовий досвід і Україна : наук. записка. Київ : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2018. 100 с.

5. Пендюра М. М., Старицька О. О. Унія як форма державного устрою / М. М. Пендюра, О. О. Старицька // Актуальні питання державотворення в Україні : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 20 трав. 2016 р.) ; редкол. : д. ю. н. І. С. Гриценко (голова), к. ю. н. І. С. Сахарук (відп. ред.) та ін. - В 3-х томах. - Том 1. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2016. - С. 52 - 53

6. Пєтков С. Поліетнічна Україна: формування поліетнічного та полірелігійного складу населення на теренах Східної Європи з найдавніших часів до ХІХ ст. Київ : АртЕк. 2019. 152 с.

7. Правознавство : навч. посіб. / М. М. Пендюра, О. Я. Лапка, А. Л. Калінюк та ін. Київ: 7БЦ, 2022. 548 с.

8. Правознавство: Підручник для студентів ВНЗ / Кол. авторів.

Черкаси, 2019. 686 с. URL:

http://eprints.cdu.edu.Ua/1977/1/pravozn21.04.pdf

9. Севрюков Д. К. Суверенітет. Генеалогія ідеї в контексті політичної та правової історії : монографія. Київ : Талком, 2018. 234 с.

10. Сучасний унітаризм: доктрина і практика : монографія. До 30-

річчя незалежності України / [Ю. С. Шемшученко, О. В. Скрипнюк,

О. В. Батанов та ін.] ; за ред. Ю. С. Шемшученко. Київ : Юрид. думка, 2021. 514 с.

11. Теорія держави і права : підручник / В. М. Марчук,

Л. В. Ніколаєва, Т. О. Гуржій та ін. ; за заг. ред. Л. В. Ніколаєвої,

Т. О. Гуржія. - Київ : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2019. - 424 с.

12. Теорія держави та права : навч. посіб. / [Є. В. Білозьоров,

О. Б. Горова, В. П. Власенко, А. М. Завальний, Н. В. Заяць та ін.] ; за заг. ред. С. Д. Гусарєва, О. Д. Тихомирова ; Нац. акад. внутр. справ. Київ : Освіта України, 2017. 320 с.

13. Теорія держави та права : практикум / [Є. В. Білозьоров та ін.]. Київ : Маслаков, 2018. 166 с.

14. Тополевський Р. Б., Федіна Н. В. Теорія держави і права: навч. посібник. Львів: ЛьвДУВС, 2020. 268 с.