§ 7.5. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА

За роки незалежності органи державної влади України розробили та ухвалили низку нормативно-правових актів. Однак вітчизняне законодавство лишається вкрай складним і суперечливим.

Удосконалення законодавства України є однією з нагальних потреб сьогодення^[220]. Серед форм удосконалення законодавства

виокремлюють обговорення проєктів нормативно-правових актів, узгодження проектів нормативно-правових актів, експертизу проектів нормативно-правових актів, підписання законів Президентом України, державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів відповідними органами юстиції, новелізацію та ревізію чинних нормативно-правових актів, скасування незаконних чинних нормативно- правових актів, офіційне нормативне тлумачення чинних нормативно - правових актів, припинення чинності неконституційних і незаконних нормативно-правових актів судовими рішеннями та систематизацію нормативно-правових актів¹.

Систематизація має на меті стабілізацію правопорядку, перетворення нормативно-правового регулювання на інструмент для забезпечення нормального життя суспільства та якомога ефективнішого управління державними справами в інтересах особи.

Основними функціями систематизації є:

1) уможливлення огляду всього масиву чинного законодавства;

2) виявлення та усунення неузгодженостей, суперечностей, прогалин правового регулювання;

3) підвищення ефективності законодавства;

4) надання законодавству інформаційної доступності, зручності для використання;

5) сприяння вивченню та дослідженню законодавства;

6) підвищення рівня правового виховання громадян, формування їх правосвідомості.

Систематизація законодавства сприяє ефективному здійсненню правотворчої діяльності, зокрема виявленню причин суперечностей, невідповідностей у нормативному регулюванні та їх усуненню, а також застосуванню і реалізації нормативно-правових актів та умов, спрямованих на поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів^{[221] [222].}

Найпоширенішими в наукових колах є такі основні підходи до тлумачення поняття «систематизація законодавства»:

1. Діяльність, спрямована на впорядкування, приведення до системи чинного законодавства цілком або його частини.

2. Особливий вид удосконалення нормативно-правових актів.

3. Діяльність з упорядкування й удосконалення нормативного матеріалу шляхом його опрацювання та розміщення за класифікаційними критеріями, які обирають відповідно до тих завдань, які виконують завдяки цій діяльності.

4. Діяльність органів держави й інших суб'єктів з упорядкування та вдосконалення законодавства, приведення його до певної системи шляхом упорядкування збірників або створення єдиних нормативних актів.

5. Діяльність зі зведення нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс.

6. Цілеспрямована діяльність компетентних суб'єктів з упорядкування нормативно-правових актів для зручності користування ними на практиці, усунення можливих суперечностей, неточностей, прогалин і в такий спосіб удосконалення системи законодавства загалом.

7. Діяльність з упорядкування та вдосконалення нормативного матеріалу шляхом його зовнішнього та внутрішнього опрацювання з метою підтримання системності законодавства та забезпечення суб'єктів права необхідною нормативно-правовою інформацією.

Отже, систематизація законодавства - це діяльність з упорядкування та вдосконалення нормативного матеріалу шляхом приведення чинних нормативно-правових актів певної держави в цілісну, узгоджену та несуперечливу систему.

Предметом систематизації законодавства є юридичні нормативні акти, тобто акти, які містять норми права.

Мета систематизації - забезпечення високої якості законодавства, усунення юридичних помилок, суперечностей, забезпечення доступності нормативно-правового матеріалу для

громадян.

У юридичній літературі виокремлюють переважно два основні підходи до видів (форм) систематизації. У межах першого підходу визначають чотири її види: кодифікацію, консолідацію, інкорпорацію та облік. Відповідно до другого, виокремлюють лише кодифікацію, інкорпорацію та консолідацію, визначаючи облік як необхідний етап здійснення кодифікаційної діяльності, технічний засіб, спрямований на полегшення систематизації.

Класифікація систематизації законодавства на відповідні види є умовною, оскільки під час проведення певних систематизаційних робіт комплексно використовують прийоми та правила всіх видів систематизації. Саме домінування прийомів та правил й обумовлює можливість виокремлення конкретного виду систематизації.

Облік нормативно-правових актів полягає у створенні пошукових систем для знаходження нормативно-правових актів. Прикладом такого виду систематизації є електронна пошукова система Верховної Ради України^[223].

Кодифікація - це діяльність уповноваженого законодавчого органу, що полягає в змістовому переробленні норм права, пов’язаних спільним предметом регулювання, їх об’єднання в одному акті.

Кодифікація має низку особливостей:

а) предметом кодифікаційного опрацювання є конкретні норми й інститути права незалежно від того, у яких актах вони містилися раніше;

б) систематичний виклад норм та інститутів права саме й становить завдання кодифікації;

в) унаслідок кодифікації укладають не збірник нормативних актів, а новий єдиний зведений правовий акт, який обов’язково затверджує компетентний правотворчий орган^[224].

За обсягом розрізняють такі види кодифікації:

- загальну - припускає створення зведених кодифікованих актів для основних галузей законодавства.

- галузеву - припускає об’єднання норм права певної галузі права в суворо встановленому порядку (Цивільний кодекс України, Кримінальний кодекс України тощо). Галузева кодифікація посідає провідне місце серед інших видів кодифікації тому, що розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета й методу правового

регулювання;

- міжгалузеву (комплексну) - припускає об’єднання норм права за принципом регулювання значної сукупності суспільних відносин у сфері державної діяльності, галузі господарства або соціально-культурного будівництва (Повітряний кодекс України, Кодекс торгового мореплавства України тощо). Міжгалузева (комплексна) кодифікація є додатковим напрямом кодифікаційних робіт, що мають істотне значення;

- спеціальну (внутрішньогалузеву) - припускає

об’єднання норм права конкретного інституту або підгалузі права певної галузі (Водний кодекс України, Лісовий кодекс України тощо). Як і комплексна кодифікація, спеціальна (внутрішньогалузева) кодифікація є напрямом кодифікаційних робіт, що доповнюють галузеву кодифікацію.

За результатами розрізняють такі види кодифікації:

- кодекс - єдиний, зведений, юридично і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативний акт. Він має складну структуру та значний за обсягом, поділяється на частини: загальну й особливу, розділи та глави (Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення тощо);

- статут - кодифікаційний акт, що регулює

діяльність певних міністерств, організацій, певну сферу управління (Статут Національної академії внутрішніх справ, Дисциплінарний статут

Національної поліції України, Стройовий статут Збройних Сил України тощо);

- положення - кодифікаційний акт, що визначає правовий статус, завдання та компетенцію державних органів й установ (Положення про Міністерство внутрішніх справ України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України);

- правила - кодифікаційний акт, що визначає не правовий статус, а правовий порядок певного виду діяльності (Правила дорожнього руху, Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, Правила носіння однострою поліцейських, Правила етичної поведінки працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій, територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління).

Роль правоохоронних органів у такому різновиді систематизації полягає в тому, що вони є консультативними, дорадчими інституціями, які можуть надавати пропозиції щодо створення кодифікованих актів чи беруть участь у підготовці їх проєктів.

Інкорпорація є виключно зовнішньою обробкою законодавчого матеріалу, обліком й об’єднанням його без зміни тексту актів за заздалегідь визначеними ознаками, зокрема: юридична чинність нормативно-правових актів, хронологічна чи алфавітна послідовність, системно-предметний порядок тощо.

Об’єднання цих текстів у збірники (зібрання) передбачає тільки зовнішнє опрацювання нормативних актів, що не порушує їх нормативного змісту: збереження незмінним нормативного змісту акта є головною відмінністю інкорпорації від кодифікації.

Отже, інкорпорація - це спосіб систематизації нормативно- правових актів, що полягає в об’єднанні їх за певним критерієм без зміни змісту норм права.

Види інкорпорації:

✓ офіційна - здійснюють від імені компетентних державних органів (наприклад, «Відомості Верховної Ради України»);

✓ неофіційна - здійснюють видавництва, наукові й освітні заклади, практичні органи, окремі спеціалісти.

Цей вид систематизації поширений у діяльності правоохоронних органів, прикладом є Довідник слідчого, Довідник експерта-криміналіста, у яких зведено витяги з нормативно-правових актів, що регулюють діяльність окремого підрозділу

правоохоронних органів, причому жодних змін до норм права не вносять.

Також доволі часто науковці визначають тактику, порядок проведення окремих юридично значущих дій

правоохоронців¹. Однак, з огляду на ресурсомісткість інкорпорацій у паперовому вигляді, рекомендовано обмежитися електронними інкорпораціями нормативно-правових актів^{1 2 3}.

Консолідація - це спосіб (форма) систематизації, що полягає в об’єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, у єдиний нормативно-правовий акт, переважно без зміни змісту.

Новий збільшений акт цілком замінює нормативні акти, що ввійшли до нього, оскільки його заново приймає компетентний правотворчий орган,

він має власні офіційні реквізити. Специфіка консолідації полягає в тому, що основною її метою є усунення множинності нормативно-правових актів, дублювання чи колізій норм права тощо.

Консолідація має як схожі з кодифікацією та інкорпорацією риси, так і специфічні ознаки, що відрізняють її від інших видів систематизації законодавства. На відміну від інкорпорації, консолідація спрямована на підготовку одного або кількох нормативно-правових актів з вузького кола питань шляхом об’єднання в них правових норм, які містяться в раніше виданих нормативних актах. Крім того, консолідація законодавства має лише офіційний характер, оскільки новостворений акт затверджує уповноважений орган, а решту актів, норми яких увійшли до нього, визнають такими, що втратили чинність. На відміну від кодифікації, консолідація законодавства обмежується лише зовнішнім опрацюванням, а не внесенням змін до змісту нормативно-правового акта^[225].

Отже, систематизація відіграє надзвичайно важливу роль в обліку чинних нормативно-правових актів, під час видання нових норм права, забезпечення їх узгодженості, ліквідації повторів і застарілих норм, належного вибору найефективніших засобів регулювання суспільних відносин у правоохоронній діяльності. Водночас систематизація законодавства служить засобом з’ясування змісту норм права і правильного їх застосування правоохоронними органами, сприяє розумінню загальних принципів і зв’язків окремих частин права.