Відносини адвоката з клієнтами

Адвокат не може прийняте доручення на ведення цивільної справи, якщо претензія його клієнта не засновані на законі. З'ясувавши суть справи, характер правовідносин і наявність юридичних підстав, адвокат повідомляє довірителю свої міркування про докази і перспективи судового розгляду.

- Адвокат не може прийняти доручення по цивільній справі у наступних випадках: коли простежується відсутність фактів, необхідних для обгрунтування вимог або заперечення довірителя;

- у випадках, у яких обґрунтування вимог або заперечень не може бути підтверджено доказами, допущеними законом для даних правовідносин;

- при розбіжності правових позицій адвоката і довірителя;

- якщо він є родичем іншої сторони в справі.

Прийнявши рішення про неможливість участі в цивільній справі, адвокат повідомляє про це довірителю завчасно, для того, щоб той мав час і можливість звернутися до іншого адвокату.

Доручення на ведення кримінальної справи приймається адвокатом на прохання будь-якої особи. Але якщо підзахисний заперечує проти того, щоб певна особа уклала угоду на ведення його справи, така угода розривається. Тому що в противному випадку між ним і підзахисним не буде головного сполучного фактору - довіри.

По груповій справі адвокат не може захищати декілька осіб, інтереси яких суперечать друг другу. Прийнявши, наприклад, доручення на ведення подібної справи, адвокат змушений буде «згладжувати» їхні позиції, умовляти кожного дещо змінити у своїх показаннях, із тим щоб зовнішньо виглядати представником узгоджених спільних відношень своїх клієнтів до обвинувачення, висунутому проти них, а воно звичайно конкретно й індивідуалізовано.

Не можна адвокату братися одночасно за захист дорослого клієнта і неповнолітнього. Наприклад, батька і сина. Навіть якщо їхньої позиції збігаються.

Якщо адвокат бере участь у кримінальній справі за призначенням, у порядку ст.47 КПК, він роз'ясняє підзахисному суть цього принципу, і його право - запросити іншого адвоката, але вже за згодою.

Адвокат підтримує будь-яку позицію, зайняту його підзахисним. Якщо той не визнає себе винним, адвокат також повинен бути пов'язаний цією тезою і в міру можливості намагатися обґрунтувати її матеріалами справи. Грубим порушенням самим адвокатом права на захист буде, якщо адвокат прямо або побічно висловиться про визнання їм провини підзахисного, яку той заперечує.

Підзахисний може визнавати факти, що обгрунтовують події або склад злочину, але заперечити свою причетність до нього, тобто винність. Адвокат і тут повинен спробувати підсилити позицію підзахисного, знайти в справі те, що ставить під сумнів суб'єктивну сторону складу злочину.

Бувають випадки, коли підзахисний признається у вчиненому, хоча об'єктивних доказів цьому в справі вкрай мало. Адвокат роз'ясняє йому сформовану ситуацію і роз'ясняє можливість заперечування провини через недостатність обвинувальних доказів і, як наслідок цього, більшу ймовірність винесення виправдувального вироку. Тут можливі два варіанти поведінки клієнта. Один - коли він, вислухавши адвоката і подумавши, що було, є і буде в справі, погоджується з адвокатом, змінює зізнання на заперечення. Адвокат посилює це доказовим матеріалом. Якщо вирок буде виправдувальним, то справа вважається виграною адвокатом.

Але коли після зміни підзахисним позицій суд все ж таки винесе обвинувальний вирок, то моральна відповідальність за таке рішення цілком ляже на адвоката. До того ж суди в таких випадках пишуть у вироках, що підсудний змінив початкові показання (зізнання) з метою уникнути відповідальності. І призначається покарання, більш суворе в порівнянні з тим, що могло б бути призначено підзахисному, якби той з початку слідства і до закінчення суду стояв на показаннях, в яких визнавав свою провину, отже, адвокату варто враховувати і цей фактор: чи вдасться йому самому переконати суд у невинності підзахисного і які можуть бути наслідки як його удачі, так і невдачі.

Другий варіант захисту підзахисного, який визнає провину, незважаючи на слабкість обвинувального матеріалу, це коли підзахисний не реагує на інформацію адвоката і продовжує стояти на позиції повного визнання провини.

Як бачимо, в обох варіантах адвокат повинен проявити себе не стільки як юрист, скільки як розумна людина, спроможна бачити всі можливі варіанти розвитку справи.

У випадку, коли адвокат встановить, що зізнання провини було отримано за допомогою незаконного впливу на підзахисного, він повинен вжити усі заходи, щоб подібні обставини були зафіксовані в матеріалах справи.

Іноді між адвокатом і підзахисним бувають випадки колізій, тобто розбіжності поглядів у певних аспектах справи. Важливо, щоб не було принципових розбіжностей між ними, тобто конфлікту, який не дає адвокату ні підстав, ні права захищати підсудного. Завдання адвоката - обговорити з підзахисним усі питання, які викликають у них різне ставлення до них, і виробити єдиний підхід до будь-якої обставини, що буде досліджувати суд.

Після оголошення вироку відносини адвоката з підзахисним, уже засудженим, також повинні продовжуватися до певного часу.

Якщо вирок не влаштовує підзахисного, адвокат зобов'язаний подати апеляційну скаргу, але знову таки за згодою засудженого. Коли той заперечує, адвокат пов'язаний з його позицією і скарга не подається, але в цьому випадку адвокату потрібно взяти від підзахисного письмову відмову від подачі скарги. Вона застрахує адвоката від неловкої ситуації, що може скластися тоді, коли клієнт передумає про свою відмову і буде просити адвоката скласти апеляційну скаргу, хоча термін її подачі давно вже минув. І ця письмова відмова підзахисного передбачить можливі докори з боку будь-яких осіб.

Прфесійно-етичними повинні бути і дії адвоката, що стосуються і грошових відношень із підзахисним.

Гонорар за згодою між ними визначається в розумних межах. Враховується ряд факторів:

- це обсяг і складність справи;

- тривалість процесу або час, витрачений на його підготовку і консультування клієнта;

- матеріальне становище людини, що звернулась за правовою допомогою адвоката;

- необхідність проведення власних досліджень;

- звернення до спеціалістів;

- бесіди і консультації з ними т.д.

Враховуються також і особливості регіону, де працює адвокат із підзахисним. Наприклад, у Києві розміри гонорару вище, чим, наприклад у Запоріжжі, де людям багато місяців не платять зароблені гроші. Приймається в розрахунок і ділову репутацію адвоката, його професіональний, а не «газетний» авторитет.

Працюючи в суді, адвокат зобов'язаний додержуватися процедурних правил, виявляти повагу до суду.

Дотримання адвокатом названих і інших неписаних морально-професійних норм є гарантією його авторитету серед колег: показником чесності, порядності і кваліфікованості. Тобто - престижу.