7. Повір’я з буденного життя у творах наших письменників. '

Цих повір’їв дуже багато у всіх письменників, а особливо в старших, але я подаю їх тут тільки для зразка, подаю мало.

Т. Шевченко (1814—1861). Я води набра­ла та вповні шлях і перейшла 115 (вид.

Μ. Вовчок: 1857 р.: Переполошилась дуже жінка, і дочка в неї уродилася схожа — як у око впала —на того чумака кремеза, що ото її питав (і налякав) III. 361. Як паски печуть, то багато вся­ких повір’їв, т. 11. 386—387.

П. К у л і ш: „Чорна Рада” 1857 р.: Коли п’ють, то рештками бризькають під стелю й кажуть: Щоб на­ші діти отак вибрикували! Щоб чого не сталось із переполоху: Може із мить її свяченою водою, та нехай би наділа сорочку пазухою назад. 182. Ко­ли б не занедужала жидова з переляку! А попе­ревертаймо їм сорочки пазухами назад! IV. 10.

Артемовський - Гулак: Кулю замовлять, хто вміє, — того вже не лизне ні сам пан сатана. 401. Щоб вам легенько ікнулось! 402.

Мирний П.: Чорна кішка пробігла між ними II. 323 (на сварку). Хай нашим ворогам така шибе­ниця! скрикнула Христя, вихиливши чарку і вибриз­нувши краплю поверх голови. II. 360. ВстакГчи з по-

стелі, то як ступиш ЛІВОЮ ногою на долівку, буде зле. II. 505.

І. Н е ч у й - ЛевиЦький: „Причепа”: Я б і зро­ду-звіку не ходила простоволоса... Чи слід моло­диці світити грішним волосом проти Божого сонця? І мати моя носила очіпок на голові, і я носитиму вже до смерти 128. Леміщиха, за народнім звичаєм, мала за великий гріх світити волосом 179. „К. сім’я”: На місці, де мають ставити хату, сіють пшеницю. Як зійде, то знак, що місце для хати чисте 88. Хазяїн випив цю чарку до самого дна, щоб не зоставалось на сльози 44. Хто купить Мира од Мироточивих Го­лов у Києві або оливи з лямпад над Св. Варварою (в Києві) та буде мазать собі очі та лоб, в того ніколи не болітимуть очі й голова 136.

Ів. Багряний: „Тигролови”: Перед відходом: Ну, сідаймо, щоб іще зійтись колись П. 122. 1947 р.

Н. Рибак: Свічці хочеться, щоб вона перей­шла йому дорогу, але натомість дівчина виливає во­ду на землю, і не переходить дорогу з порожніми відрами („Пер. Рада” 1948 р.). Пити за перемогу не годиться завчасно, то прикмета погана 395.

Ольга Кобилянська: „Земля” 1901 р.: Як на весні земля добре ореться, буде добрий рік 127. Не вільно дівчині, яка втратила дівоцтво, брати він­ка на себе до шлюбу 251. Волосся розплетене на знак жалоби 312.

Борис Гр1нчёнко: Твори, т.-II ст. 148: Він до Гайденка вже щось не став їздити, — мабуть, глека розбили (вид. 1963 р.).

Борис Харченко в своїй „Волині” ч. 1 1959 р.

подає: „Корову продали з мотузкою, щоб було на щастя” 94. — „Ой, не стіймо ж, не стіймо удвох на порозі: щастя-долі не буде” 274. — „Глечики на щастя б’ються” 298.

8. Повір’я буденного життя.

Подаю ще, на закінчення цього розділу, повір’я, часті в буденному житті.

I. На щастя, на добре. Знайдена під- к о в а приносить щастя, тому її бережуть у хаті, або прибивають до порога. Часом прибивають у крам­ниці, щоб щастила торгівля. Повір’я поширене на всьому світі здавна.

Як вип’єш з ким з одної шклянки чи чарки, то будеш знати думки його.

Пір’я павича приносить щастя, тому його но­сять на капелюсі.

Як випаде зубок у дитини, то вона закидає йо­го на гору (стрих) і проказує: Мишко, мишко, на тобі мого зуба, а ти дай мені свого! У миші зуби дуже міцні.

Коли говориш кому що добре, і хочеш, щоб воно позасталося назавжди, стукни рукою (пальця­ми) по столу чи взагалі по чому, твердому, три рази.

Коли падає з рук яка річ, то це до вас хтось поспішає. Якого роду річ, то й поспішає відповід­но чоловік чи жінка: Падає ніж, то поспішає чоло­вік, падає ложка, то жінка.

Коли ніс свербить, то буде випивка.

Як хто довго не приходить, а ви хочете, щоб він прийшов, то викликайте його ім’я в комин, — і він неодмінно прийде.

II. На нещастя, на недобре. Як курка заспіває півнем, жди нещастя.

Як людина багато позіхає, це на недобре: чи не

пристрів хто. Коли вишіптувати чи виливати при­стріт, то він виходить з людини позіханням.

Коли виряджаєшся на яке завдання чи на яку ро­боту і спіткнешся на початку, або кінь під тобою спіткнеться, то не вдасться тобі.

Хто вітається через поріг, то на сварку.

Не читай за їдою книжки, бо заїси свій-.розум і нам’ять.

Читаючи, не лишай книжки незакритою, а то все забудеш.

Хто надіне що навиворіт, буде побитий.

Не свищи в хаті, бо з’явиться диявол.

Дзеркало треба завішувати на ніч, а то поба­чиш у ньому померлого або диявола.

Як чорна кішка пробіжить між ким, то на свар­ку.

Вони глека розбили, — посварилися через дівчину.

ПІ. Поводження. За тютюн чи папіросу не прийнято дякувати.

Коли їси хоч надворі, то їж з непокритою голо­вою.

Коли хто їде в дорогу, то перед виходом з ха­ти всі на хвилинку сідають, — щоб поводилось у до­розі, а як є дівчина на відданні, то щоб старости сідали.