6. Віра в сни.

З найдавнішого часу серед усіх народів світу поширена глибока віра в сни, віра в те, що сни віщі, що вони збуваються¹⁷. Вірили, що на час сну душа кидає людину й ходить по тому світі, а там знають, щб з тобою станеться, і тому сни завжди віщі.

Віру в сни підтримала Біблія, де їх дуже бага­то. Сни фараона (Буття 40-41. 1-7) і розгадка їх Йо­сипом були загально відомі й будили повагу до снів; взагалі вдавнину сни поважали й конче шукали їх­нього вияснення (Буття 40. 8, Данила 2. 3). Зрештою, в Біблії Сам Бог говорить, явившись Аарону при вході до Намету: „Якщо буде в вас Пророк, то Я, Господь, дамся йому пізнати в видінні, буду в сні говорити Я з ним” (Числа 12.6).

Так само Книга йова 33. 14-15 рішуче твердить, що в снах Сам Бог промовляє:

Бо Бог промовляє і раз, і два рази, людина ж не бачить того: у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі.

Коли цареві вавилонському приснився був сон, то він наказав „покликати чарівників та заклиначів, і чаклунів та халдеїв, щоб розповіли цареві про йо­го сни” (Даниїла 2.2). Відгадувачі (толкувателі) снів звичайно мали велике значення, напр., йбсип при дворі єгипетського фараона.

В. Снегирев: Вера в сны. — Д о х м а н : Сно- видЄнія. и значеніе их, как предвестников болезней, 1890 р. — П. Вяземскій: ЗамЄчанія на „Слово о полку ИгоревЄ” 1875 р.. ст. 265—271. — В. Переш: Слово о полку Іго­ревім. Київ, 1926 р. ст. 238—259. — Рождественскій Н. В.: ВЄшіє сны. Спб. 1897 р.. 64 сторінки. — Арх. М и х а ї л: Духовний світ, Торонто, 1961 рік.

Але віру в сни найбільше поширила й освятила, звичайно, Євангелія від Матвія, що подає їх аж п'ять раз: Йосипу Ангол у сні звелів прийняти Ма­рію (1.2), наказав утікати до Єгипту (2.13) й верта­тися звідти (2.19); у сні ж Бог остеріг мудреців (волхвів) не йти до Ірода (2.12), і нарешті Пилатова жінка багато терпіла у сні з-за Ісуса (27.19).

Так само й греки вірили в Боже надприродне походження снів, але вже Аристотель виступав про­ти них, а Діоген просто висміював тих, хто вірить у сни. Але греки по Христі, звичайно, вірили в сни, і десь на початку V віку Єпископ Філософ Синезій (379—412) написав цілого трактата „Про Сни (Migne: Patr. Graeca, т. 66 ст. 1281-1319), а Никифор Григо­ра (1295—1360) вже склав першого докладного Сон­ника, як доповнення до праці Синезія (там само, т. 149, ст. 521-642). Трохи пізніше в Візантії постає низка Сонників, які впливали й на слов’янський сві­тогляд.

В нашій давній літературі віщі сни були звичай­ним явищем; напр., їх повно в літературі, переклад­ній з грецького: в Олександрії, в Історії Юдейської війни Йосифа Флавія, в повісті про Девгенія й т. ін. а вже в Життях Святих снів повно. Не мало снів і по наших Літописах.

Дуже сильно описаний сон Київського князя Святослава Грозного в нашій пам’ятці 1187-го року „Слово о полку Ігоревім”, і це дуже цінне джерело Для досліду наших снів у старовину. Подаю цей важ­ливий сон у перекладі: „А Святослав бачив смутний сон (це по поразці князя Ігоря половцями). У Києві

на горах — розповідає він, — зодягали мене звечо­ра чорним покривалом на ложі тисовому, черпали мені синє вино,, з отрутою змішане, порожніми са­гайдаками поганих чужинців сипали мені на лоно великі пёрла (женчюг), і пестили мене. І ось уже дах без гребеня в мойому златоверхому теремі! Всю ніч з вечора грали темносірі (бусові) ворони. Біля Плісненська на болоні були нетрянські гадюки (дебр- ські сані), і неслися до синього моря”.

Академік В. Перетц у своїй праці про „Слово” 1926 р. перевірив ці сни по стародавніх Сонниках, і ствердив, що в цьому сні Святослава визначають: перла — сльози (267), так само яК і намисто, постіль

— на недугу, чорна одіж"— на печаль, змія та крук

— на нещастя, а дах без гребеня віщує покійника.

Різних Сонників у нас було дуже багато, але старші зовсім не дійшли до нас. Відомий сербський Сонник XV в., а український найдавніший 1780-го року (з бібліотеки П. К. Симоні). Звичайно, тол- куванням снів сильно зловживали, і сильно їм до­вірялися, а тому вже в Пролозі під 27 лютим дається Слово Антіохії: „Яко не подобаєть вірувати сном”, де виступається вже проти снів.

„Сон у руку” — це сон, що неодмінно сповнить­ся, в Україні такі сни в середу (Ю. Косач: Еней, 1947 ст. 27). У „Землі” О. Кобилянської 1901 р. по­дається, що „Докія зналася на снах. Полум’я значи­ло відомість. Дим — зла новина, а що дим клубив- ся гадюкою до хлопця — означало лихі люди” 180. Марко Вовчок (І-ІІ ст. 4): „Як дівчині сниться місяць

— то жених, а як молодиці — чоловік приїде або син народиться... Люборацькі” Свидницького 151: „Як сняться людині гроші або що яйце їси, або яб-

лука, вишні, то будуть бити”. „Повія” П. Мирного: Коли собака сниться — то напасть 65.

Б. Харченко в „Волині” 1959 р. І. 128 подає: „Сон з середи на четвер збувається”-