Вступ

Людина, як відомо, не народжується з логічним мисленням. Воно у неї формується і розвивається в процесі соціалізації. Звідси суспільна потреба різними засобами формувати логічне мислення індивіда, стимулювати його постійну зацікавленість до систематичного нарощування логічних знань з подальшим їх використанням на практиці.

Зрозуміло, що найбільш ефективним засобом оволодіння логічними знаннями є систематичне і зацікавлене вивчення логіки як науки. Такі знання потрібні всім без винятку, оскільки вони дозволяють чітко і ясно формулювати свої думки, робити правильні висновки із наявних суджень, а в процесі дискусії довести істинність власних думок і аргументовано заперечити хибні твердження опонентів.

Звичайно, у цьому контексті можна зауважити, що людина, навіть не знаючи про існування такої науки як логіка, у житті все ж мислить правильно. Це вірно, але така ситуація пояснюється насамперед тим, що особистість живе у світі, для якого характерне об’єктивне існування закономірностей. Тому в процесі суспільної практики вони відображаються у свідомості людини (хоче цього вона чи не хоче) на інтуїтивному рівні. Так, будь-яка людина, знаючи, що в природі немає наслідку без причини, робить з цього відповідні логічні висновки і відповідним чином корегує власні дії. Це дозволяє їй на певному рівні досить адекватно реагувати на виклики оточуючого середовища. Але, за умов виникнення і розвитку інформаційного суспільства, в якому головним продуктом є інформація, знання логіки на інтуїтивному рівні не задовольняє суспільних потреб сучасного соціуму.

В інформативному суспільстві знання логіки потрібно всім: і учням та студентам, які здобувають знання; і вчителям та викладачам, які їм їх передають; і працівникам всіх галузей народного господарства. Але, насамперед, логічні знання потрібні юристам, які будують процеси обвинувачення і захисту у відповідності з правилами логіки. Знання логіки дозволяє їм виокремити головне від другорядного, критично сприйняти ту чи іншу інформацію, використати ефективні форми доведення істинних суджень і спростування хибних.

Поглиблення процесу демократизації діяльності правоохоронних і судових органів, посилення за ними контролю з боку суспільства, вимагає підвищення рівня логічних знань у їх працівників. Це дозволить, зокрема, їм оволодіти засадами основ аргументації, навиками їх практичного використання в полеміці, дискусіях, судових процесах тощо.

В даній роботі з позицій традиційної логіки викладені основні форми правильного мислення (поняття, судження, умовиводи, основні формально-логічні закони), а також типи логічних помилок, які найчастіше допускаються на практиці. Розглянуті різновидності форм гіпотез, процес їх побудові, сфери дії та інший логічний матеріал. При викладені логічного матеріалу враховувалася специфіка майбутньої юридичної практики випускників. Щодо контрольних питань та логічних вправ, які містяться в роботі, то вони дозволять самостійно перевірити власний рівень засвоєння логічних знань та сформувати навички вирішення стандартних логічних задач.

При написані роботи автор використав напрацювання В.Бочарова, В.Брюшинкіна, Є.Войшвілла, О.Гвоздика, А.Гетьманової, В.Жеребкіна, К.Жоля, А.Івіна, А.Ішмуратова, А.Конверського, М.Кондакова, К.Павлова, Б.Тофтула, О.Щербини, І.Хоменко та інших.