12. Феномен Сократа: філософські погляди та методи.

Сократ (469-399 р. р. до н. е) – вважав, що основним чинником людської поведінки мусять бути знання: завершенні та остаточні. “Знання – це добро і головний чинник боротьби зі злом (неправильного прийняття рішення).

Сократ засновник діалектичного способу введення співбесіди – “маєвтики”- це майстерність розумової поведінки, вміння та мистецтво захистити або спростував ати те чи інше твердження шляхом його зіставлення з іншим протилежним йому висловлюванням. Подібно до того, як акушерка витягує дитину з материнського чрева, як вважав Сократ, філософ допомагає людині народити істину. Ми всі «вагітні», запліднені істиною, але не кожен з нас здогадується про це. Шукав належне знання, Сократ у своїх співбесідників: подорожніх, односельців, учнів, аристократів (наприклад у свого давнього друга Перікла (15 років керував Афінським морським союзом) та його дружини Аспазії), у гетер, де він був частим гостем, у вояків, у молоді роки Сократ був визнаний кращим воїном у походах Афінян, у митців – Сократ був сам досить обдарованим скульптором, у спортсменів – Сократ був переможцем Олімпійських ігор. Література стверджує, що Сократ не знайшов належного знання у співбесідників, а тому проголосив “Я знаю, що нічого не знаю але й інші навіть і цього не знають”. Однак є й інший опис цього пасажу: “Область моїх знань, - говорив Сократ, - менша за область Ваших незнань, щоб їх розрізняти необхідно мати якість критерії”.

Сократ відмовився визнати свої думки про оманливість віри в богів неправильними, за що афіняни приговорили його до страти – він випив чашу з цикутою. Зрадив Сократа один з його учнів. Інший учень Антісфен продовжив учення Сократа. Антісфем створив кілька філософських шкіл. Власне через Антісфена людство має знання про Сократа (той сам ні чого не писав). Учень Антісфена – відомий Діоген із Синону, той що сидів в бочці. Його популярність була великою. Кажуть, коли Олександр Македонський із військами зайняв Синон, то попросив показати йому Діогена:”Проси, що хочеш,- звернувся Олександр до Діогена після розмови. Відійди, ти затуляєш мені сонце, - відповів Діоген”.