63. Поняття соціокультурної комунікації
Соціокультурна комунікація – процес взаємодії між суб'єктами соціокультурної діяльності (індивідами,групами, організаціями і т. п. ) з метою передачі або обміну інформацією за допомогою прийнятих в даній культурі знакових систем(мов), прийомів і засобів їх використання.
Соціокультурна комунікація виступає як один з базових механізмів і невід'ємна складова соціокультурного процесу, забезпечуючи саму можливість формування соціальних зв'язків, управління сумісною життєдіяльністю людей і регулювання її окремих областей, накопичення і трансляцію соціального досвіду. Термін «комунікація» з’являється у науковій літ-рі на поч. 20 ст. та поряд з загальнонауковим значенням (як засіб зв’язку будь-яких об’єктів) набуває соціокультурного змісту, пов’язаного зі специфікою обміну інформації у соціумі. Необхідними умовами і структурними компонентами соціокультурної комунікації є наявність спільної мови у суб'єктів комунікації, каналів передачі інформації, а також правил здійснення комунікації (семіотичних, етичних). Комунікативними є лише дії, здійснювані із спеціальною метою комунікації, тобто що мають мотиваційну підставу, орієнтацію на передачу інформації і здійснювані з використанням адекватної цій меті знакової системи. Відмінності інтерпретації соціокультурної комунікації, засновані на відмінності методологічних парадигмах,акцентують її сутність або як сукупність засобів передачі соціальної інформації, що створюють базу для становлення і розвитку "інформаційного суспільства", або як спосіб досягнення розуміння однієї людини іншими (механізм «уживання»). Значне місце теорія комунікативної дії займає в роботах Хабермаса. На його думку, всі учасники комунікації орієнтуються на узагальнених, інтерсуб'єктивних нормах комунікації, що зрозуміли, що в сукупності з комунікативною компетентністю і наявністю раціональних мотивів робить можливим сам цей процес.Типологія процесів соціокультурної комунікації може бути побудована по наступних підставах:
- за характером суб'єктів комунікації (міжособистістна,особово-групова,міжгрупова,
міжкультурна і ін.
);- за формами комунікації (вербальна,невербальна);
- за рівнями протікання комунікації (на рівні буденної культури, в спеціалізованих галузях соціокультурної практики, в контексті трансляції культурного досвіду і т. п. ) Специфічною сферою соціокультурної комунікації виступає масова комунікація,яка може бути визначена як культурна область, що складається з відкритих, впорядкованих процесів трансляції соціально значущої інформації, що піддаються цілеспрямованому породженню і регулюванню. У змістовному відношенні соціокультурна комунікація може бути диференційована на чотири основних інформаційних напрямки:
-новаційна (що залучає споживача інформації до нових для нього знань про властивості і ознаки явищ, об'єктів і процесів, про технології і норми здійснення якої-небудь діяльності);
-орієнтаційна (що допомагає споживачеві інформації орієнтуватися в системній структурі природного і соціального простору);
-стимуляція (що впливає на мотиваційні підстави соціальної активності людей)
-кореляційна (що уточнює або оновлює окремі параметри перерахованих вище видів знань, орієнтацій і стимулів).
Основною змістовною одиницею соціокультурної комунікації є повідомлення (моно-інформація про що-небудь) або текст(комплексна інформація про багато або декількох істот, аспектах чого-небудь).
Еще по теме 63. Поняття соціокультурної комунікації:
- 61. Поняття соціокультурної комунікації
- 63. Поняття соціокультурної комунікації
- Наднаціональна організація влади і державний суверенітет: проблеми співвідношення