Роль Киево-Могилянской академии в становлении философии в Украине. Кирило – Мефодиевское братство.
У Киево-Могилянськiй академi, заснованiй Петром Могилою (1597-1647), вперше в Укранi фiлософiю викладали окремо вiд теологi. Однак фiлософськi “курси, якi тут читалися, були значною мiрою схоластичними.
Хоч це не було повторенням схоластики Заходу, а щвидше використанням на укранському грунтi захiднЫ філософії поеднаннi iз сучасними досягненнями прогресивно науковЫ думки. Значну увагу придiляли вченi Кисво-Могилянськоi академiї проблемi взаемозвязку волi й розуму. Визнаючи свободу волi, вони прiоритетного значення надавали переважно розумову Останнiй, на їхню думку, здiйсшос моральний вплив на волю, даючи й рiзнi варiанти вибору мiж добром i злом. При цьому вони наголошували на необхiдностi гармонiзацiї рацiонального й вольового моментiв у людинi, що сприяло б здiйсненню нею такого житгевого шляху, який привiв би iТ до мети, тобто блага, щастя. Вченi Кисво-МогилянськоУ академi эробили значний внесок у розвиток фiлософi права. Крiм творiв античних авторiв, професора використовували працi Каетана, Молiни, Суареса, Родерiго де Аррiаги, Овiсдо. У текстi лекцiй мiстяться короткi виклади нанчань Коперника, Галiлея, Декарта. Активно розробляли професора Киево-Могилянськ академiТ й етичi-iу тематику. Сенс життя бачився в дiяльнiй боротьбi з пороками i элочинами, в активнiй протидiї поганiй сторонi. Небесне блаженство, утiм, з рахункiв не скидалося, воно вивчалося в теологiчних трактатах, тодi як етика була нацiлена на досягнення людського щастя в земному житгi, зрозумiло, у строгiй вiдповiдностi з вимогами православ’я. Практичне жкггя i моральна позицiя людини, на думку професорiв Киево-Могилянськ академiї, залежать вiд того, наскiльки правильно розумiе вiн свое в загальнiй структурi унiверсума. Звiдси — помiтне посилення рацiонального компонента етичних трактатiв. Сутнiсть людини розумiли як здатнiсть пiзнания, мислення, набуте знания, i саме рацiональне мислевия розцiнювалося як фактор, що визначас якiсi-iу вiдмiннiсть лiодини вiд iнших природних iстот i неживих предметiв. Найвидатнішими її представниками були: Ф Прокопович, І Гізель, С Яворський.В Україні розробку філософії української національної ідеї започатковують члени Кирило-Мефодіївського товариства — таємної політичної організації, що була створена в Києві у грудні 1845 р. і проіснувала до березня 1847, коли її було розгромлено царським урядом. У Політичній програмі товариства проголошувалась боротьба за соціальне і національне визволення слов'янських народів, в їх числі й українського. В прокламації кирило-мефодіївців «До братів українців» підкреслювалось: «Ми приймаємо, що всі слов'яни повинні між собою поєднатись, але так, щоб кожен народ склав свою окрему республіку й управляв своїми справами незалежно від інших; щоб кожен народ мав свою мову, свою літературу й свій власний устрій. Такі народи по нашому: москалі, українці, поляки, чехи, словаки, хорутани, серби й болгари». Члени товариства одним з головних напрямів своєї діяльності вбачали боротьбу проти кріпацтва. Цій меті вони мали намір підпорядкувати широку просвітницьку діяльність як серед дворянства, так і широких верств народу.
29.