<<
>>

Критичний утопічний соціалізм

Після здійснення буржуазних революцій в Англії, Франції та інших країнах Європи, розвиток капіталістичних від­носин пішов ще швидше. Захопивши владу, буржуазія вивільни­ла промислове виробництво з феодальних пут.

Перехід до ма­шинного виробництва ще більше сприяв зростанню промислово­сті, розвитку ринкових відносин. Для розвитку промислового ви­робництва створювали широкі можливості та зростаючі прибутки підприємців, які прагнули до збагачення і нагромадження капіта­лів. Дедалі більше поляризується і суспільство на багатих і бід­них: на одному полюсі суспільства піднімається клас буржуазії, а на другому — внаслідок розорення ремісників і селян — росте клас найманих робітників, позбавлених власності та засобів ви­робництва. Буржуазні революції у Франції, Англії, Італії та інших країнах Європи не принесли суспільству обіцяного загального братства, рівності та щастя благовлаштованого життя.

Зростаюча зневіра у буржуазній дійсності, марні мрії робочого люду про інше, справедливе, гуманне майбутнє привели до появи у Західній Європі соціалістичних систем Сен-Сімона, Фур’є, Оу­ена — особливого напрямку в соціально-політичній думці — критично-утопічного соціалізму. Ця важливіша, найзмістовніша історична форма соціалістичних і політичних вчень виникає з сповненого передчуття пориву пролетаріату до загального рево­люційного перетворення суспільства. Політичні і соціально- економічні вчення початку XIX ст. виступають як дальший і по­слідовніший розвиток ідей та теорій, висунутих в ХУІІІ ст. про­світниками Франції, Англії, Італії та ін. Критично-утопічний со­ціалізм відрізняється від попередників — соціалістичних, комуністичних та інших політичних учень тим, що його предста­вники уже сучасники більш або менш розвинутого капіталізму, який виявив властиві йому антагоністичні суперечності капіталі­стичних відносин, найсильнішим в їх ученні стала ґрунтовна критика пороків капіталістичного суспільства, буржуазних мора­льних норм і звичаїв.

Суперечності між лозунгами буржуазної революції та їх фактичними результатами — початок тієї критики капіталізму, що її розгорнули соціалісти-утопісти, які фактично виражали інтереси робітничого класу і твердили, що виступають в ім’я Розуму і блага людства. Соціалісти вважали, що соціа­лізм — вираження розуму, істини, справедливості — відкритий ними, Сен-Сімоном, Фур’є, Оуеном, і залишалось те, чому при­святили значну частину життя: переконати усіх в історичній зна­чимості свого відкриття, насущній необхідності його реалізації. Соціалісти-утопісти наївно гадали, що від лихоліть бурхливого розвитку капіталізму страждають всі соціальні спільності. Анар­хія виробництва, безробіття, економічні кризи, політичні перево­роти, революції і реставрації, формальність проголошених прав і свобод, війни і загарбання чужих територій — все це зазнавало нищівної критики з позицій розуму, в ім’я загальних, спільних інтересів народу. В галузі політико-правової теорії утопічний со­ціалізм зв’язував критику тодішньої держави і права з розкрит­тям виявлених вад капіталістичного суспільства, що бурхливо розвивається.

Абстрактно конструюючи соціалістичний ідеал, соціалісти- утопісти висловили тоді ряд геніальних догадок про співвідносини політики і економіки, про закономірності розвитку суспільства і держави. Разом з тим їх соціалізм залишався утопічним, його ос­новною заслугою стала критика капіталізму. Соціалісти-утопісти глибоко і блискуче викрили болячки і вади капіталізму, щиро пра­гнули до принципово нового, розумного соціального устрою, що несе справедливість в суспільних відносинах і благо кожній люди­ні. У своїх уявленнях про соціалізм утопісти багато в чому підня­лись над сучасним їм рівнем науки про людське суспільство в усіх його сферах — економіці, політиці, ідеології. Незважаючи на ілю­зії можливості збереження приватної власності (Сен-Сімон), гар­монію праці та капіталу (Фур’є) для великих соціалістів-утопістів розумно організоване виробництво має базуватися на зовсім но­вих, колективістських і планових засадах, причому, на думку Оуе­на, це можуть зробити самі трудящі, без капіталістів.

Якщо ж по­милкою була недооцінка політичного фактору в боротьбі проти капіталізму, то цікавими виявились думки про перспективи відми­рання політичних функцій влади в майбутньому суспільстві. У працях великих утопістів ідея подолання політичного відчуження вперше одержала всебічне обґрунтування. Сен-Сімон вважав від­сутність потреби у державі результатом розпливання політики в економіці, заміни управління людьми керівництвом виробничими процесами. Фур’є обґрунтував ідею поступової заміни державної влади владою ненасильницькою, тим, що неминуче гігантське зро­стання виробництва, досягнення справжньої свободи, гармонічно­го розвитку та задоволення пристрастей кожної людини за умов нового ладу. Для Оуена відмирання політичної влади — результат ототожнення суспільних і особистих інтересів у майбутньому сус­пільстві. Від ідей попередніх представників раннього комунізму про «відмирання держави» (Мел’є, Дешан, Марешаль) великі соці- алісти-утопісти істотно відрізнялись тим, що відмирання держави ставили у залежність з промисловим прогресом, досягненнями культури і цивілізації.

Історичні заслуги соціалістів-утопістів безперечні. Консерва­тивні, ліберальні та соціалістичні напрямки у соціальній думці кінця ХУІІІ — початку ХІХ ст. ще не можна віднести до соціоло­гії, як науки про суспільство, внаслідок їх відверто неакадемічно­го характеру і чітко вираженої політичної тенденційності.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Критичний утопічний соціалізм:

  1. Соціальні, політично-правові вчення утопічного соціалізму
  2. Політичні ідеї утопічного соціалізму
  3. Соціалізм
  4. Тітоїзм
  5. 83. Еклектицизм постмодерну. Соціальне передбачення і соціальне прогнозування.
  6. Ідеологія соціал-демократії
  7. Маоїзм
  8. 2. Класифікація загроз безпеки банку
  9. Тема 16 Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні доктрини сучасності
  10. Політичні погляди Володимира Вінниченка
  11. Тема 6. "ЗАЛІЗНИЙ ЗАКОН ОЛІГАРХІЗАЦІЇ" Р. МІХЕЛЬСА
  12. Загальні положення
  13. Троцькізм
  14. Основные черты русской философии XIX века. Проблема исторического выбора России: западничество и славянофильство.