Критичний утопічний соціалізм

Після здійснення буржуазних революцій в Англії, Франції та інших країнах Європи, розвиток капіталістичних від­носин пішов ще швидше. Захопивши владу, буржуазія вивільни­ла промислове виробництво з феодальних пут.

Зростаюча зневіра у буржуазній дійсності, марні мрії робочого люду про інше, справедливе, гуманне майбутнє привели до появи у Західній Європі соціалістичних систем Сен-Сімона, Фур’є, Оу­ена — особливого напрямку в соціально-політичній думці — критично-утопічного соціалізму. Ця важливіша, найзмістовніша історична форма соціалістичних і політичних вчень виникає з сповненого передчуття пориву пролетаріату до загального рево­люційного перетворення суспільства. Політичні і соціально- економічні вчення початку XIX ст. виступають як дальший і по­слідовніший розвиток ідей та теорій, висунутих в ХУІІІ ст. про­світниками Франції, Англії, Італії та ін. Критично-утопічний со­ціалізм відрізняється від попередників — соціалістичних, комуністичних та інших політичних учень тим, що його предста­вники уже сучасники більш або менш розвинутого капіталізму, який виявив властиві йому антагоністичні суперечності капіталі­стичних відносин, найсильнішим в їх ученні стала ґрунтовна критика пороків капіталістичного суспільства, буржуазних мора­льних норм і звичаїв.

Абстрактно конструюючи соціалістичний ідеал, соціалісти- утопісти висловили тоді ряд геніальних догадок про співвідносини політики і економіки, про закономірності розвитку суспільства і держави. Разом з тим їх соціалізм залишався утопічним, його ос­новною заслугою стала критика капіталізму. Соціалісти-утопісти глибоко і блискуче викрили болячки і вади капіталізму, щиро пра­гнули до принципово нового, розумного соціального устрою, що несе справедливість в суспільних відносинах і благо кожній люди­ні. У своїх уявленнях про соціалізм утопісти багато в чому підня­лись над сучасним їм рівнем науки про людське суспільство в усіх його сферах — економіці, політиці, ідеології. Незважаючи на ілю­зії можливості збереження приватної власності (Сен-Сімон), гар­монію праці та капіталу (Фур’є) для великих соціалістів-утопістів розумно організоване виробництво має базуватися на зовсім но­вих, колективістських і планових засадах, причому, на думку Оуе­на, це можуть зробити самі трудящі, без капіталістів.

Історичні заслуги соціалістів-утопістів безперечні. Консерва­тивні, ліберальні та соціалістичні напрямки у соціальній думці кінця ХУІІІ — початку ХІХ ст. ще не можна віднести до соціоло­гії, як науки про суспільство, внаслідок їх відверто неакадемічно­го характеру і чітко вираженої політичної тенденційності.