<<
>>

Пошуки нових теорій політики

У другій половині ХХ ст. академічним етапом, основ­ною течією в теоріях соціології стає структурно-функціональний аналіз. Критикуючи функціоналізм за схематизм, соціологи вису­вали різні теорії та концепції як альтернативні поглядам Толкотта Парсонса.

Та аналітичний функціоналізм залишався віссю, на­вколо якої формулювались різні теорії та концепції аналізу соці­альних явищ та подій. Вплив принципів та положень структурно­го функціоналізму, запропонованого Толкоттом Парсонсом, пояснювався відповідністю основних положень функціональної системи, об’єктивністю соціальних явищ, опорою на авторитет класичних ідей, покликаних впорядкувати дослідження соціаль­них явищ, розвитком і синтезом відповідних ідей Еміля Дюрк- гейма, Макса Вебера, Вільфреда Парето, Питирима Сорокіна та ін. Актуальність неопозитивістських концепцій пояснюється і опорою на абстрактну універсальність аналітичних понять, і ши­роким використанням їх в емпіричній, тобто дослідній, практиці. Ставиться мета: розробляти універсальні концепції, пізнавальні моделі та принципи аналізу соціальних явищ та подій. Представ­ники неопозитивізму в структурному функціоналізмі — Джеф- фері Александер, Джонатан Тьорнер, Ральф Мюнх, Юрген Хабе­рмас та ін. — докладають зусиль для регламентації і пожвавлен­ня ідей Толкотта Парсонса. Неофункціоналізм втілює два моме­нти: спадковість, розвиток основних ідей теорії структурного функціоналізму та внутрішню критику ідей функцій, їх уточнен­ня і корегування. Неофункціоналісти, виступаючи прихильника­ми аналітичного системного підходу при розгляді соціальних процесів, відзначають, що їх підхід як теоретико-методологічна система не втратив цінності.

Досягнуті в 80—90-х роках успіхи розвитку соціологічних знань підтвердили аналітико-функціональні традиції в теорії: со­ціологи пояснювали соціальну реальність через пізнання її об’єктивного характеру і функціональні зв’язки, виробили систе­му природно-наукових знань. Сучасний неофункціоналізм — пев­на сукупність позитивістських концепцій, методів дослідження соціальних процесів та явищ. Стратегія формування функціона­льних теорій соціології полягає в створенні її з аналітичних еле­ментів, очищених від конкретно історичних форм. Падіння пре­стижу марксизму викликало пожвавлення історичних, макро- культурних досліджень. Може статися певна конвергенція нео- функціоналізму з теоріями конфлікту, соціального обміну, струк­туралізму, інтеракціонізму, раціонального вибору, соціального екологізму та ін. з метою створення систематизованої соціологі­чної науки, що висвітлюватиме взаємодію людей та суспільну організацію, їх взаємовідносини в процесі функціонування.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Пошуки нових теорій політики:

  1. 1.4.1. Інтеграція України в Європейське співтовариство та пошук орієнтирів ґендерної політики
  2. 8. Теорія держави Аристотеля. Доля Аристотеля як політика.
  3. Перш ніж вибудовувати будь-яку теорію, спочатку потрібно визначитися щодо словника термінів, якими ця теорія оперує.
  4. 18. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.
  5. 18. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.
  6. 3.1.2. Проблеми інституціонального оформлення державної політики щодо жінок та ґендерної політики в Україні
  7. 1.4.2. Ґендерна політика та політика стосовно жінок: визначення та співідношення
  8. Сучасний стан розробки проблеми пошуку сенсу життя особистості
  9. 2.2. Конституційні засади реалізації державної політики стосовно жінок в Україні та формування ґендерної політики
  10. Предмет та метод науки про політику Що таке наука про політику?