Теорії походження держави

В політичній науці існує велика різноманітність думок з приводу походження і соціального призначення держави. Розпад родоплемінного устрою, поступове відособлення від суспільства верстви вождів та їх близьких і зосередження у них управлінських функцій, засобів влади і спеціальних привілеїв під впливом ряду факторів і приводять до виникнення держави.

Засновником патріархальної теорії походження держави став Арістотель. Держава — продукт природного розвитку родини, роду і племені, виникла в процесі механічного об’єднання родів у плем’я, племен — в більші спільності. Держава розглядається як розвинена форма патріархальної влади, здійснюваної в ім’я всіх і для всезага- льного добра. За словами Арістотеля, «людина за природою своєю істота політична... В усіх людей природа вселила прагнення до дер­жавного спілкування, і перший, хто це спілкування організував, ви­явив людству найвидатніше добро». Арістотель не просто визначив державу як природну і вищу в порівнянні з родиною і племінними поселеннями форму людського співжиття, але й описав існуючі фо­рми правління і дав класифікацію різноманітних держав.

В стародавності, до XVI—XVII століть держава звичайно трак­тувалася широко і не відділялася від суспільства, яке організує і представляє. Одним з перших повне тлумачення держави дав Нік­коло Макіавеллі. Раніше для визначення держави вживали різно­манітні, більш конкретні поняття: князівство, королівство, респу­бліка, тиранія та ін. Нікколо Макіавеллі ввів правове спеціальне поняття «Stato» для визначення держави, незалежно від її конкрет­них форм, як особливої політичної організації суспільства.

Природно, держава — історично перший інститут політичної системи. В умовах нерозвиненого політичного життя існували тривалий період лише формальні і неформальні об’єднання (ари­стократичні верстви, угруповання, цехові корпорації, чернецькі ордени тощо). Кожній із суспільно-економічних систем відпові­дає особливий тип держави. Перший з них — рабовласницька держава — диктатура класу рабовласників. На зміну рабовлас­ницькій державі прийшла феодальна, що базувалася на феодаль­них виробничих відносинах, основу яких складала власність фео­далів на землю, а держава стала диктатурою класу феодалів. Основною політичною формою держави виступала монархія в рі­зноманітних варіантах. Для феодального типу держави характер­на величезна політична й ідеологічна роль церкви, що сприяла здійсненню влади феодалів над масою пригнобленого населення. В період абсолютизму, засилля церкви розповсюджується теоло­гічна концепція походження держави, в рамках якої виникнення держави санкціонувалося волею Божою (Августін Блаженний, Фома Аквінський). Протягом XVI—XVIII ст. склався буржуаз­ний юридичний світогляд, що прийшов на зміну теологічному. Суть його в тому, що державно-правові явища розглядалися як первинні. Тоді ж виникають і формуються вчення про природні права і суспільний договір (Гуго Гроцій, Бенедикт Спіноза, То­мас Гоббс, Жан-Жак Руссо та ін.). Iснують права кожної людини і всіх людей, що їм притаманні від народження, і ці права не мо­же відібрати навіть Бог. Серед них право на життя, свободу, вла­сність тощо. ^ея природних прав є відображенням принципу рі­вності всіх і справедливості. В тісному зв’язку з ідеєю природних прав виникає і вчення про суспільний договір. Тоді це була реак­ція на релігійні теорії походження держави: держава — резуль­тат не божественної волі, а уго-ди між людьми. Теорія вихо­дить з розуміння держави як результату своєрідного договору, що укладається між сувереном-володарем і підданими. Причини укладення договору пояснюються по-різному. В додержавному стані люди користувались своїми природними правами.

В XIX ст. виникає насильницька теорія походження держави. Суть її зводилася до того, що держава виникла в первісній формі як організація переможців над переможеними, тобто актом на­сильства. Боротьба між переможцями і переможеними поступа­ється місцем боротьбі між станами, політичними партіями, дер­жавами. Ролі завоювання одних народів іншими у виникненні державності і держави приділяли увагу соціологи Франц Оппен­геймер, Людвіг Гумплович та ін. В протилежність марксизму, держава, за Оппенгеймером, виникає внаслідок не внутрішнього класового розшарування суспільства, а внаслідок зовнішніх за­воювань і політичного насильства, що поглиблюють соціальну нерівність, призводять до утворення класів і експлуатації.

Психологічна теорія походження держави (представники — Петражицький, Фрейзер, Тард та ін.) пояснює державу особли­вими властивостями психіки людей, психологічною потребою людей підкорятися. Держава — це організація, створювана для управління суспільством з боку певних осіб. Відомий соціолог Еміль Дюркгейм не уникнув впливу органіцистських теорій по­ходження держави. Прихильники органіцистських теорій порів­нювали процес розподілу праці з процесом спеціалізації різнома­нітних органів людини. На противагу їм Еміль Дюркгейм вважав, що поглиблення розподілу праці викликає появу нових форм влади. Держава виникає скрізь і розвивається за одними і тими ж законами, виступаючи відображенням внутрішньої раціональнос­ті, що лежить в основі еволюції соціальної структури. На відміну від марксистів, які розглядали державу і особистість як дві чужі, що протистоять одна одній, сили, Еміль Дюркгейм бачив соціа­льне призначення держави у визволенні індивіда, поверненні свободи особистості. Тоді ж формується і марксистська теорія походження держави.

Сучасна наука не заперечує важливого впливу виробничих відносин та економічних панівних класів на державу. Однак сама поява та існування держави безпосередньо не пов’язується з ви­никненням приватної власності і класів. В деяких країнах утво­рення держави історично передувало і сприяло класовому розша­руванню суспільства. Так, в Україні поглиблення соціальної нерівності і поява великих власників відбувалися, насамперед, за рахунок збагачення «управлінського класу» — князів, їх дружин та оточення. Надалі ж економічно панівні класи підпорядковува­ли землі України, придушували її державність, йшли в служіння до російських правителів або іноземних загарбників, і населення шукало захисту і заступництва на стороні.

Звичайно ж, держава виникла не з однієї причини, а цілого комплексу передумов, до яких належать і суспільний розподіл праці, поява нерівності, приватної власності, ускладнення суспі­льного організму, суб’єктивні спрямовання людей. А теоретичні дослідження філософів, юристів, істориків поглиблювали розу­міння проблеми, розкриваючи окремі її аспекти. З питань про по­ходження держави випливає і питання про її соціальне призна­чення. Держава — форма організації всього суспільства, інстру­мент певних соціальних суб ’єктів для здійснення своїх інтересів, а також стабілізуючий фактор, який зберігає соціальний баланс у суспільстві.