Традиційне спрямування економіко-технологічного розвитку цивілізації привело до глобальної екологічної кризи.

Екологічні й економічні інтереси суспільства за своїм змістом, метою і методами досягнення поки що є протилежними, аніж то­тожними. Економічні ж інтереси відображають соціальні закони розвитку суспільства.

Суперечності між економічними потребами суспільства і мо­жливостями навколишнього середовища компенсувати збитки, завдані йому втручанням людини в природу, набувають дедалі більшої гостроти. Ось чому в 1992 році в Ріо-де-Жанейро на кон­ференції ООН з навколишнього середовища та розвитку обґрун­товано питання про переорієнтацію розвитку цивілізації на новий шлях: від прискореної технізації і споживацтва — до ідеології виживання. Ідеологія виживання потребує зміни морально- політичних позицій людства. Екологія природи стає невідділь­ною від екології духу. Це зумовлює зміну економічної позиції на екологічну. З кінця ХХ ст. — початку XXI ст. почалася екологіч­на криза. Визначальними елементами навколишньої природи є: атмосфера, гідросфера, літосфера і біосфера, між якими відбува­ється збалансований колообіг речовин, рушійною силою якого виступає сонячна енергія.