Методи психологічної підтримки

Мета психологічної допомоги — це розробка конструктивних засо- бів вирішення складних ситуацій, що дозволить з успіхом впоратись із проблемами, які можуть виникати у майбутньому, в професійній діяль- ності, в побудові сім’ї, міжособистісних стосунків, та вміти запобігати їм.

- знижується рівень тривоги особистості;

- зростає задоволення змінами соціального статусу, відносинами, взаємодії;

- визначаються та усвідомлюються глибинні причини негативних реакцій, пов’язаних зі становленням професійного досвіду;

- відбувається розуміння деструктивного впливу внутрішньоосо- бистісного конфлікту на розвиток професійного досвіду;

- досягається усвідомлення і розуміння ролі ситуативно-діяльні- сних чинників;

- знижується рівень емоційної напруги при актуалізації конфлік- тних ситуацій;

- проявляються почуття впевненості та інші позитивні почуття;

- виникає прагнення до самоаналізу причин своєї конфліктної по- ведінки;

- зростає толерантність у конфліктних ситуаціях та компромісна взаємодія з використанням знань, отриманих у процесі психоко- рекції.

Застосування в учбовому процесі кооперативно-конкурентних форм творчої активності краще проводити в умовах змагання, в умовах розпо- ділу на команди, які досягають найкращих рішень одних і тих завдань. Звичайно більш складні організаційні форми діалогічно-виховної вза- ємодії (рольові ігри, рольові дискусії, ділові ігри, учбово-творче проек- тування тощо) завжди містять у собі і механізми кооперації, і механізми конкуренції. В основі арт-методів психологічного супроводу є поло- ження про можливості символічної репрезентації несвідомого на рівні

свідомого: К. Абрахама, Х.

Оповідь за малюнком (наративний підхід) — дає можливість вно- сити в сюжет свої думки про кризові ситуації життя (смерть, хвороба, загроза життю, насилля та інші). У процесі проговорювання свого ста- влення до складних життєвих проблем людина актуалізує свої пробле- ми. Аналіз контексту оповіді дає можливість виділити проблему, істо- рію її виникнення.

«повернутися» у минулу ситуацію, і людина переживає життєві події, як реальний учасник, відчуваючи почуття, які аналогічні її спогадам.

Ця закономірність образів автобіографічної пам’яті стимулює усвідо- млення відчуттів, які вже були в минулому досвіді людини, надання їм значення. Спогади вибудовують певну ієрархію значень, життєвих смислів, цінностей. Оповідь дає можливість визначити, на що мотиво- ваний індивід — на успіх чи уникнення невдач. Для мотивації на успіх характерні твердження лише про радісне й визначене майбутнє, а та- кож відсутні висловлювання про перешкоди на шляху реалізації цілей (фізичні, психологічні, соціальні тощо). Для мотивації на уникнення невдач характерні твердження про невідоме й непривабливе майбутнє; в оповіді з’являються висловлювання про наявність перешкод у дося- гненні цілей. В оповіді розкривається ставлення до майбутнього. Оп- тимістичне ставлення — у тексті більше трьох висловлювань про раді- сне, прогнозоване майбутнє. Песимістичне ставлення — більше трьох висловлювань про невизначене, нерадісне майбутнє. Високий рівень суб’єктності визначається наявністю висловлювань на зразок — «Реа- лізація моїх цілей залежить лише від мене». Середній рівень суб’єктно- сті — «Реалізація моїх цілей залежить не тільки від мене, а й від інших обставин, людей». Низький рівень — переважають висловлювання «Ре- алізація моїх цілей не залежить від мене, а лише від обставин, впливу інших людей, або коли поталанить».

Психологічна допомога спрямовується на інтерпретацію і розкрит- тя взаємозв’язків між подіями минулого, сучасного і побудови планів на майбутнє, визначення їх впливу на процес рефлексії самовизначення з метою його стимулювання і спрямування на розв’язання внутрішніх проблем.

себе та інших, свого місця в житті, відповідальності за своє життя та ін- ших. В основі цього методу закладена закономірність «картографуван- ня», в якому проектується розуміння цілісності минулого, сучасного і майбутнього, значущості кожної події. У процесі конструювання вла- сної історії відбувається осмислення свого життя, пошук нових смис- лів, сенсів життя. Ведення щоденника, бажання поділитися роздума- ми про життя з іншими. Відвертість, гумор, самокритика допомагають у саморозкритті особистості в групі. Це робить людину незалежною від несподіванок долі і допомагає вести активну діяльність, будувати своє життя, знаходити його сенс. Доля не сприймається як незмінна даність, що підкоряє особистість, а як унікальна і неповторна, що змінюється, твориться самою особистістю.

Проведення таких оповідей в групі допомагає людині побачити себе

«у дзеркалі», почути ставлення інших до своїх проблем. Зацікавленість інших історією стає підтримкою для особистості, якій важко розповісти про свій біль, жахи або інші почуття.

Рольова гра за сценарієм «Я — жертва». Мета — допомогти особис- тості у визначенні своїх обмежень, у визначенні життєвих перспектив, проблем у виборі життєвих стратегій. Розглядаючи роль жертви у ви- падках суїциду, можна яскравіше представити приклад безальтернати- вного життєвого вибору особистості, який призводить до найтрагічні- шого кінця, коли смерть стає найлегшим і простим вибором. Мета цієї тренінгової вправи — змінити сприйняття життя як «серії катастроф і проблем», яких необхідно уникати, займаючи позицію «втікача». Ця вправа надає можливість стимулювати пошук альтернативних жит- тєвих стратегій особистості. Можна аналізувати зміни у особистості сприйняття життєвих проблем. Погіршення стану, посилення фруст- рації може виявитися у відмові людини від виконання вправ та участі в тренінгах. Такий психологічний супротив може проявлятися в ди- флексії, ретрофлексії, з якими необхідно працювати в індивідуальній терапії.

Одним з методів роботи над супротивом може бути ведення щоден- ника, «лист до товариша», в основі яких закладений механізм внутрі- шнього діалогу. Для людини найголовніше зберегти свою цілісність, і тому вона проявляє супротив зовнішньому вторгненню у її внутрішній

світ сумнівів, суперечностей. Прийняти іншу точку зору, інше бачення проблеми дуже важко («краще носити свої проблеми в собі»). Те, що для особистості важко проговорити з іншим, вона актуалізує завдяки внутрішньому діалогу. У зверненні до іншого (навіть віртуального), який не може відповісти, людина може проявити відвертість, сміли- вість, зберігаючи свою цілісність, не саморуйнуючись. У внутрішньому діалозі особистість випробовує різні варіанти розв’язання проблеми, знаходячи оптимальний.

Тренінгові заняття, спрямовані на когнітивну стратегію мають за мету пошук альтернатив, допоміжних виборів у розв’язанні життє- вих проблем. Використовується «мозковий штурм», аргументація та контраргументація в розгляді різних життєвих проблемах, які вини- кають в особистості з вадами здоров’я. Пропонуючи теми обговорень

— «Які варіанти вирішення життєвої проблеми Ви могли б запропону- вати?», «Знайдіть декілька варіантів альтернативних рішень у проблем- них ситуаціях Ваших друзів, родичів, однокласників?», ставиться мета

«декатастрофізації» проблемних ситуацій, загрози життю особистості. Обговорюючи різні варіанти вирішення проблемних ситуацій, особи- стість може оцінити обґрунтованість своїх виборів, проаналізувати, наскільки життєздатні ці вибори. Особистість може не усвідомлювати певні зміни у власному баченні «катастроф», але у процесі тренінгових занять актуалізуються певні відчуття, стани, уявлення.

Головний фокус тренінгу спрямований на ідентифікацію фокусних конфліктів членів групи, які впливають на спілкування, взаєморозу- міння. Стереотипи травматичних переживань, які повторюються, при- зводять до блокування адекватних форм міжособистісних взаємовід- носин, взаємодій між членами групи. Актуалізація переживань членів групи допомагає знаходити консенсус у стосунках, розуміння іншого.

Вправи на оцінку стресових подій життя — спрямовані на адеква- тність вибору життєвих стратегій у розв’язанні проблемних ситуацій. Пропонується пригадати та оцінити низку негативних життєвих подій, які відбулися у власному житті, оцінити, як вони вплинули на життєвий шлях. Це дає можливість визначити настанови в життєвому контексті особистості. Особливо це важливо, якщо людина знаходиться на край- ніх позиціях в оцінці негативу в житті. Будь-який перехід в оцінюванні з крайніх полярних позицій у бік середньої дає позитивний ефект, роз- ширює бачення особистості, її життєвої картини. Можна розглянути

життєві події, які пов’язані з певним захворюванням одного з учасників тренінгу, обговорити, як можна впоратися з ними. Запитання для об- говорення можуть придумувати самі учасники. «Які моральні цінності виявляються у ситуації переборювання життєвих перепон, які виника- ють у зв’язку з проблемами?»; «Як би Ви конструювали своє життя з певними обмеженнями, пов’язаними з наслідками проблем особисто- сті?»; «Хто відповідальний і за що?»; «Що було б продуктивним у по- доланні життєвих перепон, пов’язаних з певним захворюванням, а що непродуктивним?» Доповненням в обговоренні такого кола питань може бути зміна позицій учасників («подивитися очима сусіда на ситу- ацію»). Учасниками обговорень можуть бути змішані групи (здорові й інваліди, особистості з різними захворюваннями), що посилює ефекти- вність проведення занять (за рахунок ефекту фоновості).

Вправи на оцінку перебільшення особистістю значення проблемної життєвої ситуації. Даються завдання на обговорення питань «Наскі- льки можна перебільшити значення проблемної життєвої ситуації?»;

«Що найстрашніше може відбутися у житті?»; «Якщо це відбудеться, що буде жахливішим?»; «Які події у Вашому житті могли б стати «жит- тєвою катастрофою»?»; «Як перебільшення в оцінці реальної загрози, трагедії життєвих проблемних ситуацій може вплинути на вибір жит- тєвої стратегії, призвести до реальних негативних наслідків?» Метою цих вправ є визначення перебільшення в оцінці проблемних життєвих ситуацій, формування навичок адекватного оцінювання загрози про- блемних ситуацій. Особливого значення це набуває в умовах впливу на особистість дисгармонійного соціального оточення, певних контак- тних груп, негативного впливу жебракування, алкоголізації, наркоти- зації та інших проявів деструктивних життєвих стилів, що призводять до руйнації особистості. Розглядаючи проблему як можливість зміни свого ставлення до певної поведінки, емоційного реагування, людина вибирає альтернативні варіанти, що дає поштовх до саморозвитку, ду- ховного зростання. Це стає можливим на зламі старих і творенні нових життєвих цілей, нових форм та методів їх досягнення, через усвідом- лення своїх потреб, знаходження причин скоєних помилок, шляхів їх уникнення. Пошуки відповіді на те, що спонукає до вибору тієї чи іншої поведінкової моделі, розуміння причин змін у поведінці, усвідомлення необхідності цих змін стає для особистості шляхом самопізнання, ду- ховного розвитку. В багатьох випадках лише усвідомлення цих змін дає людині можливість корекції своєї поведінки.

Методи психологічної допомоги у кризових ситуаціях спрямовують- ся на актуалізацію особистістю своїх переживань, емоцій, усвідомлення

причин виникнення проблем і засобів їх подолання. Технологія образ- ної фантазії допомагає особистості в прояві внутрішніх станів особис- тості, які відображають внутрішні проблеми. Це спрямовує динаміку особистісних змін, придбання нового життєвого досвіду, формування життєвих смислів у процесі рефлексії, відображення життєвих смислів у Я-образах. Образ стає відображенням психоемоційних переживань, відображенням життєвої стратегії, проекцією підсвідомих імпульсів.

Психологічна допомога спонукає особистість до пошуку нових ста- влень, моделей поведінки, знаходження відповідей на питання: «Чому і як відбуваються негативні чи позитивні зміни в житті?» Це допомагає адаптації особистості в складних ситуаціях, забезпечує спроможність змінювати своє ставлення до ситуації непередбачуваності та невпевне- ності. Відшукати засоби нових рішень в складних життєвих ситуаціях

— означає допомогти особистості перейти від руйнівної до позитивної моделі поведінки, побачити своє життя в іншій перспективі, сприяти інтегративним процесам, оволодінню суспільними нормами.

Психологічний супровід особистості в кризових ситуаціях вклю- чає: консультування, психоаналітичне інтерв’ю (фокус-реконструкція історії життєвого шляху), аналіз ситуації взаємовідносин з членами ба- тьківської сім’ї, аналіз механізмів психологічного захисту особистості, інтерпретації аналізу сфер її взаємовідносин в групі, застосування по- зитивного ресурсу, підкріплення завдяки схваленню позитивних змін у ставленнях, стосунках з іншими, підкріплення успіхів шляхом пози- тивної оцінки.

Завдяки психологічній допомозі особистість стає включеною у соці- альний контекст оточуючих, під час якого робить цей контекст часткою свого індивідуального простору, що виступає як об’єктивоване «Я». За- вдяки цьому формується простір значущих соціальних взаємодій, взає- мовідношень, які сприяють особистісному зростанню.

Зміни у процесі психотерапії відбуваються завдяки механізму по- долання труднощів адаптації особистості, проблем міжособистісних взаємин. Під цим розуміється процес реструктурування внутрішньо- особистісних труднощів, під час якого відбувається формування захис- них механізмів, пов’язаних з психотравмами, влив останніх на констру- ювання позитивних варіантів для саморозвитку, особистісного росту в майбутньому. В якісному відношенні реструктурування призводить до змін на всіх трьох рівнях психіки: когнітивному, емоційному та по- ведінковому. Реструктурування детермінує пошук сенсів життя, ство- рюються реалістичні очікування. Вони спираються не на фантастичні припущення, а на Я-потенціал, який зафіксований в актуальному стані.

Чіткий, адаптивний, динамічний образ картини світу, свого Я, життєвої мети формує цілепокладання, життєві стратегії, що дозволяє особисто- сті досягнути життєвого успіху.

Розуміння іншого, його стану, його позиції — вирішальний крок до розуміння контексту ситуації і передбачення різних наслідків, що повертає особистість до реальності, розширює картину світу. Відбува- ється усвідомлення і розуміння ролі ситуативно-діяльнісних факто- рів, знижується рівень емоційної напруги особистості при актуалізації конфліктних ситуацій, проявляються почуття впевненості та інші по- зитивні почуття. З’являється прагнення до самоаналізу причин своєї конфліктної поведінки, більша терпимість у конфліктних ситуаціях і поштовх до компромісної взаємодії з використанням знань, отриманих у процесі психокорекції.