Провідний вид діяльності

Особливу роль у розумінні вікового розвитку відіграють поняття «провідний вид діяльності» і «провідний вид спілкування».

Провідним називається такий вид діяльності, який визначає найбільші успіхи в розвитку її пізнавальних процесів.

Провідній для кожного вікового періоду діяльності властиві такі ознаки (за Олексійком Миколайовичем Леонтьєвим (1903-1979):

1) в її умовах виникають і диференціюються інші, нові види діяльності (н-лад, у грі (провідний вид діяльності дошкільнят) виникає учіння; у спілкуванні підлітків у різних видах спілкування суспільнокорисної діяльності зароджується готовність до праці, інтерес до професії);

2) у процесі діяльності формуються і перебудовуються окремі психічні процеси (н-лад, у грі формується уява, мислення);

3) Від провідної діяльності залежать основні психологічні зміни особистості дитини на певному віковому етапі (н-лад, у грі дошкільники засвоюють суспільні функції та відповідні норми поведінки людини, що є важливим моментом формування особистості).

Провідна діяльність за О. М. Леонтьєвим - це така діяльність, у якій складаються найсприятливіші умови для розвитку дитини певного віку і формуються ті психологічні новоутворення, які забезпечують її готовність до переходу на наступний віковий щабель розвитку.

Провідна діяльність (О. В. Проскура) - це просто діяльність, яку найчастіше виконують на певному щаблі розвитку. Гра, н-лад, зовсім не забирає найбільше часу в дитини. В середньому вона грається близько 3-4 годин на день.

Схема зміни провідної діяльності за Д. Б. Ельконіним:

1) для немовлят (0-1) - безпосереднє емоційне спілкування з дорослими, в процесі якого в дітей виникає потреба в постійних контактах з ними. Ці контакти стають необхідною формою всього наступного процесу засвоєння дітьми досвіду дорослих.

2) ранній вік (1-3) - предметно-маніпулятивна діяльність з різними іграшками та довколишніми предметами.

3) дошкільний (3-7) - гра, через сюжети та ролі дитина відкриває й пізнає наявність у людей певних суспільних функцій і норм поведінки, що формує в неї потребу орієнтуватися на ці функції і норми під час співставлення з ними власних дій та вчинків; у грі розвивається уява і символічна функція мислення (здатність заміняти одні предмети іншими, що готує ґрунт для засвоєння знакових заміщень у навчальній діяльності школярів - буквенного позначення числових величин, формули як замінника змістовних закономірностей).

4) молодший шкільний вік (7-10) - навчальна діяльність, у процесі якої у дитячій психіці виникають новоутворення, що забезпечують формування основ теоретичного ставлення до дійсності, вміння орієнтуватись у теоретичних формах відображення речей, суспільних стосунках між людьми, зокрема вміння оперувати абстрактними поняттями.

5) підлітковий (10-15) - спілкування, яке полягає в побудові особистісних взаємин з товаришами на основі певних морально-етичних норм.

6) старший шкільний вік (15-17) - навчально-професійна діяльність.

8.