ПРИМІТКИ

Б и р ч а к Володимир. Проти закону: Повість на тлі подій XlI віку.

Друкується за виданням: Бирчак Володимир. Проти закону: Повість на тлі подій XlI віку. Львів, 1936.

¹ Тобто в Австрії.

² Йдеться про околиці міста Калуша, багаті на поклади солі.

³ Іван Берладник не княжив у Галичі перед Ярославом Осмоммслом. Після безуспішного походу на Галич в 1144 р., де тоді правив батько Яро­слава — Володимирко Володаревич, Іван подався у наддунайські землі до розбудованого ним Берладського князівства.

⁴ Ябетник — князівський прикажчик.

⁵ Волинський князь Роман Мстиславич на короткий час обійняв галиць­кий престол у 1188 р.

⁶ Тоді угорський король Бела II! посадовив у Галичі на правління свого сина на ймення Андрій.

⁷ Тобто Фрідріха Барбаросси.

⁸ На цей заклик здобувати Галичину відгукнулися Роман Мстиславич з Ростиславом Рюриковичем, а пізніше Святослав Всеволодович і Рюрик Poc- тиславич.

Г р и н е в и ч е в a K а т р я. Шоломи в сонці: Історична повість.

Друкується за виданням: Гриневичева Катря. Шоломи в совці: Іст. повість. Львів, 1928.

¹ Давньоруський рукописний збірник, що містин» у собі витяги із біблійних книг га творів візантійських богословів і письменників. Однією із найдавніших таких збірок, що збереглися до наших днів, є "Изборник" 1073 і 1076 рр.

² За свідченням інших джерел, зокрема даними польського хроиісіа Я на Длугоша, місцем поховання князя Романа був Володимир, де ховали всіх волинських князів.

³ Мова йде, очевидно, про польського короля Казимира Обновителя.

"^, Тут згадуються уславлені правителі Київської держави X ст.— Ольга (близько 945—969 рр.) та Володимир Святославич (близько 980—1015 рр.).

⁵ Борис і Гліб — сини київського князя Володимира Святославича.

⁶ Наведена тут цитата запозичена автором з твору київського митро­полита Іларіона "Слово про закон і благодать", створеного близько середини XI ст.

⁷ Протягом всього давньоруського періоду галицька епископія не відокремлювалась в осібну митрополію. У церковному відношенні Галич, як й інші стольні гради — центри феодальних земель-князівств,— підпорядко­вувався київському митрополиту.

⁸ Кирило (826—869 рр ) і його старший брат Мефодій (820—885 рр.) створили першу упорядковану слов’янську азбуку й тим самим поклали по­чаток широкому розвитку слов’янської писемності.

⁹ Країною Обезів називали стародавні русичі Грузію.

¹⁰ Йдеться про двобій Мстислава Ярославича (Тмутараканського) із кия-' зем косозьким Редедею. Цей поєдинок, у якому Мстислав здобув перемогу, стався, за свідченнями давньоруського літописця, -у 1022 р.

¹¹ Зазнавши поразки у бойовищі 1202 р., князь Рюрик Росіисланич був пострижений переможцем Романом у ченці Видубецького монастиря у Києві. ' Після смерті останнього Рюрик скинув чернечу рясу і задумав заволодіти Галичиною.

¹² Яскравий ритуал жертвоприносин на Хортиці, або острові Святого Георгія, бере свої витоки ще з далеких язичницьких часів. Його колоритно відтворив у своєму творі "Про управління імперією" ще візаніійський імператор Костянтин VII Багрянородний (908—959 рр.).

¹³ Популярні на Русі богословські збірки, що містять у собі виписки із творів християнських письменників. Складали своєрідний компендіум христи­янської моралі.

Голубець Микола. Плем’я Чингісхана.

Друкується за виданням: Голубець Микола. Плем’я Джінгісхана: Хроніка XIII в. Львів, 1938.

¹ Кереїіи, меркіти, ойраги, наймани та інші племена Центральної Азії буЛи найближчими сусідами монголів.

² Серед монголо-татарських племен було чимало послідовників хрисю- логічних вчень — несторіан і якобітів, засуджених вселенськими соборами в Ефесі (431 р.) та в Халкідоні (451 р ).

³ Темуджина було проголошено великим ханом — Чингісханом на пред­ставницькому з'їзді монголо-татарської племінної верхівки у 1206 р.

⁴ Тобто війська Олександра Македонського.

⁵ Йдеться про есхатологічний твір, що пов'язується з іменем єпископа.малоазійського міста Патар — Мефодія, що жив у НІ—IV ст.

⁶ "Галицькими вигонцями" називалося подунайсько-подністровське насе­лення, що переселилося сюди з Галицької землі й було непідвладне іаміешнім князям.

⁷ Бродниками називалося слов'янське населення Подунав'я, низин Кар­пат, а також Подоння та нижнього Подніпров'я. Вони також не були залеж­ними від князівської адміністрації.

⁸ Пороки — стінобитні метальні гармати, камнемеїи

⁹ Переяславом монгольські завойовники заволоділи у березні 1239 р.

¹⁰ Пантеон язичницьких божеств у Києві було зруйновано Володимиром Святославичем у 988 р. До того часу у Києві існувала тільки одна церква — храм св. Іллі на Подолі.

¹¹ Лядські ворота знаходилися на південній околиці тогочасного Києва. Вони вели до міста з боку Хрещатого яру (біля нинішньої площі Незалеж­ності).

T о м а ш і в с ь к и й Стефан. Українська історія: Старинні і середні віки. Книги 3—4.

Розділи історичного нарису С. Томашівського друкуються за виданнями: Українська історія (Старинні і середні віки): Нарис Стефана Томашівського’. Львів, 1919.

¹ Древлянська (Деревська) земля — історична область, що сформувалася у межиріччі рік Прип'яті і Тетерева. її головним політико-адміністративним центром було спочатку місто Іскоростень (сучасний Коростень на Житомир­щині), а пізніше Вручий (сучасний Овруч).

² Тут автор підкреслює тюркське походження половців, степах Північного Причорномор’я в середині XI ст.

³ Місто на території Таманського півострова. Центр князівства. Вперше Тмутаракань згадується на сторінках літописів під 988 р., а востаннє — у 1096 р. В кінці Xl — на початку XII ст. Тмутаракань остаточно відокремилася від київського центру.

⁴ Античний Херсонес (давньоруський Корсунь) — візантійське місто на території Криму. Його залишки збереглися поблизу сучасного Севастополя.

⁵ йдеться про Володимирську землю (князівство) її територія простяга­лася на захід до Бугу, на північ — до верхів’я Прип’яті й на схід — до течії р. Стохід.

У літописах ці з’їзди князів називаються "снемами" Польське Ofensywa — наступ.

Повстання киян було викликане невдоволенням політикою великого Святополка Ізяславича. Напередодні цих подій з Галицької землі до саме припинили доставляти сіль. З цього швидко скористалися місцеві

які з’явилися у

давньоруського давньоруських

6

7 а

князя Києва лихварі й сам князь, що монополізували торгівлю сіллю. Все це, зрештою, й призвело до спалаху народного гніву.

⁹ Лев Діоген був одружений на Мономаховій дочці Маріці.

¹⁰ Тобто політичного відокремлення земель Північно-Східної та Південно- Західної Русі. Терміни, якими оперує у даному випадку автор, годі ще не усталилися.

¹¹ Послідовності.

¹² Союзні Русі тюркські племена.

¹³ Перша така спроба була зроблена Ярославом Мудрим, за якого мит­рополичу кафедру у Києві посів не грек, а русин — місцевий священик Іларіон.

¹⁴ Па сторінках давньоруських літописів поняття "Руська земля" виступає у кількох значеннях: як територіальна назва первісного територіально- політичного ядра Київської держави, тобто у значенні Київщини, Чернігівщини і Переяславщини, а також вживається у відношенні до всієї в етнічному плані різноликої території Давньоруської держави. "Широке" ро­зуміння "Руської землі" зберігало своє постійне значення тільки у сфері церковного життя та в зовнішньополітичних взаєминах.

¹⁵ У період феодальної роздробленості Київська земля й справді не перетворилась в окреме незалежне князівство, залишаючись до самого мон­гольського завоювання об’єктом колективного управління (сюзеренітету) найбільш сильних руських князів, їх загальнодинастичною спадщиною.

¹⁶ Тобто князів молодшого племені.

¹⁷ Йдеться про Юрія Долгорукого, який тоді втретє утвердився у Києві. У 1157 р. внаслідок організованої київськими боярами змови його отруїли.

¹⁸ Плинності, частої зміни одних воїнів іншими.

¹⁹ Незважаючи на економічне посилення окремих цепі рів та полі пічне відокремлення давньоруських земель-князі всі в іа послаблення міці цешраль- ної влади, Київ ще продовжував зберігати значення загальнодержавною, політичного і культурного центру Русі.

²⁰ Роман Мстиславич загинув за загадкових обставин. Поховано князя, очевидно, у його фамільній усипальниці у місті Володимирі на Волині.

²¹ Віцентій. Кадлубек — середньовічний (ХІП ст.) польський хроніст. Достовірність його повідомлень у сучасній історіографії часто ставиться під сумнів.

²² Торчеськ був одним із головних центрів Поросся. Залишки цього міста ототожнюються з городищем XI—XIH ст., що знаходиться поблизу села Шар­ки на Росі.

²³ Дещо відмінний від цього.

²⁴ Гуннська навала мала місце в кінці IV ст.

²⁵ Тобто залежними від Суздальського центру

²⁶ Автор помилково ототожнює припрутських волохів з болохівцями — мешканцями так званої Болохівської землі, історичної області, що склалася в кінці XII — на початку XIII ст. у верхів’ях Південного Бугу', Случі і Тетерева. Панівна верхівка Болохівської землі стала на шлях добровільного співробітництва з ординцями. Цим і зумовлювалися походи на "болохівські гради" дружинників Данила Галицького.

²⁷ Бабенберги — династія австрійських герцогів. Після смеріі останнього її представника — герцога Фрідріха II у 1246 р.

Сторінками давньоруських літописів.

Фрагменти літописних творів, що подаються у цьому томі, друкуються за виданням: Галицько-Волинський літопис /Переклав і пояснив Теофіль Коструба. Львів, 1936.

¹ Тобто вотчину чи уділ, який князі успадкували від своїх батьків.

² Видубецьке — урочище поблизу Києва.

³ Тобто до князівських покоїв. У гридниці князь, звичайно, бснкеїував із своїми дружинниками, тримав раду зі своїм найближчим оточенням.

⁴ Тут помилка. Василька повезли не до Звенигорода, а до Білгорода (тепер с. Білогородка Києво-Свягошинського р-ну).

Літописний Звиждень у давнину містився, очевидно, поблизу сучасного села Макарів на правому березі р. Здвиж. Тут археологи виявили велике давньоруське городище.

⁶ Городець знаходився на Дніпровському Лівобережжі, на березі невели­кої річки Гнилуші, посередині шляху, що стелився з Чернігова до Переяслава.

⁷ Так літописці називали кочівників.

^s Тут перераховуються тюркомовні групи кочового населення, що насе­ляли південні околиці Київщини та Переяславщини.

⁹ Тобто сини Василька. •

¹⁰ Йдеться про князівський з’їзд, що відбувся поблизу Києва.

¹¹ Ізяслав Мстиславич — внук Володимира Мономаха, волинський князь. Після смерті Всеволода (1146 р.) розгорнув боротьбу за київський сііл, на­магаючись утримати за собою і Волинь. Головним його суперником був суздальський князь Юрій Долгорукий.

¹² Йдеться про Карпатські гори, що входили до складу іериіорії Галиць­кого князівства.

¹³ Тут оповідь ліюписця переривається. Далі мова йде про князя Андрія Юрійовича — дорогобузько-пересопницького князя, сина Юрія Володимиро­вича.

¹⁴ Промова князя Андрія в оригіналі пропущена

¹⁵ Битва під Переяславом між військами Ізяслава і Юрія, що відбулася 1149 р., закінчилася перемогою Юрія.

¹° Святослав Ольгович і Володимир Володаревич (Володимирко) були, союзниками Юрія Долгорукого, які допомогли останньому здобути Київ. Цей союз і був скріплений шлюбом Володимирового сина Ярослава і Святославо- вого Олега з дочками Юрія.

¹⁷ Чорні Клобуки тоді вже переходили до напівкочового і осілого способу життя. Такими становищами Чорноклобуцького союзу, що склався в Пороссі, і були згадані Гольсько та Куниль.

¹⁸ Місто Остер на Дніпровському Лівобережжі.

¹⁹ Тобто обвінчали його з дочкою угорського урядовця.

²⁰ Йдеться про угорського короля Стефана, який охрестив угрів і був проголошений пізніше "святим".

²¹ Цей Петро Бориславич, на думку багатьох вчених, і був одним із авторів Київського літопису, зокрема порічних записів 1146—1196 рр.

²² В такий спосіб розривались, звичайно, дипломатичні відносини або міжкнязівські угоди.

²³ Розбитий паралічем Володимир помер у 1152 р.

²⁴ Син Володимира Ярослав, названий у "Слові про Ігорів похід" Ocmo- мислом, успадкував галицький стіл і правив до 1187 р.

²⁵ Ймовірно сучасне село Стінка на Львівщині.

²⁶ В такий спосіб Юрій Долгорукий хотів наділити Володимир- ською волостю свого племінника Володимира Андрійовича, тоді дорогобузь- кого князя.

²⁷ Це прізвисько князь Іван Ростиславич дістав від назви літописного міста Берладь — центру Дністровсько-Дунайського пониззя, своєрідної дав­ньоруської вольниці, населення якої займалося торгівлею, сільським господар­ством, промислами. До складу Берладського князівства входили такі центри, як Малий Галич, Текуча, Сочава, Аський Торг тощо. Тепер значна їх частина знаходиться у складі Румунії.

²⁸ Берладський стіл Іван Ростиславич посів близько 1130 р. На цьому літописні свідчення про Івана Ростиславича уриваються. Давньоруський літописець зафіксував під 1162 р. тільки звістку про його смерть, що наспо- стигла князя у візантійському місті Солуні (Фесалоніки), куди, очевидно, він був спроваджений на заслання Ярославом Осмомислом.

²⁹ Дружина Ярослава Осмомисла Ольга Юріївна покинула свого чоло­віка через його велику пристрасть до коханки Настаськи з роду Чаргів (Чагрів).

'⁰ Джерела підтверджують, що Ярослав Осмомисл більше любив IIac- тасьчиного сина Олега, ніж Володимира, що було, очевидно, зумовлено осо­бистими якостями останнього, зокрема непокірністю.

³¹ Вперше термін "Україна" зустрічається на сторінках Київського літопису під 1187 р. Однак є підстави відносити його виникнення до більш раннього часу. В період існування відносно єдиної Київської держави, або, за кабінетною термінологією. Київської Русі, це слово, на наш погляд, виступало у значенні народної (фольклорної) назви середньодніпровського краю (південної Київщини і Переяславщини). Характерно, що наприкінці XVI, у XVII ст. Україною називали також землі Середнього Подніпров’я та частини Поділля.

У даному випадку "Україна галицька" означає пограничну смугу між Дністром і Прутом.

³² Вираз "Руська Земля”, або "Руська область", на сторінках літописних текстів вживався переважно у значенні Південної Русі, звужуючись іноді тільки до значення Київщини.

³³ Західнобалтійські племена ятвягів мешкали на території, що простяг­лася між Нарсвом та Німаном Тепер це суміжні райони Польщі, Білорусії га Литви

³⁴ Володимир Мономах змусив переселитися половецьку орду хана От­рока (Атрака) з пониззя Дону в Грузію, де той одружився з дочкою грузин­ського царя Давида IV Будівничого.

³⁵ Угорський король доводився троюрідним братом Роману Мстиславичу. Ім’я дружини останнього невідоме. Літописець називає її просто Романовою.

³° Боярський рід, на чолі якого стояв тоді Володислав Кормильчич.

³⁷ Йдеться про синів Ігоря Святославича, героя "Слова про Ігорів похід",— Володимира, Романа і Святослава. Свої права на Галич вони об­грунтовували тим, що їхня мати Єфросинія була донькою Ярослава Ocmo- мисла.

³⁸ Філіпп був тоді імператором Священної Римської імперії.

³⁹ Данило не бачився з матір’ю майже п’ять років. На той час йому ледве виповнилося 10 літ.

⁴⁰ Міра довжини у Київській Русі. Вона дорівнювала 700 м, або при­близно 1000 крокам.

⁴¹ Порт у.гирлі Дніпра, поблизу сучасного міста Херсон.

⁴² Угорський воєвода. Пізніше загинув у битві під Ярославом, де Данило Романович завдав нищівного удару його війську.-

⁴³ Тобто вихованець Святогорського монастиря, що знаходився на Во­лині, поблизу міста Володимира. Святою горою ще називалась місцевість на березі Егейського моря. У ті часи то був визначний центр християнського містицизму.

⁴⁴ Сучасне село Витачів Обухівського району Київської області. Розта­шовувалась ця фортеця в давнину на правому березі Дніпра і була своєрідними воротами Києва.

⁴⁵ Племена танагутів мешкали на території центральних та північних районів сучасного Китаю.

Бог

⁴⁶ Тут, очевидно, треба читати "кару". Згідно з біблійною оповіддю наслав на непокірного Фараона десять кар.

"Слово про Ігорів похід".

ви- пе-

Друкується у перекладі на українську мову Максима Рильського за данням: "Слово о плъку Игоревъ" в українських художніх перекладах і респівах XIX-XX ст. K., 1953.

¹ Ігор Святославич (1151—1202 pp.*)∙ Під час організованого ним походу на половців (1185 р.) був новгород-сіверським князем.

² Боян — давньоруський співець і поет, що жив наприкінці XI — на початку XII ст.

³ Йдеться про князя Ярослава Володимировича (Мудрого).

⁴ Мстислав Володимирович, брат Ярослава. 1022 року, під час походу на касогів, що мешкали на Північному Кавказі, переміг у єдиноборстві їхнього зверхника Редедю.

⁵ Роман Святославич — брат Олега Святославича, названого у "Слові" Гориславичем,— князь тмутараканський. Загинув у бойовищі з половцями у 1079 р.

⁶ Йдеться про київського князя Володимира Святославича (близько 980— 1015 pp∙)∙

⁷ Слово "Троян" згадується у "Слові про Ігорів похід" у різних контекстах чотири рази. У науці висловлюються різні припущення щодо його пояснення. Так, на думку одних дослідників; тут ідеться про римського імператора Тра­яна (53—117 р. н. е.). Інші вважають Трояна язичницьким божеством давніх слов’ян. Ще інші гадають, що це слово вживається тут як поетична метафора. З оригінальним тлумаченням цього терміну нещодавно виступив письменник Валерій Шевчук. Див.: Шевчук Валерій. Мисленне дерево (роман-есе про давній Київ.— K., 1989. С. 20—35).

⁸ Велес, або Волос, у язичницькому пантеоні слов’янських богів був покровителем достатку і поезії.

⁹ Всеволод Святославич — князь курський і трубчевський.

¹⁰ Сурож — великий торговельний центр і порт на узбережжі Чорного моря. Тепер місто Судак (Крим).

¹¹ Йдеться, очевидно, про одну із статуй язичницьких ідолів, що височіли у давнину поблизу Тмутаракані.

¹² Гзак і Кончак — половецькі хани.

¹³ Стрибог — язичницький бог у східних слов’ян. Був покровителем вітру.

¹⁴ У давнину авари були сусідами східних слов’ян. З розгромом створеної ними у Паннонії держави (каганату) частина аварів вимандрувала до Північного Кавказу.

¹⁵ Йдеться про дружину Всеволода — Ольгу, яка була дочкою князя Гліба Юрійовича й онукою Юрія Долгорукого.

¹⁶ Борис Вячеславович — онук Ярослава Мудрого. Загинув у 1078 р. під час міжкнязівської усобиці у битві на Нежатиній Ниві.

¹⁷ Даждьбог — бог сонця у язичницькому пантеоні східних слов’ян.

¹⁸ Можливо, це імена половецьких ханів, про яких згадується у літописі.

¹⁹ Половецького хана Кобяка y-LL83 р. полонив Святослав разом із двома його синами.

²⁰ Давньоруське місто Плісненськ знаходилось на території Галиць­кої землі. У даному ж випадку мова йде про київське урочище Плоске, чи Пліске.

²¹ Готи були давніми мешканцями Причорномор’я. Тут йдеться, очевид­но, про готів-тетраскитів, які жили поблизу Тамані.

²² Давньоруське місто у пониззі Сули.

²³ Всеволод Юрійович — князь владимиро-суздальський (1177—

1212 рр.).

²⁴ Ногата і різань — дрібні гроші. 20 ногат, або 50 різань, становили гривну.

²⁵ Йдеться про князя Рюрика Ростиславича та його брата — смоленсь­кого князя Давида.

²⁶ Ярослав Володимирович — галицький князь (1153—1187 рр.).

²⁷ Роман Мстиславич — володимиро-волинський князь; Мстислав — очевидно, двоюрідний брат Романа Мстиславича, пересопницький князь.

²⁸ Деремела — литовське плем’я, споріднене з ятвягами.

²⁹ Інгвар і Всеволод Ярославичі — волинські князі.

³⁰ Сини київського князя Мстислава Ізяславича: Роман, Всеволод і Свя­тослав.

³¹ Всеслав Брячиславич — полоцький князь.

³² Брячислав і Всеволод — брати полоцького князя Ізяслава.

³³ Місцевість поблизу Новгорода.

³⁴ Xopc — язичницький бог сонця.

³⁵ Половець, який утік разом із Ігорем. У літописі він названий Лавром.

³⁶ Йдеться про князя Ростислава Всеволодовича, який у 1093 р., уті­каючи від половців, утопився в Стугні.

³⁷ Тобто Боричевим узвозом, київською вулицею.

³⁸ Церква Богородиці Пирогощі знаходилась у Києві на Подолі.