§ 9.4. ПРАВОЗАСТОСОВНІ АКТИ У СФЕРІ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ

Юридичним підсумком застосування норм права є прийняття правозастосовного акта. В такому акті знаходять зовнішній прояв рішення, що були прийняті в процесі застосування норм права.

Таким чином, правозастосовний акт — це зовнішній прояв владного рішення, що приймається компетентним суб’єктом у результаті розгляду конкретної справи.

Ознаки правозастосовних актів:

- владний характер, тобто правозастосовні акти мають обов’язкове значення (юридичну силу) для всіх, кому вони адресується. У випадках, коли приписи актів не виконуються, застосовується примусова сила держави;

- відповідність нормам права. Якщо правозастосовні акти не відповідають вимогам цих норм, вони повинні бути скасовані;

- персоніфікований характер правозастосовних актів означає, що вони адресуються чітко визначеним суб’єктам і стосуються конкретних випадків;

- видаються у певній формі та у передбаченому законом порядку;

- зумовлюють виникнення, зміну або припинення правових відносин;

- можуть бути оскаржені чи опротестовані зацікавленими особами.

Правозастосовним актам у сфері правоохоронної діяльності крім загальних вищеперерахованих ознак є притаманні й особливі ознаки:

- суб’єкт правозастосовної діяльності не знаходиться в службових чи організаційних відносинах з особами, яким адресується цей правозастосовний акт;

- базуються на нормах права, що містяться в законах, а також на приписах відомчих інструкцій;

- як правило прийняття таких правозастосовних актів обумовлене вчиненням правопорушень, конфліктами, скаргами, заявами тощо;

- виступають засобом здійснення правоохоронної функції держави.

Види правозастосовних актів:

1. За значенням у юридичному процесі:

- основні акти, в них міститься розв’язання юридичної справи в цілому (наприклад, вирок суду);

- допоміжні акти оформлюються при встановленні фактичних обставин справи, під час судового процесу тощо (наприклад, постанова про обрання запобіжного заходу певного виду тощо).

2. Залежно від суб'єктів, які здійснюють застосування:

- акти, що видані державними (в тому числі й правоохоронними) органами (наприклад, обвинувальний акт слідчого);

- акти, які видані уповноваженими недержавними організаціями (наприклад, наказ директора приватного підприємства про прийняття на роботу нового працівника).

3. Залежно від юридичної форми:

- вирок;

- наказ;

- постанова;

- розпорядження тощо.

4. Залежно від способу прийняття:

- одноособові (таких більшість);

- колегіальні (наприклад, рішення Вченої Ради Національної академії внутрішніх справ);

5. За юридичними наслідками:

- правовстановлюючі (про присвоєння звання);

- правоконстатуючі (свідоцтво про шлюб; свідоцтво про смерть);

- правоприпиняючі (протест прокурора з приводу незаконного виселення громадянина);

- правозмінюючі (заміна арешту підслідного на підписку про невиїзд);

- правоскасовуючі (винесення судом рішення про ліквідацію акта, про втрату ним юридичної сили).

6. За характером індивідуальних велінь (розпоряджень):

- дозвільні (ліцензія про право займатись певним видом діяльності);

- зобов’язуючі (рішення органу місцевого самоврядування про додаткове прибирання території);

- заборонні (рішення суду про заборону займатись певним видом діяльності).

7. За галузевою належністю:

- кримінальні;

- адміністративні;

- цивільні та ін.

8. За часом дії:

- одноразової дії (наприклад, накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу);

- продовжуваної дії (наприклад, вирок суду, який встановлює кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк).

9. Залежно від видів правових відносин:

- регулятивні здійснюються з метою встановлення юридичних прав і обов’язків у зв'язку з правомірною поведінкою (наприклад, ректора Національної академії внутрішніх справ про призначення на посаду);

- охоронні призначені для охорони існуючих норм від можливих порушень.

10. Залежно від форми зовнішнього вираження:

- письмовий акт (таких більшість):

✓ окремий документ (вирок суду);

✓ резолюція за матеріалами справи (затвердження прокурором обвинувального висновку);

- усний акт (запрошення понятих для прийняття участі у здійсненні слідчої дії);

- жестовий акт (конклюдентний) - акт дії (наприклад, застосування жестів патрульним поліцейським при регулюванні дорожнього руху).

Як зазначалось вище, за формою зовнішнього вираження найбільш розповсюдженими є письмові правозастосовні акти.

Водночас, інформація, що міститься в правозастосовному акті повинна відповідати таким загальним властивостям:

- під час оцінки інформації правозастосовного акта важливе значення надається його вірогідності та об’єктивності. Це означає, що зміст документа повинен відображати фактичний стан справи, не містити перекручувань у порівнянні з реальною ситуацією, давати неупереджену оцінку подіям бути позбавленим суб’єктивних емоційних оцінок.

- доказовість (обґрунтованість), виконання правозастосовного рішення, а також відсутність претензій до його законності багато в чому залежить від того, наскільки переконливо, аргументовано, доказово буде викладено основний зміст документа. Сюди ж відноситься і обґрунтованість створення акта;

- переконливість правозастосовного акта багато в чому залежить не тільки від обґрунтованості інформації, але і від аргументованості та логічної узгодженості основного змісту рішення, що реалізується в структурі та змісті основного тексту документа;

- повнота та достатність інформації, що міститься в актах застосування. Тобто, вона повинна бути достатньою для прийняття та реалізації відповідного рішення, щоб надалі не виникало ситуацій, які вимагають додаткових роз’яснень чи доопрацювань.

Вимоги до оформлення письмового правозастосовного акта:

1.

- назва документа;

- орган, що його видав;

- час і дата видання;

- до кого звернений правозастосовний акт;

- підписи відповідних посадових осіб;

- у необхідних випадках - печатка.

2. Наявність конкретного юридичного змісту (наприклад, рішення органу, фіксація певного юридичного факту тощо). Веління суб’єкта правозастосування повинно точно вказувати на межі належної поведінки.

3. Мова правозастосовних актів за своєю термінологією та стилем не повинна відрізнятись від мови нормативно-правових актів. До числа мовних явищ, що повинні бути піддані регламентації на цьому рівні, варто відносити форму викладу тексту. Форма викладу тексту - це спосіб вираження відношення автора правозастосовного акта до того, що повідомляється, вона неоднакова в різних типах правозастосовних актів¹.

4. Відносно значної кількості правозастосовних актів встановлена вимога їх обов’язкової реєстрації. Це є не тільки необхідною умовою їх юридичної сили, але й дозволяє перевірити під час реєстрації їх законність. Наприклад, реєстрація транспортних засобів, зброї супроводжується перевіркою і реєстрацією відповідних правозастосовних актів.

Розглядаючи вимоги до правозастосовних актів, необхідно також звернути особливу увагу на їх уніфікацію, тобто приведення до єдиної форми, системи.

Уніфікація дозволяє раціоналізувати та спростити складання правозастосовних актів і досягається шляхом:

- встановлення вимог до правозастосовних актів у законах;

- затвердження відповідними органами бланків правозастосовних актів.

Основою уніфікації є повторюваність, яку необхідно розглядати за такою схемою:

1. Ситуації, що повторюються.

2. Інформація, що повторюється.

3. Документи:

- фрагменти змісту, що повторюються;

- елементи зовнішньої форми, що повторюються;

- елементи внутрішньої форми, що повторюються.

У схемі уніфікації документів виділяють два самостійних аспекти:

1) удосконалення вимог до змісту документа

2) удосконалення форми документів.

Розглядаючи вимоги до правозастосовних актів, що закріплені в законах, потрібно зазначити, що вони встановлюються шляхом перерахування реквізитів і визначення їх структури.

Значно спрощує діяльність з видання письмових правозастосовних актів друк їх бланків. Поряд з реквізитами в них фіксуються окремі фрагменти тексту, що містять постійну інформацію, яка повторюється у всіх правозастосовних актах однієї назви, і місце (необхідна кількість місця) для внесення перемінної інформації, що відображає суть конкретної справи^{[244] [245].}

Основні правозастосовні акти, що видаються працівниками поліції у сфері правоохоронної діяльності:

- постанови (у ст. 284 КУпАП зазначено, що видами постанов по

справі про адміністративне правопорушення є постанови: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, про закриття справи);

- протоколи затримання (у ст. 261 КУпАП зазначено, що про адміністративне затримання складається протокол);

- протоколи особистого огляду та огляду речей (у ст. 264 КУпАП зазначено, що про особистий огляд, огляд речей складається протокол);

- обвинувальні акти (наприклад, у ст. 291 КПК зазначено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.)^[246].