20 ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ

Екзистенціалізм виник у 20-ті роки. Його найбільш видатні представники: М. Хайдеггер і К. Ясперс у Німеччині, Г. Марсель, Ж. -П. Сартр , А. Камю у Франції. Соціальним джерелом способу мислення, що лежить в основі філософії екзистенціалізму, були реальні процеси соціально-економічного, політичного і духовного життя Заходу, що знайшли втілення в різних формах відчуження людини.

Екзистенціалізм – ірраціональний, суб’єктивно-ідеалістичний напрямок у сучасній світовій філософії. Ірраціональний– принцип ідеалістичних філософських вчень, які розумовому, раціональному пізнанню протиставляють інтуїцію, віру, одкровення. Предметом філософії існування або екзистенціалізму є людина, її внутрішній світ, її життя, суб’єктивність, усвідомлення нею дійсності, переповненої суперечностями.

Фундаментальним, визначальним поняттям екзистенційної філософії є поняття існування. Існування, на думку Сартра, це не що інше як переживання суб’єктом свого власного буття. Поняття “існування” не піддається пізнанню ні науковими, ні іншими методами. «Існування», як основоположне поняття екзистенціалізму, ототожнюється з суб’єктивними переживаннями людини і видається за первинне начало. Екзистенціалізм – суб’єктивно-ідеалістичний напрям філософії.

Важливою категорією екзистенціалізму є категорія існування, або екзистенція, що ототожнюється з суб’єктивними переживаннями людини, оголошується первинною щодо буття, а буття суспільства в цілому заперечується. Дійсність - це внутрішній світ. Екзистенція не може бути пізнана, зрозуміла, пояснена. Вона ірраціональна в людському Я, внаслідок чого людина є конкретною і неповторною особистістю.

Важливим поняттям філософії існування є “сенс життя”. У філософії екзистенціалізму питання про сенс життя вирішується однозначно: життя людини – це “буття для смерті” (Сартр), тому і життя, і смерть – абсурдні. Камю вважав абсурдним весь світ, в якому людина приречена на абсурдне існування.

Екзистенціальна філософія протиставляє людині суспільство як щось вороже їй, що руйнує її свободу, індивідуальність. Звідси вимога бунту проти нього. Бунтувати – означає існувати.

Ірраціональність буття, абсурдність самого існування людини, сумніви в можливості раціонального пізнання світу – це все складові філософії екзистенціалізму.

Буття, на думку Сартра, “немає ні приводу, ні причини, ні необхідності”. Розум не може бути ключем до пізнання, бо нездатний розібратися в тому, що правильно, а що – ні. Безнадійні спроби раціонального пізнання. Для цього потрібна віра – або релігійна, або філософська.

Принципи ф-ї екзистенціалізму: Ж. -П. Сартр “Екзистенціалізм – це гуманізм”. Всі речі – спочатку мають сутність, а лише потім існують. Лише людина спочатку існує і тільки згодом набуває своєї сутності.

Другий принцип філософії існування – суб’єктивність людини. Все існуюче має сенс лише тоді, коли сприймається людиною, відображається нею, зв’язана з її переживаннями, можливостями, вибором, тривогою, відповідальністю, свободою, пограничними ситуаціями і т. п.