<<
>>

Лібералізм про взаємовідносини індивіда та влади

Для демократій, та ще більше — для монархічних та інших авторитарних політичних режимів, характерне визнання тотальності, необмеженості державної влади у ставленні до інди­віда. I саме на політичну беззахисність особи у стосунках з дер­жавою став лібералізм — своєрідна індивідуалістична та гумані­стична реакція.

Вперше в історії соціально-політичної думки лібералізм відокремив індивіда від суспільства і держави, прого­лосив політичну рівність усіх громадян. Особа наділялась фун­даментальними непорушними правами, ставала головним елеме­нтом політичної системи. Сфера дій держави у ставленні до особи як об’єкта влади обмежувалася. Лібералізм визначає особу, індивіда як джерело влади. Результатом договору вільних людей стала держава. Держава підконтрольна та підзвітна народу і по­кликана виконувати лише ті функції, якими її наділяли громадя­ни, народ. Держава, насамперед, забезпечує безпеку і свободу громадян, охороняє їх природні, священні права, підтримує гро­мадський порядок і соціальний мир. Однак лібералізм звужує сферу політики, проголошуючи верховенство особи у взаємовід­носинах з владою, обмежує масштаби, сферу політичної активно­сті громадян.

В сучасних умовах основними цінностями політичної культу­ри Заходу виступають і збагачені іншими ідеями ліберальні дум­ки, що відбилися на взаємовідносинах особи та влади. Досвід іс­торії свідчить про те, що зневага до ліберальних принципів політичного устрою суспільства, свободи особи, поділу влади, законності, поваги до приватної власності, пріоритету прав лю­дини над правами держави та ін. загрожує надзвичайним ростом апарату влади, розширенням владних структур, надмірною ідео­логізацією і політизацією суспільства, встановленням всеосяжно­го контролю над суспільством і особою, перетворенням людини на гвинтик величезної державної машини, покликаний покірно виконувати команди згори. Так відбувається в тоталітарних сус­пільствах.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Лібералізм про взаємовідносини індивіда та влади:

  1. Тоталітаризм та християнський демократизм про взаємовідносини особи та держави
  2. 3.2. Проблеми взаємовідносин прокуратури з органами законодавчої і виконавчої гілок влади і місцевого самоврядування
  3. 207 РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ПРОБЛЕМА ВЗАЄМОВІДНОСИН ПРОКУРАТУРИ З ІНШИМИ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ
  4. Поняття та структура влади. Вчення про владу
  5. Сучасний лібералізм
  6. 14. Співвідношення понять індивід, індивідуальність, особистість.
  7. Ідеї консерватизму та лібералізму
  8. 39. Співвідношення понять «людина», «індивід»
  9. Поняття «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність» та їхні характерні ознаки
  10. Предмет та метод науки про політику Що таке наука про політику?
  11. 5.4. Основні принципи взаємовідносин прокуратури з іншими державними і громадськими організаціями
  12. 3.3. Взаємовідносини прокуратури з судовою владою
  13. 35. Розрізняння предмету та методу наук про природу та наук про дух.
  14. 2. Взаємовідносини України і НАТО
  15. Лекція № 1 Тема: Загальне вчення про хворобу. Вчення про етіологію і патогенез.
  16. 87. Етичні засади взаємовідносин між адвокатами
  17. Взаємовідносини між виборцями та обраними представниками народу
  18. Ефективність влади