Організація державної влади в Україні

За конституційним визначенням, «Україна є суверенна і неза­лежна, демократична, соціальна, правова: держава» (ст. 1 Консти­туції України). Демократичний характер української держави кон­ституційно закріплено через республіканську форму правління, а також принципи народного суверенітету: «Україна є республікою.

Вищими органами державної влади в Україні є глава держа­ви — Президент, загальнонаціональний представницький орган законодавчої влади — Верховна Рада, колегіальний орган вико­навчої влади — Кабінет Міністрів і вищі суди — Конституційний Суд і Верховний Суд у системі судів загальної юрисдикції.

Форму державного правління Конституція України визначає лише в найбільш загальній формі, проголошуючи її республікан­ською. Конкретна форма республіканського правління — прези­дентська, парламентська чи змішана — у Конституції конкретно не визначається. Висновок про неї можна зробити на основі ана­лізу співвідношення повноважень вищих органів державної вла­ди (зокрема, способу формування й функціонування уряду). За попередніми оцінками, Україна упродовж 1991—2008 рр. еволю­ціонувала спочатку від парламентсько-президентської до прези­дентської, а потім до президентсько-парламентської форми прав­ління.

За формою державного устрою Україна є унітарною держа­вою. Систему її адміністративно-територіального устрою станов­лять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища й села. Міста Київ і Севастополь мають спеціаль­ний статус, який визначається законами України. Автономна Ре­спубліка Крим (APK) є невід’ємною складовою України й у ме­жах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, що належать до її відання.

Резюме за змістом теми. У сучасних умовах організація державної влади в Україні перебуває в процесі подальшої опти- мізації. Головними проблемами, які необхідно вирішити на кон­ституційному рівні, є оптимізація повноважень глави держави та гілок влади, їх взаємної відповідальності, поглиблення партійно- політичної структурованості парламенту, забезпечення спадко­ємності та ефективності дій уряду, підвищення ефективності функ­ціонування судової системи тощо.

Існує виразно сформульований суспільний запит на реальне, а не декларативне забезпечення в Україні базових принципів пра­вової держави. Йдеться про верховенство права в усіх сферах су­спільного життя, охорону державою невід’ємних прав людини та громадських свобод, які з них випливають, рівність закону для всіх і рівність усіх перед законом, підзаконність державної влади, підкорення законові громадян і громадських організацій, взаємну відповідальність держави та особи, правову відповідальність офіційних осіб за дії, які вони вчинили від імені держави, обме­женість сфери діяльності держави, її невтручання в справи гро­мадянського суспільства, наявність ефективних форм контролю за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів, не­залежність судів і суддів, наявність ефективної системи їх захис­ту тощо.

Ствердження в Україні соціальної держави означає рух до утвердження в суспільстві соціальної справедливості, послаблен­ня соціальної нерівності, надання кожному громадянину роботи або іншого джерела існування, забезпечення соціальної стабіль­ності, формування комфортного для людини середовища особис­тої, групової, загальнонаціональної активності.

Терміни та поняття до теми: держава, країна, атрибути держави, гілки влади, державні органи, президент, парламент, уряд, судова система, функції держави, форми держави, держав­не правління, державний устрій, державний режим.

Запитання. Завдання

1. Які типи держав існують у сучасному світі? Назвіть їх голов­ні характеристики.

2. Виберіть дві європейські держави, одна з яких є членом ЄС, інша — ні. Порівняйте їх державні характеристики (державне правління, державний устрій, політичний режим).

3. Чи існують імперії XXI ст.? За якими ознаками можна ствер­джувати про імперську модернізацію окремих держав?

4. Назвіть головні ознаки соціальної, правової та демократич­ної держави. Як вони пов’язані між собою?

5. Що таке політичний режим? Які політичні режими існували в CPCP? Чи існує історична інерція їх впливу на сьогодення?

6. Політичний режим сучасної України: стан, тенденції розвит­ку, перспективи.

7. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: суспіль­но-політична необхідність чи передвиборча надуманість?

Теми рефератів

!.Держава й громадянське суспільство: проблеми співвідно­шення та взаємодії.

2. Основні тенденції розвитку сучасної держави.

3. Тоталітаризм і демократія як політичні антиподи (на при­кладі конкретної країни).

4. ЄС як конфедерація. Євроінтеграційні перспективи України.

5. НАТО як наддержавне військово-політичне об’єднання: значення для України.

6. Українська держава 2010 і 2050 р. (спроба прогнозу).

Література

Алексеенко L В. Національні держави в умовах глобалізації світу (політичні і правові аспекти). — K.: Аспект-поліграф, 2006. — 360 с.

Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна. — K.: АМУПП, 2000. — 199 с.

Конституція України. Текст Основного Закону з офіційними тлума­ченнями Конституційного Суду. — K.: Наукова думка, 2006. — 212 с.

Короткий оксфордський політичний словник / За ред. І. Макліна й А. Макмілана. — K.: Основи, 2006. — 790 с.

Кук К., Стивенсон Дж. Европа в двадцатом столетии: Справочник издательства «Лонгман». — M.: Международные отношения, 2005. — 455 с.

Прибутъко П. С. Політологія. — К., 2008. — 171 с.

Рябов С. Г. Політологічна теорія держави. — K., 1996.

Скрипнюк О. Демократія: Україна і світовий вимір (концепції, моде­лі та суспільна практика). — K.: Логос, 2006. — 368 с.

Українська державність у XX ст.: історико-політичний аналіз. — K., 1996.

Шаповал В. М. Зарубіжний парламентаризм. — K., 1993.

Шаповал В. М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний ана­ліз.—K., 1995.

Шаповал В. М. Президент у механізмі здійснення державної вла­ди. — К, 1995.