Основні риси політичної думки епохи Середньовіччя

Епоха Середньовіччя припала на V-XVI ст. На протязі цьо­го періоду політичні погляди активно розвивалися та змінюва­лися. Ця еволюція включає три великі етапи:

I. Ранньосередньовічний (кінець V - середина XI ст.) Цей період характеризується тим, що держави спочатку організову­ються у великі, але слабо інтегровані монархії, і незабаром роз­падаються на окремі політичні утворення.

II. Етап розвитку середньої доби Середньовіччя (середина XI- кінець XV ст.) Для цього періоду характерні централізо­вані станово - представницькі монархії;

III. Етап пізнього Середньовіччя (кінець XV - початок XVII ст.) Державність цього періоду характеризується переважно абсо­лютними монархіями.

Упродовж усієї епохи Середньовіччя йшла жорстока бо­ротьба між папством і світськими феодалами, монархами за керівну роль у суспільстві. Центральною проблемою політичної думки було питання про те, яка влада повинна бути пріоритет-

Тема 2. Історія світової і української політологічної думки ною: духовна чи світська. За домінування духовної влади вис­тупали Фома Аквінський, Авіустин, а за пріоритет світської - М. Подуанський, А. Данте.

Видатний філософ епохи середньовіччя Фома Аквінсь­кий запозичив у Аристотеля ідею про людину як істоту пол­ітичну, а також думку про те, що держава, як ціле, логічно ви­переджує індивідів, що її складають, а благо держави є важливіше за благо її громадян. Головним завдання держав­ної влади є сприяння державному благу, збереження миру та справедливості у суспільстві. Народ має право скинути вла­ду несправедливого та жорстокого монарха, якщо він пося­гає на право Церкви. Найкращою формою правління Фома Аквінський вважав монархію, зокрема, такий її різновид, як монархія політична, у якій влада правителя залежить від за­кону та не виходить за його рамки.

Марсилій Подуанський - італійський мислитель та пол­ітичний діяч, сформував свою доктрину у праці "Захисник миру" (1324). Він заперечував претензії Папи на владу над світом, бо це суперечило Святому Письму, за яким влада ду­ховна мала бути відділена від світської. Відповідальність за всі біди та нещастя у світі М. Подуанський покладав на Церкву. Церква повинна бути відділена від держави та підпорядкована світській політичній владі.

Держава для М. Подуанського - це світський інститут, який розвивається за власними законами. Держава виросла із сім’ї, як найпростішого елементу людської асоціації. З появою держави він пов’язує появу політичної влади. Саме Подуансь- кому належить трактування миру як засобу для досягнення "громадянського щастя". М. Подуанський був проти підпо­рядкування політики засадам релігії та моралі. В цілому його творчість свідчить про рішучий розрив з теологічною традицією у поглядах на державно-правові явища.

4.