Поняття політичний рух

Різноманітні об’єднання громадян є невід’ємним ком­понентом будь-якого демократичного суспільства. Їх соціально- політичне призначення полягає, насамперед, у допомозі людям у вирішенні проблем повсякденного життя, відкриває широкі мож­ливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснен­ня функцій самоврядування.

Піднесення в 80-х — на початку 90-х років масових демокра­тичних і політичних рухів — характерна риса демократизації су­спільства, потужний фактор сучасної політизації суспільного життя, що зачінає інтереси величезних мас, які беруть участь в управлінських процесах суспільства, зростання політичної свідо­мості, спосіб, який пробуджує політичну активність мас. Під по­літичним суспільним рухом розуміються такі суспільні сили, що намагаються змінити існуючі умови або закріпити їх шляхом впливу на уряди або державні органи або ж шляхом завоювання влади. Політичний рух — особлива форма суспільного руху, що визначається в найбільш загальному вигляді як спільне прагнен­ня людей до реалізації загальної політичної мети і політичної програми.

На основі широкого поняття суспільні об 'єднання виникли за­гальноприйняті в політології поняття громадські організації і громадські рухи. Їх діяльність специфічна. Громадські організа­ції — масові об'єднання громадян, що виникають за їх ініціати­вою для реалізації тривалої мети і соціальних, політичних, еко­номічних і духовних інтересів, мають статут і характеризую­ться чіткою структурою. Найпоширенішими різновидностями громадських організацій є: професійні спілки, організації індиві­дів, ветеранів війни і праці, жіночі, молодіжні, дитячі, наукові, науково-технічні, культурно-освітні, фізкультурно-спортивні та інші добровільні товариства, творчі спілки і різноманітні земляц­тва, фонди, асоціації та ін. Характреною їх ознакою є: докумен­тальне оформлення і забезпечення. Громадські рухи теж масові і виникають, створюються з певною метою. Та, на відміну від гро­мадських організацій, це структурно неоформлені масові об'є­днання громадян та організації різних соціально-політичних орі­єнтацій, діяльність яких має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на реалізацію певних тактичних завдань. Основними різновидностями громадських рухів в Україні є: політичні рухи (Народний Рух України на початковій стадії), масові: демократи­чні рухи (рухи за демократичні перетворення, спрямовані на за­хист прав і свобод людини, антифашистські, проти расової та на­ціональної дискримінації, націоналістичні об’єднання, соціальні, екологічні, неофеміністські та ін.).

Характерною рисою, що відрізняє політичний рух від усіх ін­ших суспільних течій і об’єднань, є те, що політичний рух вико­ристовує для досягнення політичної мети політичні засоби, мето­ди і способи, тобто завойовує шляхом масових політичних заходів і виступів політичну владу або впливає на засоби та ме­тоди здійснення політичної влади, добиваючись реалізації еко­номічних і соціальних проблем. Один з важливих критеріїв фор­мування політичних рухів — класовий, політичний характер. Од­нак основою виникнення політичного руху не завжди виступає суспільний клас. Рух може виникнути, створитись соціальною верствою (інтелігенцією або будь-якою її частиною тощо), чітко певною професійною групою (групою професійних військових) або, нарешті, різноманітними позакласовими елементами тощо. В таких випадках соціальні верстви і групи, соціальні спільності діють як суспільні класи, тобто, створюючи політичний рух, ві­дображають їх групові інтереси і прагнення, хоча і не завжди ті, що відображають і служать їх меті. Політичні рухи поділяються на рухи, створені на основі соціальних спільностей і різноманіт­них верств, на класовій основі, на міжкласовій основі і різномані­тних соціальних верств. Певний критерій типів політичних рухів тут не є, однак, однозначним, а перехрещується з іншими.

По-перше, політичні рухи відрізняються ставленнями до іс­нуючого політичного ладу (а також економічного) і поділяються на консервативні, реформістські, революційні, контрреволюційні, демократичні тощо. Консервативні рухи прагнуть зберегти існу­ючий в суспільстві порядок, допускаючи лише мінімальні і абсо­лютно необхідні зміни; виступають проти спроб знищення ладу і проти його послідовного реформування і перетворення. Рефор­містські рухи, хоча і стоять на позиціях збереження існуючого ладу і виступають проти спроб його повалення, однак прагнуть здебільшого до реформ суспільного ладу. Революційні рухи ви­ступають проти існуючого ладу і прагнуть замінити, реформува­ти іншим, прогресивним. Нарешті, контрреволюційні рухи, спря­мовані проти якого-небудь політичного і соціально-економічного ладу, що сформувався внаслідок перемоги революційних і рефо­рматорських рухів, прагнуть замінити колишнім реакційним ла­дом, що не відображає інтересів і потреб більшості населення, а захищає корисливі інтереси окремих соціальних спільностей і правлячих політичних партій.

По-друге, політичні рухи відрізняються за ступенем і формою їх організації: стихійні політичні рухи, позбавлені організаційної побудови (найчастіше короткочасні), слабкоорганізовані полі­тичні рухи (також короткочасні), політичні рухи з високим сту­пенем організації і тривалості, найбільш розповсюдженою фор­мою яких в сучасних умовах виступають політичні партії і народні фронти. Основний критерій, що відіграє в характері і суттєвості політичних рухів найважливіше значення: ставлення політичного руху до суспільних класів, тому що інші риси полі­тичного руху здебільшого випливають з класової природи, хоча не всі риси можна звести до неї.