Поняття засоби влади

Нерівномірний розподіл засобів (ресурсів) влади — найважливіша соціальна причина підкорення або непідкорення одних людей іншими. Засоби влади (ресурси) — «все те, що інди­від або соціальна спільність можуть використати для впливу на інших» (Роберт Даль).

Природно, засоби (ресурси) влади — всі ті засоби, викорис­тання яких забезпечує вплив на об’єкт влади відповідно з метою суб’єкта влади. Засоби (ресурси) влади — це або важливі для об’єкта цінності (предмети споживання, гроші тощо), або засоби, здатні вплинути на внутрішній світ, мотиви людини (телебачен­ня, радіо, преса та ін.), або знаряддя, інструменти, механізми під­корення і владарювання — зброя, каральні загони та ін., за допо­могою яких можна позбавити людину тих або інших цінностей, найвищою з яких вважається життя. Засоби влади, нарівні з суб’єктом і об’єктом влади, — один з найважливіших ресурсів (засобів) влади. Значимість засобів як основ влади відображена в теорії соціального обміну Пітера Блау та ін. В основі влади ле­жить нерівномірність розподілу засобів влади, яких не вистачає. Люди, які не мають засобів влади, одержують їх в обмін на вико­нання розпоряджень тих, хто має засоби, і тим самим одні потра­пляють в залежність від інших, підкоряються їм. В процесі мобі­лізації засобів влади суб’єктом вони трансформуються у владу, що сприяє перетворенню певних засобів на вплив і систему взає­мозв’язаних суб’єктів і об’єктів.

Засоби влади різноманітні. Багатоманітні і способи, методи задо­волення різних потреб і інтересів людей. Американський соціолог Амітай Вернер Етціоні ділить засоби влади на утилітарні, примусові і нормативні. Утилітарні засоби влади — це матеріальні та інші со­ціальні блага, зв’язані з повсякденними інтересами людей. З їх до­помогою влада, особливо державна, може «купувати не тільки окремих політиків, але й задобрювати цілі верстви населення». Утилітарні засоби користуються владою для заохочення і для пока­рання (зменшення зарплати недобросовісним працівникам та ін.). Примусові засоби влади звичайно виступають як заходи адміністра­тивного покарання, якщо не спрацьовують утилітарні. Нормативні засоби влади включають засоби впливу на внутрішній світ, свідо­мість, ціннісні орієнтації і норми поведінки людини, забезпечують схвалення дій суб’єкта влади, прийняття його вимог. Якщо утиліта­рні і примусові засоби влади впливають на реальні обставини і че­рез них на поведінку людей, то нормативні засоби влади впливають безпосередньо на свідомість і поведінку людей.

Важливішим сферам життєдіяльності суспільства властиві і засоби влади: економічні, соціальні, політичні і культурно- інформаційні.

Економічні засоби влади — це матеріальні цінності, необхідні для суспільного виробництва і споживання (засоби виробництва, родючі землі, корисні копалини, продукти харчування тощо).

Соціальні засоби влади — це здатність підвищення або зни­ження соціального статусу або рангу, місця в соціальній страти­фікації. Соціальні засоби влади збігаються з економічними засо­бами влади. Так, багатство і прибутки — економічні засоби вла­ди, але вони ж характеризують і соціальний статус (престиж, по­сада, освіта, соціальне забезпечення тощо).

Культурно-інформаційні засоби влади: знання та інформація, а також способи їх одержання та поширення — інститути науки і освіти, засоби масової інформації та ін. В сучасних умовах знання та інформація, вважає американський соціолог Олвін То- ффлер, стають найважливішими засобами.

Силові та інші засоби влади — це зброя та апарат фізичного примусу, спеціально підготовлені люди. В державі їх ядром є ар­мія, поліція (міліція, служби безпеки, суд та прокуратура) і їх ат­рибути (будинки, спорядження, тюрми тощо). Силові засоби вла­ди традиційно вважаються найефективнішим джерелом влади, тому що вони здатні позбавити людину вищих цінностей: життя, свободи, майна та ін. Практично суб’єктами влади (державою, політичними партіями) застосовуються в комплексі різні засоби влади. Але і сама людина — специфічний засіб влади. Люди — це універсальний, багатофункціональний засіб влади, що створює інші засоби влади. Людина — творець матеріальних благ (еконо­мічні засоби влади) та інформації (культурно-інформаційні засо­би влади), солдат і партієць (політичні засоби), людина, яка во­лодіє знаннями і поширює їх тощо. Використання засобів влади приводить в дію всі її компоненти, робить реальністю її процес, що володіє методами та способами владарювання, можливістю підкорення і покори та ін.

Дуже різноманітні і способи владарювання. Говорячи про на­кази і покору, маємо на увазі певний тип впливу на поведінку ін­ших осіб, який відмінний від того, що звичайно називають впли­вом. Якщо радять студенту не пропускати занять, регулярно засвоювати теоретичні знання, творчо працювати над першодже­релами, критично ставитись до джерел тощо, і студент, послуха­вшись поради, відвідує заняття, систематично працює над засво­єнням знань та ін., то можна твердити, що студент рахується з думкою співрозмовника і той так на нього впливає.

Звичайно ж, не завжди кожний, хто віддає накази відповідно з нормами, що існують в суспільстві, має владу. Адже може ста­тись так, що влада перетворюється в фікцію, якщо масово, по­всюдно не виконуються накази, розпорядження та ін. Така ситуа­ція свідчить, що той, хто віддає накази та ін., не має влади, або його влада незначна, якщо тільки небагато з тих, хто одержав на­кази, розпорядження вважає необхідним їх виконувати. Та буває і таке становище, коли всі, кого стосуються накази, розпорядження завжди і повністю їх виконують. Зрозуміло, вводячи елементи покори наказами, розпорядженнями тих, хто здійснює владу, вноситься і певний елемент відносності. Отже, ті чи інші накази, розпорядження, вказівки, рекомендації виконуються в більшій або меншій мірі. Без покори нема влади, але ця покора — явище відносне. Процес владарювання упорядковується і регулюється спеціальним механізмом влади — системою організацій, об’є­днань людей і норм, їх устрою і діяльності. У суспільстві механі­змом влади виступають державні органи, право, політична сис­тема, політичний режим тощо.