СЛОВНИК ПОЛІТОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Аболіціонізм - суспільний рух за скасування якогось закону.

Абсентеїзм - ухилення громадян, які мають виборче право, від участі у виборах.

Автократія - система правління, за якої необмежена верховна влада у державі належить одній особі й не контролюється представниць­кими органами.

Авторитаризм - державний устрій, характерними ознаками якого є режим особистої влади, відсутність демократичних інститутів, диктаторські методи правління.

Авторитет влади - одна з форм легітимного здійснення влади. Це якість, яку може мати або не мати суб’єкт влади.

Активність політична - одна з форм суспільної активності, діяльність соціальних суб’єктів, яка має па меті впливати на прийняття політич­них рішень, здійснення своїх інтересів. Політична активність власти­ва як індивідам, так і масам, буває усвідомленою і стихійною.

Амбівалентність політична - двоїстість чуттєвих переживань, котра вира­жається у тому, що один і той самий об’єкт викликає в людини одно­часно два протилежних почуття, тобто неоднозначність у ставленні людини до навколишнього середовища і визначенні системи цінностей.

Аполітичність - ухилення від участі у політичному житті.

Виборча система - сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових і виконавчих органів, вира­ження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визначення результатів виборів легітимними.

Влада - 1) центральне, організаційне й регулятивно-контрольне начало політики, здатність, право і можливість суб’єкта політики нав’язу­вати власну волю, розпоряджатися іншими людьми, суспільними групами, державами за допомогою авторитету, закону, примусу тощо; 2) система керівних (державних) органів.

Волюнтаризм - 1) напрям політичної свідомості, який розглядає людсь­ку волю, суб’єктивізм як головний чинник політики; 2) політична діяльність, зумовлена передусім суб’єктивною волею керівних осіб і лідерів панівних політичних угруповань.

Вотум - рішення, прийняте голосуванням. У парламентській практиці часто виражає довіру чи не довіру урядові.

Вплив політичний - дія (або утримання від дії) суб’єкта політики щодо інших суб’єктів або суспільства в цілому з метою реалізації влас­них цілей і політичних програм.

Геноцид - винищення окремих груп населення за расовими або релігій­ними мотивами. Конвенцією OOH (1948) геноцид оголошено зло­чином.

Геополітика - політична доктрина, яка надає переважного значення в обгрунтуванні політики зовнішнім чинникам.

Глобалізм - стиль у політиці, за якого певне питання розглядається і вирішується у контексті загальнолюдських проблем, що потребу­ють для свого розв’язання спільних зусиль.

Громадянство - формально зафіксований правовий зв’язок людини з державою, який передбачає певну сукупність взаємних прав та обов’язків.

Громадянське суспільство - сфера політичних відносин у суспільстві (економічних, духовних, релігійних, приватних, сімейних та ін.), галузь самовияву інтересів і волі вільних індивідів. У демократич­них системах громадянське суспільство зумовлює і визначає сфе­ру діяльності держави та її органів.

Громадські організації - добровільні об’єднання громадян, які сприя­ють розвиткові їхньої політичної, трудової активності й самодіяль­ності, задоволенню і захисту багатогранних інтересів та запитів, діють відповідно до завдань, цілей, закріплених у їхніх статутах.

Демагогія - облудні гасла, нездійсненні обіцянки, викривлення фактів, використовувані політичними лідерами або угрупуваннями для досягнення власних цілей, переважно здобуття або утримання вла­ди, маніпулювання свідомістю мас.

Демократія - форма політичної організації суспільства, яка визначає джерелом влади народ, його право вирішувати державні справи, водночас захищаючи громадянські права і свободи.

Демократизація - втілення демократичних принципів у організації суспільства.

Діяльність політична - невід’ємна складова загальної людської діяльності, специфічна сутність, якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насамперед завоювання, утримання і використання влади.

Екстремізм - схильність до крайніх політичних поглядів (як "правих", так і "лівих"), прибічники яких вдаються до радикальних (у тому

числі насильницьких, терористичних) засобів з метою загострен­ня політичної ситуації, дестабілізації політичного життя.

Електорат - сукупність громадян, яким надано право брати участь у виборах певного органу, політичної партії чи конкретної особи.

Ідеологія - упорядкована, струнка система поглядів, які виражають став­лення до дійсності, цілі й програми, спрямовані на закріплення, роз­виток чи зміну суспільних відносин. Як і політика, ідеологія має уні­версальний характер, тобто охоплює найрізноманітніші галузі думки, діяльності, поведінки, визначає їх спрямованість, цілі й засоби.

Імідж політичний - образ, що цілеспрямовано формується й поклика­ний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, політичної реклами і т. ін. Населення фор­мує своє уявлення про політика не на підставі безпосередніх кон­тактів, як при звичайному знайомстві, а на основі його символіч­них уявлень в межах суспільних комунікацій.

Інавгурація - урочиста церемонія вступу на посаду глави держави або посвячення в сан.

Інтрига політична - збіг у часі і просторі низки різнопорядкових пол­ітичних подій і процесів, який завдає якісно новий напрям роз­витку політичної ситуації. Як правило, вона є результатом цілесп­рямованих зусиль гри політичних сил або окремих політичних діячів для досягнення власних політичних цілей.

Квота - мінімум голосів, необхідних для отримання на виборах депу­татського мандата.

Клерикалізм - політична течія, спрямована на посилення впливу релігії та церкви на всі сфери суспільного життя.

Коаліція - союз політичних партій або угруповань, створений на доб­ровільних засадах для спільної участі у виборах або створення спільного (коаліційного) уряду.

Комюніке - офіційне повідомлення про хід і наслідки переговорів між державними і громадськими діячами, делегаціями у.міжнародних відносинах.

Консенсус - політичні та практичні позиції, ідеї, питання, які дають змогу різним політичним силам, суб’єктам політики під час пере­говорів досягти згоди, взаємоприйнятних рішень, встановити взає­морозуміння і взаємодію.

Консерватизм - політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-пра­вових засад.

Конфедерація - союз суверенних держав, об’єднаних спільними кері­вними органами, створений для певних цілей, зокрема координації дій у сфері політики (переважно у зовнішньополітичних і військо­вих справах).

Конформізм - згода, примирення, пристосовництво до різних думок і позицій, пасивне сприйняття існуючого ладу, панівних тенденцій, брак власної позиції у політиці.

Корупція - злочинна діяльність щодо використання посадовими осо­бами довірених їм прав і владних можливостей з метою власного збагачення. Типові вияви - підкуп чиновників, політичних діячів, хабарництво, протекціонізм.

Легітимація - процедура суспільного визнання, пояснення і виправдань якоїсь дії особи, факту. Не означає юридично оформленої закон­ності й цим відрізняється від легалізації.

Лібералізм - політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод.

Лідер політичний - глава держави, керівник політичної партії, гро­мадської організації, народного руху тощо, який має високий ав­торитет, реальну владу і здатний здійснювати її задля розв’язання соціальних і політичних завдань.

Люмпени - декласовані й деморалізовані верстви населення, які опи­нилися на "дні" суспільства й нездатні до самостійного організова­ного руху, хоча висувають завищені соціальні вимоги й претензії.

Люмпенізація - процес втрати якимось класом, соціальним прошарком характерних рис, перехід в нижчий соціальний статус. Л. здебіль­шого супроводжується втратою професіоналізму та соціальної ініціативи, безробіттям, правовим нігілізмом, зниженням рівня культури.

Масова свідомість - один із видів суспільної свідомості, конкретна форма її реалізації. Функціонує як на груповому, так і на індивідуальному рівні. Характеризується збігом у певний момент і за певних умов основних компонентів свідомості великої кількості різних суспіль­них груп. У М.с. дістають відображення знання, уявлення, норми, цінності, які поділяють маси і які вироблені в процесі спілкування, спільного сприйняття соціально-політичних реалій, інформації тощо.

Монархія - форма правління, за якої верховна державна влада цілком або частково зосереджена в руках однієї особи і передається у спадок. Розрізняють М. абсолютну (необмежену) - Саудівська Аравія, Оман; конституційну (обмежену) - Бельгія, Данія; вибор­ну - Малайзія, Бутан; теократичну - Катар, Бахрейн.

Націоналізм - 1) світогляд і система політичних поглядів, яка прого­лошує пріоритет національних цінностей щодо усіх інших; 2) один з основних принципів державного устрою, коли нація розуміється як одержавлений етнос.

Національна ідея - акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно-визвольних рухів, національної самосуверепі- зації. Н.і. становить платформу національної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідомості.

Національна свідомість - сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування. Н.с. - універсум буття нації. Основні рівні: буденний, теоретичний, політико-державний.

Національні відносини - відносини між різними соціально-етнічними спільнотами, з одного боку, й урядами, державними і політични­ми організаціями, установами - з іншого.

Нація - 1) історична соціоетнічна, політична, духовна спільнота людей з певною психологією, самосвідомістю, спільними територією, культурою, мовою, економічним життям; 2) сукупність громадян однієї держави.

Обструкція - спосіб вияву протесту, один із методів політичної бороть­би, який полягає у спонуканні до зриву засідань або зборів (на­приклад вчинення галасу), щоб не допустити або затримати прий­няття небажаного для опозиції рішення, законопроекту тощо.

Олігархія - форма державного правління, за якої політичне та еконо­мічне правління здійснюється невеликою групою людей, а також сама ця група.

Опозиція - 1) протиставлення своєї політики політиці інших політич­них сил; 2) виступ проти думки більшості у законодавчих, партійних та інших структурах. Розрізняють опозицію помірковану, радикаль­ну, лояльну, конструктивну, деструктивну (руйнівну).

Опортунізм - політичний курс, який характеризується пристосовниц­твом, безпринципністю, угодовством, зрадою інтересів певної політичної сили чи ідеології.

Охлократія - 1) ситуація заколотів, погромів, безладдя, в якій госпо­дарем становища є натовп; 2) влада суспільно-політичних груп, що апелюють до популістських настроїв у їх примітивних, масованих варіантах. Така влада динамічно реагує на суспільні настрої, стерео­типи масової свідомості, орієнтується на люмпенізовані та маргінальні верстви, вдається до провокацій для спонукання масових пристрас­тей і заворушень. Перебування О. у владних структурах спричинює публічний галас, безвихідні ситуації, різні авантюри, бешкети, ко- рупційні скандали. Тому О. - загрозливий політичний феномен, що може призвести суспільство до загальнонаціональної катастрофи.

Паблік рилейшнз - спеціалізована діяльність державних і громадських організацій, що забезпечує взаєморозуміння і доброзичливість у контактах з масами (публікою), соціальними групами. Реалізуєть­ся поширенням інформації, що розкриває механізми здійснення влади, контактами, які імітують довіру у взаємовідносинах влади і мас. П.р. - важлива складова управлінської діяльності, поклика­на забезпечити взаєморозуміння, довіру між сферою управління і широкими суспільними верствами, соціальним середовищем.

Пацифізм - антивоєнний рух, представники якого виступають проти будь-яких воєн незалежно від їх характеру й мети.

Плебісцит - форма загального голосування, різновид референдуму.

Плюралізм - система влади, заснована на взаємодії та співпраці основ­них політичних сил і організацій.

Політична доктрина - система настанов, які визначають цілі, що за пев­них конкретно-історичних умов можуть бути прийняті для реалі­зації державою, партією чи рухом, а також засоби їх досягнення.

Політична культура - сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих грома­дян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою. П.к. охоп­лює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян.

Політична система - впорядкована сукупність державних, політичних, громадських організацій та інститутів, сфера політичного життя сус­пільства. П.С. конкретного суспільства визначається його класовою природою, соціальним ладом, формою правління, типом держави, характером політичного режиму, політико-ідеологічними та культур­ними відносинами у суспільстві, політико-правовим статусом дер­жави, історичною та національною традиціями політичного устрою.

Політична соціалізація - засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом включення її у політичну систему, в управління політичними процесами. Найважливішими результатами П.с. є політичні переконання, почуття, цінності й норми політичної діяль­ності, що роблять суспільство спроможним забезпечити збережен­ня, модернізацію чи зміну політичного режиму.

Політичний режим - сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображує характер взаємовідносин громадян і держави. Визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, становищем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, рухів, партій, правовим статусом особи, ступенем розвитку демократичних свобод. Розрізня­ють демократичні, авторитарні, тоталітарні, ліберальні, диктаторські, фашистські, екстремістські, парламентські, президентські, монархічні, республіканські, надзвичайного правління, абсолютистські та інші П.р. Політичні відносини - відносини між суб’єктами політики у процесі здобуття та утримання політичної влади, реалізації інтересів у сфері політики.

Політичні інститути - сукупність суб’єктів, які беруть участь у політич­ному житті суспільства (органи державного правління, законодавчі, судові органи, політичні партії, рухи, фронти тощо).

Популізм - загравання влади з народом для забезпечення популярності, що характеризується демагогічними гаслами, необгрунтованими обіцянками.

Правова держава - форма організації державної влади, за якої верхо­венство в усіх c({)epax життя належить закону. В П.д. усі державні органи й громадяни однаковою мірою відповідальні перед законом; реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на (законодавчу, виконавчу, судову).

Самоврядування - надане законом і державною владою право місце­вих органів самостійно розв’язувати коло питань, що входять до їхньої компетенції; діяльність щодо реалізації цього права.

Соціалізм - учення про суспільний устрій, для якого характерний підхід до розв’язання всіх соціальних проблем з погляду суспільства як єди­ного цілого. Основні тлумачення: 1) марксистське - перша фаза ко­муністичної формації; суспільство, засноване на загальній власності на засоби виробництва; 2) соціал-демократичне - процес реалізації ідеалів свободи, справедливості, солідарності та інших цінностей; ро­зуміється як вічне завдання.

Суверенітет - незалежність держави, що полягає у її праві на платний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання будь-якої іншої держави. С. народу - визнання всіх громадян країни джерелом політичної влади. С. особи - право керуватися власними інтересами у взаємовідносинах з іншими політичними суб’єктами.

Теократія - форма державного правління, за якої політична влада на­лежить духівництву або главі церкви.

Терор - особлива форма політичного насильства, що супроводжується жорстокістю, цілеспрямованістю та удаваною ефективністю. Ши­роко використовується як засіб політичної боротьби в інтересах держави, організації чи певної групи осіб. Головний елемент Т. як метод політичної боротьби у мирний і воєнний час; індивідуаль­ний, організований Т. і Т. як політика держави; Т. як метод внут­рішньополітичної боротьби і міжнародні терористичні акти.

Технократія - соціологічна концепція, за якою керівною силою суспіль­ства є науково-технічна інтелігенція.

Тоталітаризм -- політичний устрій, за якого державна влада здійснює повний коп троль за всіма сферами життя суспільства. Характерні ознаки: відсутність демократичних свобод, громадянського суспіль­ства, насильство, терор влади проти народу, наявність єдиної дер­жавної ідеології, обов’язкової для всіх громадян.

Унітарна держава - едина неподільна держава, яка не має у своєму складі інших державних утворень (наприклад автономій), в якій функціонують єдині система права та конституція.

Фашизм - правоекстремістська політична течія та ідеологія, що спи­рається на войовничий антидемократизм, расизм, шовінізм, дове­дені до істерії, на звеличування тоталітарної держави, обстоюван­ня сильної, авторитарної партії, що забезпечує абсолютний контролі, над людиною і державою.

Фундаменталізм - радикальне і войовниче неприйняття принципів, форм і цілей будь-якої модернізації, обстоювання традиційних життєвих і світоглядних форм.

Харизматичний лідер - громадсько-політичний діяч, ватажок, вождь, авторитет якого ґрунтується на вірі громадян у його надприродні, видатні здібності, виняткові якості, непогрішність, святість.

Шовінізм - крайній вияв націоналізму, що полягає у надмірному зве­личенні своєї нації, наданні їй винятковості, робить ставку на гноб­лення, поневолення "малих" народів, таврування їх за прихильність до своєї культури.